Цивільний кодекс України: інституційна чи пандектна система?

Система побудови цивільних кодексів полягає у почерговому розміщенні у них правових інститутів.

Видатний юрист класичного періоду істо­рії Римської імперії Гай (повне ім'я його невідоме, як і точні дати життя) написав «Інституції» (Institutiones), підручник для римських юридичних шкіл. Цей твір зберігся в оригіналі, майже в первісному стані.

Твір складається з трьох частин: трактату про особи, трактату про речі і трактату про позови.

В основі цього твору лежала, як відзначав Г. Ф. Шершеневич, правильна думка про те, що всі позови виникають між людьми з приводу речей. Відповідно до цього інституційна (римська) систе­ма права будувалася на трьох основних елементах: суб'єкт, об'єкт і можливість правового захисту.

Вона була взята за основу у Французькому цивільному кодексі, а через Францію перенесена у кодекси інших держав.

Пандектна Відповідно до указу імператора Юстиніа-

система права ^на' ^{за тв0}Р^ами найвидатніших римських

юристів були складені збірники законо­положень - Пандекти (від грецького слова pan dechesthai) або Ди-гести. Із 50-ти книг 47 книг було присвячено приватному праву.

У них містилися висловлювання 39 юристів з II ст. до н. є. до III ст. н. є.

Юстиніан узаконив цю працю, ввів її в дію з 30 грудня 533 p., заборонивши будь-які коментарі до неї.

На той час ці книги були призначені лише для юридичних шкіл. Починаючи з XII ст., Пандекти стають потужним засобом прогре­су правової культури в Європі¹.

Дигести (Пандекти) Юстиніана покладені в основу Французь­кого цивільного кодексу 1804 р. Як описує Е. В. Тарле, майбут­ньому імператорові Франції Наполеонові Бонапарту, коли він си-Дів на гауптвахті, випадково потрапила до рук книга «Дигести Юстиніана». Прийде час - і він дивуватиме відомих вчених, обра­них ним же для написання проекту Цивільного кодексу Франції, своїми знаннями римського права.

Римське право, за словами Іерінга, постукало і у двері Німеччи-

Див.: Милан Бартошек. Цит. праця,- С. 110.

Українське цивільне право

ни. Пандектна система була поширена в Німеччині в XIX ст. за­вдяки авторитету Савіньї і згодом одержала назву - «німецької». Вона лягла в основу Німецького цивільного кодексу 1896 р. її пе­реваги в тому, що в ній окремо виділена загальна частина (суб'єкт, об'єкт, підстави виникнення правовідносин). Далі ідуть частини щодо речових, зобов'язальних, сімейних, спадкових прав.

Попри істотні переваги над інституційною системою, пандектна має і недоліки, які особливо проявилися в останній період: у ній не знайшлося місця для авторських правовідносин та особистих не-майнових прав людини.

Цивільний кодекс України увібрав у себе все позитивне з пандек-тної системи. Поряд з тим до Цивільного кодексу України були включені Книга «Особисті немайнові права фізичної особи» та Книга «Право інтелектуальної власності», тобто те, чого в пандектах не було.

Невключення до структури Цивільного кодексу України «Сі­мейного права» не слід сприймати трагічно.

Життя не стоїть на місці, змінюються люди, змінюються ідеї, а отже, не може бути закритої системи цивільного права, даної раз і назавжди. І, звичайно, головне значення полягає не у тому, в якому кодексі (Цивільному, Житловому, Сімейному, Земельному) помі­щена відповідна норма, а в тому, якою вона є за змістом.