Примітки. 1) Тільки замість Треполя дістав тепер Канїв, бо Треполь Ростислав віддав Володимиру Мстиславичу.
1) Тільки замість Треполя дістав тепер Канїв, бо Треполь Ростислав віддав Володимиру Мстиславичу.
2) Іпат. с. 355-358, 1 Новг. с. 144.
3) Епізод з Володимиром — Іпат. с. 356, посередництво в чернигівських справах — ib. c. 358.
4) Про се оповідає Кіннам р. 232-5, при подїях 1164-5 рр., дуже недокладно мішаючи імена князїв. Головною метою посольства було відвернути Ярослава галицького від незадовго перед тим розпочатого зближення Галичини з Угорщиною; Кіннам називає його то 'Iερίόσðλαβoς тo Пριμίσðλαβоς (може, як підозрівав нпр. Ґрот 330 — помішавши його з Мстиславом) і взагалї, видно, не умів розріжнити руських князїв. Здаєть ся, що в тих ріжних іменах треба розуміти в дїйсности тільки Ярослава й Ростислава. Те що на вступі говорить ся про давнїй союз з Візантиєю, належить мабуть до Ярослава, бо про якийсь союз Ростислава з Візантиєю досить трудно думати. Сказане про приязнь з Ярославом треба розуміти про Ростислава. Можливо, що до Ростислава Мануіл і звернув ся з огляду на його приязнь з Ярославом — або вплинув на нього, а при тім се могло стояти також в звязку в тодїшнїми зносинами Царгорода з київськими князями в справі київської митрополїї, і тому Кіннам сюди приплїв несподїванно київську митрополїю на с. 236, пор. Ґрота 1. с.
5) Іпат. с. 346, 356, 359, 361, Воскр. І с. 71, Никон. I с. 232 (1164 == 1165 Іпатськ. л.), 236, 239.
6) Під 1168 р. можна констатувати, що Іпатська лїтопись спішить ся вже о два роки (дата Мстиславового похода на Половцїв і дати 1 Новгородської); для попереднїх років (від 1162 р.) властиво не знати — чи треба відраховувати два чи оден рік.
7) Іпат. с. 357, 360, 361.
8) Іпат. л. 364, 368-370, l Новг. с.148.
9) Іпат. с. 331, Нїкон. І с. 204.
10) Іпат. с. 338, 356-7, 377. Нїкон. І с. 220, 222 і далї. Лист патріарха, поданий тут, має, очевидно, пізнїйші додатки; коротша його верзія, більш певна — в Рус. Ист. Библіотецї VI ч. 3; про сей проєкт володимирської митрополїї мова ще далї в III томі гл. 3 нашої Історії.
11) 14 марта — Іпат. с. 362.
12) Іпат. с. 367, 371, 372.
13) В Іпатській маємо для повороту Мстислава до Київа дату 15 мая, понедїлок, 1169 р. В дїйсности сей день вказує на 1167 р., що й маємо в Лавр. і Новгор. Він і служить ключем до хронольоґії сих років, разом з датою похода Мстислава на Половцїв (1168 р.) і датою київського погрому (1169 р.). В Хлєбн. і Поґод. кодексах, в Воскр. і Густин. компіляціях для повороту Мстислава маємо дату 19 мая — вона хибна.
14) Іпат. с. 367 (дрібні екстраваґанції в Воскр. І с. 81 і Твер. с. 237).
15) Лїтописець пояснюючи, як повстали ті поговірки, наводить маленький побутовий епізод, вартий, аби його згадати. Мстислав „озлобив” (з безчестєм) відправив від себе двох братів бояр Бориславичів за те, що їх холопи були покрали Мстиславових коней з стада і намість його знака положили свій правдоподібно тих бояр, і Мстислав очевидно підозрівав, що вони то робили з поручення своїх панів. Ображені тою історією бояре перейшли в службу до Давида Ростиславича й почали йому наговорювати, що Мстислав хоче їх вхопити. Коли Мстислав потім закликав Ростиславичів до себе на обід, ті зажадали, аби він наперед присяг їм, що не мислять на їх лиха. Мстислав, що по словам лїтописця „истинною любовью обуєм ся с братьєю хожаше” — мав щиру любов до братиї, згодив ся, але з тим, щоб Ростиславичі назвали того, хто на нього наговорює. Ростиславичі не згодили ся: „хто нам потім скаже, як тих видамо?” Іпат. с. 371.
16) Лавр. с. 336; тут замісь двох днїв, як у Київській лїт., граблять Київ три днї.
17) Відійшов 13 квітня 1170 р. — Іпат. с. 376.
18) „Престави ся князь Мьстислав мЂсяца августа въ 19 (1170), и спрятавше тЂло єго с честью великою и съ пЂньи гласохвальными, и положиша тЂло єго въ святьі Богородици въ епископьи, юже бЂ самъ созда въ ВолодимЂри” — Іпат. с. 382.
19) Іпат. с. 365-382, Лавр. с. 336-7, 344, 1 Новг. с. 151, в останнїх правильно — під 1170 р.
20) 20/1 1171 р.
21) Порівняти характеристики його в Іпат. (с. 374, 386 -7): „цїлував хрест і переступив хрести цїлованнє другого дня, „такь бо бяше къ всей братьи своєй вертьливъ, не управливаше к нимъ хрестьного цЂлования'', и посмертна характеристика: ”се же много подъя бЂды, бЂгая передо Мьстиславомъ ово в Галичь, ово в Угры, ово в Рязань, ово в Половцихъ, за свою вину, занеже не устояше въ крестномъ цЂлованьи: всегда же и то гоняше”. Дата його вокняження в Київі в Іпатськ. л. 15/II, „масльноЂ недЂли”, але 1171 р. масляний тиждень був від 1 до 7 лютого, прийдеть ся прийняти помилку в числї — може 5/II, се було б „масльноЂ недЂли в пятокь”, бо инакший рік не може бути як 1171 (вія же й у Новгор.). Отже в кождім разї лютий 1171 р.
22) Іпат. с. 386.
23) Іпат. с. 386: „сконьча ся мЂсяця мая въ 30, престави ся русальноЂ недЂлЂ в недЂлю”; 1171 р. 30/V дїйсно було в недїлю, але се була друга недїля по Зелених сьвятах. В Хлєбнїковськім кодексї: 10/V в понедїлок русальної недїлї, але число поправлене. Минї здаєть ся, що „престави ся” і т. д. се ґльоса, так що маємо тут дві осібні і ріжні дати.
24) „а даю Романови брату вашому Київ”.
25) Так думав уже Татїщев (III с. 186), і за ним Соловйов (II. 504). Про сю справу Іпат. с. 382-3, 1 Новг. с. 149-151.
26) Осїнь 1170 p.
27) Іпат. с. 388.
28) Хронольоґія сих років досить непевна. Остання докладна дата — смерть Володимира Мстиславича, і потім аж до смерти Андрія Іпатська лїтопись не дає докладних дат, а тим часом робить тут скок на два роки: подїї 1171 р. стоять в нїй під 1174 р., а під 1175 — подїї 1174 р. (смерть Андрія). Орієнтувати ся можна тільки хронольоґією подїй 1 Новгородської, але в нїй їх не богато. Сварка Андрія з Ростиславичами мусїла розпочатись скорше, нїж прибув Рюрик із Новгорода, бо його Андрій не згадує між київськими Ростиславичами. Значить стала ся вона при кінцї 1171 або на початку 1172 р., бо Рюрик пішов з Новгорода десь на початку 1172 р. (1 Новг. (с. 151).
29) Стало ся се 1 квітня 1172 р.
30) Видко Берладь (теп. Бирлат недалеко нижнього Дунаю), може за початком згаданого вище галицького претендента Івана Берладника, уважав ся тодї звичайним пристановищем для бездомних князїв, як Тмуторокань для князїв-ізгоїв XI в.
31) ,,Ђдь к Ростиславичемь, рци ти им: не ходите в моєі воли, ты же, Рюриче, пойди въ Смолньскъ кь брату во свою отцину; а Давыдови рци: а ты пойди въ Берладь, а въ Руской земли не велю ти быти; а Мьстиславу молви: в тобЂ стоить все, а не велю ти в Руской землЂ быти”.
32) „АндрЂй же то слышавъ (відповід Ростиславичів) о ь Михна, и бысть образъ єго попуснЂлъ (потемнїв) и възострися на рать и бысть готовъ...” „И тако възвратиша ся вся сины АндрЂя князя суждальского; совокупилъ бо бяше всЂ землЂ и множеству вой не бяше числа, пришли бо бяху высокомысляще, а смирении отъидоша в домы своя”... „Мьстиславъ же много пота утеръ с дружиною своєю и немало мужьства показа с мужьми своими”. Іпат. с. 390 і 392.
33) В лїтописи: рання, треба рамянъ — великий.
34) Іпат. с. 388-392, Лавр. с. 346-7, 1 Новг. с. 151 (тут облога тріває 7 тижнїв).
35) „Чому тобЂ наша отчина? тобЂ си сторона не подобЂ”. Тут сформуловані змагання Мономахової династиї до виключення чернигівських князїв від правобічної України, спеціально від Київа. Відповідь Сьвятослава: ” я не Угринъ ни Ляхъ, но одиного дЂда єсмы внуци, а колько тобЂ до него, толко и мнЂ”, формулує знову змагання і погляди Сьвятославичів: вони обстають за правами до Київа всїх Ярославових потомків і признають тільки першинство старшенства: вказують на те, що Сьвятослав і Ярослав належать до одного (четвертого) поколїння від Ярослава, тільки династия Сьвятослава старша від Мономахової. Спеціально що до умови Ярослава з Сьвятославом Всеволодичем з наведеного діальоґу їх виходило б, що Ярослав уложив таку умову підчас облоги Вишгорода (він і не заперечує її), але коли надумав дістати Київ через Ростиславичів і відступив від армії Андрія, скинув ся її.
36) 29 червня 1174 р.
37) Лавр. с. 348-366, Іпат. с. 394-408, 410, 1 Новг. с. 152-4.
38) Іпат. с. 407, 1 Новг. с. 152.
39) Себто: князя карають відібраннєм волости, боярина головою.
40) Хронольоґія сих років дуже неясна, бо Іпатська не дає зовсїм докладних дат і з початку спішить ся о оден рік (її 1175 = 1174), а далї спізнюєть ся (приїзд Мстислава до Новгорода 1178=1179 в дїйсности), Новгородська ж дуже рідко де дає вказівки на хронольоґію українських подїй. І так сей напад Половцїв і Сьвятославове князюваннє в Київі, що стоїть під 1177 р., може належати або до 1176, або до 1177 р., або навіть до 1178 р.
41) Іпат. с. 415-422, Лавр. с. 368, 1 Новг. с. 156-7. Що Вишгород лишив ся далї за Давидом і там сидїв його син Володимир, довідуємо ся з виданої недавно записки пролога — ИзвЂстія отд. рус. языка 1903 І с. 222 (рукоп. XVI в.).
42) Нпр. Іпат. с. 426, 427, 429-30.
43) Іпат. с. 422.
Дата добавления: 2015-07-24; просмотров: 509;