Примітки. 1) 1 Новгор. с. 65, під тимже роком в 1 Псков, і 2 Новгор
1) 1 Новгор. с. 65, під тимже роком в 1 Псков, і 2 Новгор. (в додатку).
2) Устава Володимира в Кормчій, писаній коло 1282 р. Проф. Суворов одначе оголосив сю уставу за пізнїйшу приписку і се досї не провірено.
3) Важнїйша лїтература: Макарій Ист. рус. церкви І с. 32 і далї, Ґолубінский op. c. І с. 277 і далї, Малышевскій Кіевскіе церковные соборы (Труды К. Дух. Акад. 1883, XII). Лебединцевъ Къ вопросу о кіев. митр. МихаилЂ (Чтенія київ. істор. тов. т. X). Павловъ Догадка о происхожденіи древне-русскаго преданія, которое называетъ перваго русскаго митрополита Михаиломъ Сириномъ (ib. т. XI., і тамже „ПримЂчаніе" до сього Лебединцева). Шахматовъ Общерусскіе лЂтописные своды гл. V і йогож Корсунская легенда (гл. VIII).
4) Воскр., Софійськ., Тверськ. й и.
5) Шахматовъ Одинъ изъ источниковъ лЂтописиаго сказанія о крещеніи Владиміра с. 72-8.
6) Як митрополит висланий за Фотия Михаіл виступає нпр. в Палїнодії — Рус. истор. библ. IV с. 971, Густинській лїтоп. с. 253, в пізнїйшім. Житиї Володимира — в Чтеніях київ. іст. тов. II. 2 с. 37. Як на джерело сеї звістки Лебединцев вказав на сербський переклад Амартола, де посланий Фотиєм епископ називаєть ся Михаілом; иньша гадка Павлова, що імя Михаіла зявилось на руськім ґрунтї, через те, що Михаіла Сінкела, автора внесеного в лїтопись ісповідання, даного Володимирови, прийняли за руського митрополита, що мовляв дав йому се ісповіданнє. Шахматов поставив давнїше здогад, що Михаіл зявив ся як перший митрополит в московській митрополичій компіляції поч. XV в., і відти перейшов в пізнїйші компіляції. В новійшій своїй працї (Корсун. легенда с.67) він думає, що імя Михаіла як першого митрополита зявилось уже в корсунській лєґендї, ще в XI в., відти перейшло в деякі редакції Володимирової устави; при тім він приймає здогад Ґолубінского, що так дїйсно звав ся митрополит післаний на Русь в IX в., але той проповідав „таврийським Русам" (гіпотетичним).
7) Напр. при 1 Новгор. с. 443, Воскрес. І с. 239 etc.
8) Сказанія о БорисЂ и ГлЂбЂ с. 26, Іпат. с. 108 і 109.
9) Лїтература: Макарій I с. 87-8, Барсовъ Константинопольскій патріархъ и его власть надъ русскою церквою с. 423, Голубинскій І с. 328 і далї, Малишевскій Кіевскіе церковные соборы; Лебединцевъ гдЂ жили первые кіевскіе митрополиты, въ Переясла†или КіевЂ? — Кіев. Старина 1885, І; Шахматовъ Одинъ изъ источниковъ, 1. с.
10) Лаврент. с. 202, иньші кодекси сїєї редакції не мають сїєї ґльоси, анї пізнїйші компіляції, тілько Никонівська розвиває її: „й живяху множае тамо митрополити кіевскіи и всея Руси, и епископи поставляху тамо" (І. 116). Натомість иньші поправляють дивний титул Єфрема на епископа, нпр. Воскрес. І. 5, Хлєбнїковський код. — Іпат. с. 146.
11) Софійськ., Воскр., Никон., Твер. й ин.
12) Так Шахматов Корсунская легенда с. 68.
13) Іпат. с. 106.
14) Володимир „праздноваше честно праздникы господскія и три трапезы поставляше в дому своємъ: пръвую митрополиту съ епископы и черноризцы и съ священничскимъ чиномъ, вторую нищимъ и убогымъ, третію себЂ и боляромъ и всЂмъ мужемъ своимъ" (Чтенія київ. II с. 15 і 21) — очевидно автор розуміє тут пири в київській резіденції Володимира.
15) VIII. 16. Архіепископами руські митрополити XI в. звуть ся не тільки у Тітмара, але і в иныпнх старих памятках, нпр. Несторовім Житиї Бориса і Глїба, в заголовку слова Леонтия). Се дало привід Голубінскому до гіпотези, що з початку руська церква мала незалежного від патріарха архіепископа (в візантийській церкві архіепископ значить стільки, що автокефальний епископ, отже більше як митрополит), аж пізнїйше стратила свою незалежність, і її сенїор став тодї звати ся тільки митрополитом.
16) Устава Володимира з рукоп. XIII в.; „взяхъ перваго митрополита Леона Києву" (Чтенія київ. II. 2 с. 65).
17) Акт 1354 р. — Рус. истор. библ. VI 2 с. 63==Acta partriarchatuc Constantinop. I с. 351. Сю обставину справедливо піднїс Лебединцев у згаданій розвідцї.
18) Вид. Розена с. 24.
19) Не знати про котрий вони думали, але Володимира на Клязмі тодї ще не було, отже міг би бути тільки Володимир Волинський.
20) Никоновська л. І с. 65, Степенная книга І с. 114.
21) Филарет — Исторія рус. церкви І с. 113, Макарій І с. 40, Голубинскій І с. 333.
22) „Пастыри словесныхъ овець Христовъ сташа епископи и прозвітери и діаконіи".
23) В катальоґу епископій з VIII в., що видав de Boor, є й ό Тυμάταδχα.
24) Див. особливо огляд єпархій у Ґолубінского І2 с. 664 і далї.
25) Іпат. с. 85, І Новг. с. 72.
26) Чтенія київські II. 2 с. 66. Саму уставу, безперечно, ми маємо в пізнїйших редакціях, але де що в нїй по всякій правдонодібности належить ще до практики Володимирових часів, див. лїтературу сеї справи в т. III гл. 3, Шахматов недавно поставив здогад, що устава входила в одну з редакцій „житія особаго состава" (корсунської лєґенди) (Корсун. лег. с. 70).
27) Про західнї впливи особливо Суворовъ СлЂды западно-католическаго права въ памятникахъ древняго русскаго церковнаго права, Ярославль, 1888 і Къ вопросу о западномъ вліяніи на древне-русское право, 1893 (відповідь на критику Павлова). Західнї впливи на заведеннє десятини на Руси Володимиром признав і Ґолубінский в новім виданню своєї історії І2 с. 505-6.
Дата добавления: 2015-07-24; просмотров: 550;