Глава 21. Зобов'язання щодо здійснення фінансових послуг. Національна валюта може використовуватися і при розрахунках резидентів з нерезидентами за умови отримання ними індивідуальної ліцензії Національного банку
Національна валюта може використовуватися і при розрахунках резидентів з нерезидентами за умови отримання ними індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення такої валютної операції (ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»)1. Винятком із цього правила є розрахунки з нерезидентами країн — суб'єктів колишнього СРСР, включаючи країни Балтії, які можуть здійснюватися без отримання індивідуальної валютної ліцензії у національній валюті України, якщо це передбачено контрактом (Інструктивний лист Національного банку України і Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1993 р. № 19029/730 щодо порядку розрахунків з країнами зони функціонування рубля)2.
Що ж до використання іноземних валют, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями, то воно допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (статті 192, 533 ЦК України).
Відповідно до цього використання іноземної валюти як засобу платежу на території України між двома резидентами можливе лише на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку України (ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).
Водночас іноземна валюта має використовуватися в розрахунках у межах торговельного обороту між резидентами і нерезидентами (ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»). Винятком із цього правила є розрахунки з придбання нерезидентами державного майна у процесі приватизації, що здійснюється виключно у національній валюті України (ст. 21 Закону України «Про приватизацію»)3.
Форми розрахунків, що використовуються в Україні, залежать від правового статусу їх суб'єктів. Відповідно до вимог ст. 1087 ЦК України розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані зі здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або безготівковій формі.
На відміну від цього, розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані зі здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться у безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також і в го-
1 ВВР. — 1993. — № 17. — Ст. 184.
2 Бухгалтер. — 2001. — 27 вересня.
3 ВВР. — 1992. — № 24. — Ст. 348.
Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО...
тівковій формі, якщо інше не встановлене законом, наприклад, закон взагалі забороняє проведення готівкових розрахунків при здійсненні операцій з промисловим металобрухтом (ст. 6 Закону України «Про металобрухт»)1.
В Україні сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) через їх каси та каси установ банків обмежена — 3 тис. грн. протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами.
Зазначені готівкові розрахунки можуть провадитися платниками як за рахунок коштів, отриманих з каси банку, так і за рахунок виручки, отриманої ними від реалізації товарів (робіт, послуг). Платежі понад установлену граничну суму мають провадитися виключно у безготівковому порядку. При цьому кількість підприємств (підприємців), з якими провадяться розрахунки, протягом дня не обмежується. Вказані обмеження не стосуються розрахунків підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами малих і середніх підприємств при використанні готівкових коштів, одержаних ними за рахунок кредитної лінії Європейського банку реконструкції та розвитку для розвитку малих і середніх підприємств, та не поширюються на добровільні пожертвування, благодійну допомогу, вилучену органами державної податкової служби готівку, на розрахунки за спожиту електроенергію у разі використання коштів, виданих на відрядження, а також на розрахунки підприємств (підприємців) між собою при закупівлі сільськогосподарської продукції (п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 р. № 72)2.
Схожі обмеження встановлені для готівкових розрахунків в іноземній валюті Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 26 березня 1998 р. № 119.
Відповідно до останніх максимальна сума готівкової вільно конвертованої валюти, що може бути прийнята від повноважного представника нерезидента — суб'єкта підприємницької діяльності в касу (для подальшого зарахування на розподільчий рахунок в іноземній валюті, відкритий цим банком резиденту — суб'єкту підприємницької діяльності), не може перевищувати 10 000 доларів США або еквівалент цієї суми в іншій вільно конвертованій валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національ-
1 ВВР. — 1999. — № 25. — Ст. 212.
2 Офіційний вісник України. — 2001. — № 12. — Ст. 496.
Глава 21. Зобов'язання щодо здійснення фінансових послуг
ним банком України на день здійснення операції, за наявності документів, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку України1.
У деяких випадках закон встановлює форму розрахунків залежно від виду розрахунків, наприклад, платіж за векселем на території України може здійснюватися лише у безготівковій формі (ст. 6 Закону України «Про обіг векселів в Україні»)2.
Особливістю розрахунків в Україні на сучасному етапі є можливість використання платниками при здійсненні розрахунків дати валютування, тобто зазначеної платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дати, починаючи з якої гроші, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача (ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»)3.
Використання дати валютування значно підвищує ступінь захисту майнових інтересів платника та свідчить про поступове приведення законодавства України з питань розрахунків відповідно до правових норм, що діють у країнах з розвинутою ринковою економікою.
Відповідно до вимог закону розрахунки за участю суб'єктів підприємницької діяльності в Україні у готівковій та (або) безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг здійснюються через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»)4.
Види безготівкових розрахунків. Під видами безготівкових розрахунків слід розуміти визначені законодавством, банківською практикою та звичаями ділового обороту способи виконання грошових зобов'язань через установи банків або інші платіжні системи.
Відповідно до вимог законодавства безготівкові розрахунки здійснюються через банки, інші фінансові установи, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлене видом безготівкових розрахунків.
Закон визначає, що при здійсненні безготівкових розрахунків в Україні допускаються розрахунки із застосуванням платіжних до-
Офіційний вісник України. •— 1998. — № 15. — Ст. 574.
2 ВВР. — 2001. — № 24. — Ст. 128.
3 ВВР. — 2001. — № 29. — Ст. 137.
4 ВВР. — 1995. — № 28. — Ст. 205.
Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...
ручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунків за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту (ст. 1088 ЦК України). Серед останніх можна, зокрема, зазначити розрахунки із використанням векселів, розрахунки в порядку договірного списання, розрахунки із застосуванням спеціального платіжного засобу (платіжної картки), розрахунки із застосуванням платіжних вимог-дору-чень, платіжних вимог, клірингові розрахунки (розрахунки кліринговими вимогами), розрахунки через підприємства поштового зв'язку та ін. Зазначені види безготівкових розрахунків розрізняються порядком їх здійснення, документообігом за ними, видами розрахункових документів тощо. Порядок здійснення безготівкових розрахунків в Україні крім ЦК України, регулюється законами та банківськими правилами. Під останніми слід розуміти правила, встановлені нормативно-правовими актами Національного банку України (ст. 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність»)1, оскільки саме до компетенції цього державного органу закон (ст. 40 Закону України «Про Національний банк України»)2 відносить встановлення правил, форм і стандартів розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України із застосуванням як паперових, так і електронних документів, а також платіжних інструментів та готівки.
Конкретний вид безготівкових розрахунків, що застосовується сторонами у договорі, останні мають право обирати на свій розсуд. Винятком із цього є використання платіжної вимоги, що застосовується виключно у випадках, коли ініціювачем переказу є взискувач або він здійснюється за договірним списанням (ст. 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні»).
Від форм розрахунків слід відрізняти розрахункові документи, тобто документи на переказ грошей, що використовуються для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача коштів (ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»), перелік яких визначений у ст. 22 вказаного Закону. Останні можуть мати таку саму назву, як і види розрахунків (наприклад платіжне доручення, чек та ін.), але виконують інформаційну, обліково-бухгалтерську функцію та використовуються для ініціювання переказу коштів, що здійснюється їх оформленням відповідно до вимог банківських правил та надання до банку.
Зміст та форма розрахункових документів у національній валюті в Україні докладно визначені Інструкцією про безготівкові розра-
1 ВВР. — 2001. — № 5-6. — Ст. ЗО.
2 ВВР. — 1999. — № 29. — Ст. 238.
Дата добавления: 2015-07-24; просмотров: 634;