Примітки. 1) В Лавр. під 1215 р.: „престави ся Рюрикъ Ростиславичь, князь кыєвьскый, княжа Черниго— (с
1) В Лавр. під 1215 р.: „престави ся Рюрикъ Ростиславичь, князь кыєвьскый, княжа Черниго— (с. 416), під тим же роком і в компіляціях — Воскр., Нїкон., Тверськ. Але вже Карамзїн завважав справедливо (III пр. 133), що під час походу Ростиславичів на Всеволода Рюрика вже не було на сьвітї, бо инакше муссїли б ми за нього чути, чи в Київі, чи в Чернигові.
2) Стало ся се в осени — мабуть 1211 р. Про хронольоґію див. мою статю: Хронольоґія подій Галицько-волинської лїтописи (в Записках Н. тов. ім. Ш. т. XLI), с. 10-1, про самі події див. т. III гл. 1 Історії.
3) Обвинуваченнє на Ростиславичів цїкаво порівняти з словами Галицької лїтописи, що Всеволод Чермний любив Романовичів. Се виключало б можливість ширшого толковання його докору — прикладаючи його: „ви” до всїх Мономаховичів чи Мстиславичів. Але чи має ся пізнїйша дописка реальну підставу, не знати.
4) „Прислали Ростиславові внуки в Новгород до Мстислава Мстиславича: „не дає нам Всеволод Сьвятославич части в Руській землї! ходи но, пошукаємо нашої отчини” переказує се короткомовна Новгородська лїтопись (с. 195).
5) „Рекоша єму Новгородцї: ”камо княже, очима позриши ты, тамо мы гловами своими вьржемь”.
6) Похід описує 1 Новг., с. 195-7, і володимиро-московські компіляції, як Воскр. І с. 117-8 й ин. Трудність тільки з хронольоґією. Новгородська описує се під р. 1214 і дає ще близшу дату: Новгородцї рушили в похід 8 червня, так що похід мусїв стати ся в червнї-липні. Лїтнїй час можна прийняти за певний, але дата року не певна. Ключ, даний під сим роком самою лїтописею: сиропуст 1 лютого, хибний (на той день сиропуст не припав цїле XII столїтє), і на нїщо не придаєть ся. При тім, перед 1211 р. Новгородська лїтопись спішить ся, взагалї не має такої певности в хронольоґії в сих роках. Компіляції володимиро-московські — як Воскр., Твер. й ин., мають похід Ростиславичів на Київ під р. 1212, під одним роком зі смертию Всеволода. В них маємо в сих роках ґрупу звісток про українські подїї, з датами, що потверджують ся иньшими звістками, або бодай витримують перевірку ними (див. мою статю Хронольоґія подїй Галицько-волин. лїтоп. с. 10 і далї). Що до р. 1212 для походу на Київ, то пок. Кунїк в спеціальній розвідцї О годЂ возшествія Мстислава Романовича на престолъ кіевскій (Ученыя записки академіи наукъ по І и III отд., т. II) виводив його також з ріжних иньших комбінацій. Я давнїйше приймав для упадку Ігоревичів 1213 і для походу на Ростиславичів на Київ 1214, бачучи в сїй серії фактів подїї з одного року (від осени 1213 до осени 1214 р.), але близша аналїза, переведена над фактами Галицько-волинської лїтописи привела мене до гадки, що правдоподібнїйше сю ґрупу подїй містити в 1211/2 р.: упадок Ігоревичів в осени 1211 р., вигнаннє Ростиславичів з Київщини зимою 1211/2 р., похід Мстислава лїтом 1212 р. Противить ся такій хронольоґії дата смерти Рюрика 1215 р., але вона однаково вимагає редукції (може ще яко тако бути підтягнена під дату походу 1214 р., а при датї 1212 р. являєть ся помилкою на яких три-чотири роки).
7) Воскр. л. каже, що він сїв у Вишгородї; коли се не заміна слова дістав, то се значило б, що він від разу Інґвара уважав тимчасовим князем і зістав ся чекати Київа.
8) 1 Новг. с. 195-197, Воскр. І с. 117-8 (під 1212 р.); про Володимира Рюриковича в Смоленську — див. 1 Новг. с. 201. Що до Переяслава, то свій здогад опираю ось на чім: під 1215р. маємо звістку, що Половцї взяли в неволю переяславського князя Володимира Всеволодовича; під 1217 р. (== 1216) читаємо, що Володимир вернув ся з половецької неволї й дістав иньшу „властцу” від братів замість Переяслава (Воскр. І с. 125). Очевидно, Переяслав зайняв хтось иньший, і дуже правдоподібним менї здаєть ся, що сю опорожнену неволею Всеволода волость взяли Ольговичі як нагороду за Київ.
9) Правда, 1 Нов. л. оповідаючи про похід Мстислава на Галич 1219 р., каже, що по тім походї в Київі сїв Володимир Рюрикович (с. 210), але се або якась тимчасова переміна місць, бо перед тим бачимо в Київі Мстислава Романовича (в 1 Нов. під тим же роком-с. 209), і він знову був у Київі під час походу на Калку 1223 р., — або по просту помилка. Якусь боротьбу між Володимиром і Мстиславом Романовичом тяжко припустити.
10) Ширше в т. III гл. 1.
11) „Выиде изъ Новгорода Мстиславъ Мстиславичь... иде къ королеви въ Галичь просити себЂ Галича у него” — Воскр. І с. 119.
12) Іпат. с. 489: „Лестько... посла к Новгороду но Мьстислава, река: брать ми еси, пойди и сяди в ГаличЂ”, пор. 1 Новг. с. 204 і 206. Було се на початку 1217 р. — див. Хронольоґія с. 14.
13) Новг. с. 204, 206-7.
14) Сю дату дає 1 Новгор., і вона вповнї правдоподібна, хоч саме оповіданнє дає деякі недокладности, здаєть ся — лучить до купи подробицї походу 1219 і 1221 р. Тим чином, мабуть, ворогами Мстислава в поході виступають Поляки, його союзники в дїйсности (Чехи і Морава, думаю — вже тільки епічна прикраса); тим же чином Мстислав у сей похід бере в неволю угорського королевича, тим часом як Галицька лїтопись виразно каже, що угорська залога тоді утїкла. Більше дивись в т. III.
15) Див. Хронольоґію с. 15-6.
16) „Мьстиславъ бо бЂ со всими князьми рускыми и черниговьскыми” (Іпат. с. 490). В першім вид. я толкував се так, що Мстислав мав тих князїв до помочи, але так не можна толкувати: з усього оповідання виступає неприготованість Мстислава, і тих помічних князїв в війні в досить докладнім оповіданню лїтописи зовсїм не видко.
17) Іпат. с. 489-491, 1 Новг. с 210, Воскр. І с. 126, Твер. с. 329, Нїкон. II с. 82, Длуґош II. 183-8. Галицька лїтопись дає місяць: Данило, відступаючи з Галича, прийшов до Плава 25 жовтня; се й означає слово ”зимЂ” Тверсьв. л.; рік дає Воскр. л. — 1219 (див. Хронольоґію с. 15-6)
18) Що правда, він виступає лише в Тверськ., і її оповіданнє так пригадує оповіданнє 1 Новг. під 1219 р., що й Володимир міг звідти взятись.
19) II с. 185.
20) Іпат. с. 492-3, Лавр. с. 423, Воскр. І с. 128, Тверськ. с. 332-4, Нікон. II c. 85-87. Хронольоґія с. 17.
21) Іпат. с. 500, ширше в т. III гл. 1.
22) ”Сыну согрЂшихъ не да†тобЂ Галича, но давъ иноплеменьнику. Судислава льстьца с(о)вЂтомъ, обольсти бо мя” — Іпат. с. 502.
23) Про нього див. ще в гл. VIII.
24) „Угоши городъ около себе въ колЂхъ” — в синодальнім кодексї 1 Новг. с. 219, в иньших кодексах і пізнїйших компіляціях: „в кольєхъ”; його правильно об'яснив уже Березинъ: Первое нашествіе Монголовъ на Россію, Ж. М. Н. П. 1883, IX с. 248. Новійша розвідка про се проф. Голубовского в Трудах XI археол. з'їзда т. II (Съ какого времени можно прослЂдить на югЂ Руси способъ защиты таборомъ ?).
25) Про сей перший монґольський похід написано було по горячим слїдам (у всякім разї перед другим походом Татарів — перед 1236 р.) сказаниє у Київі (його початок в Академічнім кодексї Суздальської лїт. : ”По грЂхомъ нашимъ придоша языци незнаэми, при Мьстисла†князЂ РомановичЂ, в десятоє лЂто княженья єго в КиевЂ...”, а кінчить ся: „Сихъ же злыхъ Татаръ Таурменъ не свЂдаємъ, откуду были пришли на насъ и гдЂ ся дЂли опять...”). Найбільше заховало воно свій зміст в версії 1 Новгородської (л. с. 215 і далї), але без початку. В Галицько-волинську і Суздальську його заведено в скороченню, доповненім звістками головно про факти, близші кождому з редакторів (в Галицько-волинсьюй нпр. оповідаєть ся близше про участь Романовичів і взагалї галицьких військ, у Суздальській — про полк, посланий Юриєм володимирським). В пізнїйших компіляціях — нпр. Академічнім кодексї і в Воскр. — маємо вже контамінацію початкового оповідання з галицькою верзією, в Твер. і Нїкон. вона має поетичні додатки про участь в битві богатирів.
26) Іпат. с. 503.
27) Іпат. с. 498.
28) Іпат. с. 502.
29) Кампанія 1225 р. — Лавр. с. 426.
30) Лавр. с. 426,427,429.
31) l Новг. с. 221, 1225 р.
32) 1 Новг.с. 222.
33) Новг. с. 230-240, Лавр. с. 433. Коли скінчила ся боротьба, означити досить трудно. Суздальська лїтопись під 1230 р. каже, що за посередництвом Юрия і Володимира Ярослав помирив ся з Михайлом, але потім під 1231 p. маємо похід Ярослава на Чернигівщину (1 Новг. с. 239), а ще 1232 p. в Новгороді пробує засїсти оден з чернигівських князїв (с. 239-40), і се могло б вказувати, що відносини ще не були полагоджені. Можливо, що з'їзд чернигівських князїв у Київі весною 1231 р., припадково згаданий в Суздальській лїтописи, стояв у звязку з сими справами, і полагоджено їх десь в р. 1231-2.
34) ”Бяхуть же в то время инии князи русьстии на соньмЂ въ КыєвЂ: Михаилъ князь черниговьскый, и сынъ єго Ростиславъ, Мстиславичъ Мстиславъ, Ярославъ, Изяславъ и Ростиславъ Борисовичъ, и инии мнози князи, иже бЂша в святЂй Софьи на священьє Кирилово, и праздноваша свЂтлый онъ праздникъ в святЂй Софьи, и Ђша и пиша того дни в манастыри святыя Богородица Печерсьския много множество людий преизлиха зЂло, ихже не бЂ мощи исчести”. Лавр. с. 434.
35) Галицька лїтопись зве сього князя просто Ізяславом, компіляції — Ізяславом Мстиславичем, а Воскр. (І с. 138), Нїкон. (II с. 104) і Тверськ. (с. 364) при тім називають його внуком Романа Ростиславича. Нема причини відкидати сю ґенеальоґію. Хоч в історичній лїтературі його звичайно уважають сином Володимира Ігоревича, що був князем галицьким, — тому що він бере участь в галицьких справах, але в дїйсности Ізяслав претендує на Київ, а не на Галич, і се зовсїм природно для сина київського Мстислава, і зовсїм не відповідно для Ігоревича. Більше про се в моїй Історії Київщини с. 282-3, де вказані і погляди ріжних учених в сїй справі: додам тільки, що сеї справи доторкнув ся останнїми часами ще проф. Дашкевич у статї Еще разысканія и вопросы о Болохо†и Болоховцахъ (київ.Унив. Изв. 1899, I), але лишив її не рішеною, бо виразно виступити проти традиційного погляду не відважив ся.
36) Див. Хронольоґія с. 23-4.
37) Іпат. с. 511.
38) Іпат. с. 514.
39) Іпат. с. 514-16, 1 Новг. с. 245. Подробицї сеї облоги Чернигова в пізнїйших компіляціях перенесені на облогу Чернигова Татарами в 1237 p. Про се ще в новійшій працї Шахматова Общер. своды гл. IV с. 161.
40) „і на НЂмцихъ имаша искупъ князи” — 1 Новг.
41) Іпат. с. 515, 1 Новг. с. 244. Сї два джерела доповняють себе — Іпат. уриває вправдї на облозї Торчеська, але спростовує при тім Новгородську, що знає тільки облогу Київа, і все сюди переносить. Никон. (II с. 104) помішали ще пізнїйші подїї (похід Ярослава на Київ).
42) Новгородська лїтопись оповідає про його вихід з неволї під тим самим роком.
43) Іпат. с. 516. Він названий просто Володимиром і се промовляє за тим, що се був Володимир Рюрикович київський, про котрого перед тим була мова, а не якийсь иньший, нпр. Інгваревич, як думав Соловйов (І с. 814).
44) Іпат. с. 517.
45) 1 Новг. с. 246.
46) Іпат. с. 517
47) 4 марта 1238.
48) Іпат. ibid.
49) Про татарський похід див. ще низше гл. VIII.
50) Внуком Романа зве його тільки оден з кодексів Воскресен. лїт. (Арх. III — І с. 144); за сим промовляло б те, що Мстислав Романович був київським князем, а Мстислав Давидович — нї. Три иньші кодекси Воскрес, л., Тверськ. (с. 374), Нїкон. (II. 116), Густ. (с. 339) звуть його внуком Давида, і сей погляд переважає і в лїтературі. Про ріжницї в звістках компіляцій що до переміни київських князїв у сих роках ширше див. в моїй Історії Київщини с. 286-7. Повні, хоч і побіжні відомости про них дає Галицька лїтопись.
51) Іпат. c. 521.
52) Venerunt (Tartari) ad aquam quae vocatur Deinphir, quam transire non poterant in aestate; volentes autem expectare hyemem, miserunt ante se quosdam exploratores in Russiam, ex quibus capti fuerunt duo et missi domino regi Ungariae — Matthei Parisil Hist. Anglorum, additam. p. 1128, Fejér IV. l с. 253. Лист був писаний перше, нїж Татари зближили ся до угорської границї.
53) Іпат. с. 522-3.
54) Лавр. с. 447 (звідти в Акад., Воскр., Соф., Твер., Нїкон., IV Новг., Густин.). Друга дата — в 1 Псков., Супрасл., Авраамки — очевидно новгородська: Батий приступив під Київ 5 вересня, облога тривала 10 тижнїв і 4 днї, і взято Київ в понедїлок 19 падолиста. З звісткою про довгу облогу Київа згоджуєть ся оповіданнє подорожника Пляно Карпінї: cum diu obsedissent, illam ceperunt; але його оповіданнє не визначаєть ся докладністю; а оповідання ж Галицької лїтописи зовсїм не виходить, аби облога була довга. В хронїцї Рашід-ед-Діна Татари перед походом на „Уладмура” (Володимир) беруть „велике руське місто Мінкерфаан протягом девяти днїв” (Ж. М.Н.П. 1855, IX); досить правдоподібно, що мова іде тут про Київ.
55) Іпат. с. 523-4, див. ще в гл. VIII.
56) Іпат. с. 524-8.
57) Супроти сказаного в текстї трудно сього Ярослава уважати Ярославом Інгваревичем, як то роблять часом, почавши від Зубрицького (Исторія III с. 153). Ярослав Інгваревич міг би держати Київ тільки з руки Данила, чи за його дозволом, але лїтописець, оповідаючи про гостину Данила в Київі, нїчим не натякає, що тут він був ще в границях свого полїтичного впливу.
58) Повість про смерть Михайла, з рукописи XIV-XV в. видана у м. Макария Исторія рус. церкви V с. 417. Про неї дещо див. у Ключевского Древнерусскія житія святыхъ с. 146; докладно досї її не простудіовано. Нову верзію її, з т. зв. Ростовського лїтописця, див. у Шахматова О т. н. Ростовской лЂтописи с. 21-2. Див. ще дещо в моїй Історії Київщини с. 436-7.
59) 30/IX 1246.
60) Лавр. с. 447-9, 1 Новг. 271
Дата добавления: 2015-07-24; просмотров: 556;