Примітки. 1) Див. Delbrück Indogerm

¹) Див. Delbrück Indogerm. Vennandtschaftsnamen, Schrader Reallexicon sub vocibus Ehe, Heiratd, Familie.

²) Про сей ряд див. І. F. ХXIII с. 124.

³) Шрадер (ор. с.) доказував навіть, ідучи ще далї від Дельбріка, Що тих імен в індоевропейськім запасї нема зовсїм. Против сього виступає Гірт (Untersuchungen zur indogerm. Altertumskunde, I. F. XXI), доводячи, що назви вуя, зятя, шваґра й ин. належать теж до індоевропейського запасу.

⁴) В тій близькости виразів „жінка“ і „рід“ бачать слїд матріархату його оборонцї.

⁵) Іпат. с. 50.

⁶) Іпат. с. 50 і 53, Ал-Бекрі с. 54. Порівняти теж слова ібн-Русте: „як небіжчик мав три жінки“... Поминаю оповіданнє ібн-Фадлана (с. 101) про руського короля, що засїдає на тронї з своїми сорокома підложницями, бо се оповіданнє в дїйсности ледве чи належить до Руси (може до Хозарів).

⁷) Правило м. Іоана § 6 і 21, Іпат. с. 117, 442.

⁸) Стратеґіка Маврикія XI. 5, Тактика Льва XIII § 105 (у Міня, er. gr. m. LXXXIX N. 760), аль-Бекри вид. Розена с. 18.

⁹) Отчета Бартольда с. 123.

¹⁰) Цезар Мотивує у Ґалїв істнованнє сього звичаю навіть безпечністю чоловіка, аби жінка його не звела зі світу.

¹¹) Ібн-Даст с. 30, Кардізі, Масуді у Гаркаві с. 129.

¹²) Мотиви і звичай широко росповсюджені взагалї на індо-европейськім ґрунтї, про нього спеціальна студія О. Шрадера: Totenhochzeit, Єна, 1904.

¹³) Оглядь постанов права в т.III гл. 4.

¹⁴) Про родинні відносини і вплив християнства на них в XI-XIII в. див. тамже — в т. III гл. 4.