Кефалогематома.

Це крововилив під окістя, який виникає в 6-7% операційних родорозрішень, трапляється і під час спонтанних пологів. На відміну від підапоневротичних крововиливів, ці крововиливи розміщуються в області однієї з кісток черепа і не переходять за лінію шва. В переважній більшості ці крововиливи містяться в області тім'яних кісток, найчастіше бувають однобічними, рідше розміщуються в потиличній та інших ділянках черепа.

Двосторонні кефалогематоми, як правило, асиметричні. Крововиливи під окістя проявляються найчастіше через 12 годин після пологів і можуть збільшуватися в розмірах протягом 24—48 годин.

Клінічно кефалогематома — це м'яка, безболісна, з ознаками флюктуації набряклість без явної гіперемії тканин. Через 4-5 днів, внаслідок змін консистенції крові, по периферії кефалогематоми утворюється край кратера у вигляді щільного валика. Загальний стан дитини з цією патологією, звичайно, не порушується. Кефалогематома, як правило, не супроводжується великою крововтратою. Зворотний розвиток цих крововиливів проходить протягом 2-3 тижнів.

ПЛОДОРУЙНІВНІ ОПЕРАЦІЇ

Плодоруйнівні операції поділяються на три групи:

– операції, які зменшують об'єм плода: краніотомія, евентрація;

– операції з розчленуванням плода на частини і витяганням плода по частинах: декапітація, спонділотомія, екзартикуляція;

– операції, які зменшують об'єм тіла за рахунок максимального збільшення рухомості між окремими частинами тіла плода: клейдотомія, пункція черепа при гідроцефалії, переломи кісток кінцівок.

Краніотомія, декапітація і клейдотомія належать до типових ембріотомій; спондилотомія та евісцерація або евентрація – до атипових ембріотомій.

Після кожної плодоруйнівної операції необхідно ретельно перевіряти цілісність пологових шляхів, виконувати ручне обстеження стінок матки, перевіряти сечовий міхур шляхом катетеризації.