Створення Державної геодезичної мережі України

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Основні положення створення Державної геодезичної мережі України (далі - Основні положення) встановлюють загальні вимоги до принципів побудови і модернізації Державної геодезичної мережі України (далі - ДГМ), обстеження та оновлення її пунктів і математичної обробки результатів вимірювань.

Основні положення передбачають виконання робіт з використанням сучасних супутникових радіонавігаційних систем (GPS), комп'ютерних технологій, а також допускають використання традиційних геодезичних методів.

Вимоги Основних положень є обов'язковими для виконання всіма державними органами та суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності і підпорядкування.

2. ДГМ - це сукупність її пунктів, рівномірно розміщених на території країни і закріплених на місцевості спеціальними центрами, які забезпечують їх збереження та стійкість у плані і за висотою протягом тривалого часу.

ДГМ є носієм геодезичної системи координат і висот України.

Складовими частинами ДГМ є планова і висотна геодезичні мережі, пункти яких повинні бути суміщені або мати між собою надійний геодезичний зв'язок.

Планова геодезична мережа складається з:

астрономо-геодезичної мережі 1 класу;

геодезичної мережі 2 класу;

геодезичної мережі згущення 3 класу.

Висотна геодезична мережа складається з:

нівелірної мережі I та II класів;

нівелірної мережі III та IV класів.

ДГМ створюється для вирішення в інтересах господарської діяльності, науки та оборони країни таких основних завдань:

встановлення єдиної геодезичної системи координат та висот на території країни;

геодезичне забезпечення картографування території країни, акваторій морів та внутрішніх водойм;

геодезичне забезпечення вивчення природних ресурсів та ведення державних кадастрів;

забезпечення вихідними геодезичними даними засобів наземної, морської і аерокосмічної навігації, аерокосмічного моніторингу навколишнього середовища;

вивчення фігури і гравітаційного поля Землі та їх змін у часі;

вивчення геодинамічних явищ та сучасних вертикальних рухів земної поверхні;

вивчення зон деформацій земної поверхні для уточнення карт загального сейсмічного районування;

вивчення рухів полюсів та нерівномірності обертання Землі;

метрологічне забезпечення високоточних технічних засобів визначення місцеположення і орієнтування.

Разом з ДГМ створюється державна гравіметрична мережа, а також геодезичні мережі спеціального призначення, які будуються за спеціальними програмами.

ДГМ та державна гравіметрична мережа є надбанням України. Для підтримання їх на сучасному рівні здійснюється комплекс науково-виробничих, матеріально-технічних та фінансових заходів.

СИСТЕМИ ВІДЛІКУ КООРДИНАТ І ЧАСУ

3. ДГМ задає на всій території країни референцну систему координат і поширює з необхідною точністю і щільністю пунктів ДГМ загальноземну систему координат.

Положення пунктів ДГМ визначається в двох системах координат - загальноземній та референцній. Між обома системами встановлюється однозначний зв'язок, який визначається параметрами взаємного переходу (елементами орієнтування).

За загальноземну систему координат приймається геодезична референцна система 1980 року (ITRS) з параметрами еліпсоїда:

велика піввісь еліпсоїда а = 6 378 137 м;

стиснення еліпсоїда f = 1:298,257;

геоцентрична гравітаційна стала GM = 3986 005 х 10(8) м(3).с(-2);

зональний гармонічний коефіцієнт геопотенціалу другого порядку J2 = 108 263 х 10(-8);

кутова швидкість обертання Землі w = 7292 115 х 10(-11) рад c(-1)

На перехідний період (до введення референцної системи координат України) для обчислення координат пунктів ДГМ залишається референцна система координат 1942 року (СК-42 ) з вихідними даними:

референц-еліпсоїд Красовського - велика піввісь 6 378 245м,

стиснення 1:298,3;

висота геоїда в Пулково над референц-еліпсоїдом дорівнює нулю; геодезичні координати Пулковської обсерваторії (центр сигналу А): широта - 59(град) 46' 15,359"; довгота від Гринвіча - 30(град) 19' 28,318"; геодезичний азимут з Пулково на пункт Бугри - 121(град) 06' 42,305".

Загальноземна та референцна система координат України, елементи орієнтування референцної системи координат відносно загальноземної системи координат вводяться в дію відповідним рішенням Кабінету Міністрів України.

Положення пунктів ДГМ у прийнятих відлікових системах задаються:

просторовими прямокутними координатами Х,У,Z. Вісь Х лежить у площині нульового меридіана, вісь Y - в площині екватора і спрямована праворуч від площини нульового меридіана, а напрямок осі Z збігається з віссю обертання відлікового еліпсоїда. Початком координат є центр відлікового еліпсоїда;

геодезичними еліпсоїдальними координатами В, L, Н;

плоскими прямокутними координатами х та y.

Плоскі прямокутні координати обчислюються на площині в конформній проекції Гаусса-Крюгера в шестиградусних зонах. Осьовими меридіанами шестиградусних зон є меридіани з довготами 21(град), 27(град), 33(град), 39(град).

Початком координат у кожній зоні є точка перетину осьового меридіана з екватором; значення ординати на осьовому меридіані приймається рівним 500 км.

У районах топографічної та кадастрової зйомки в масштабах 1:5000 і більше, крім прямокутних координат у шестиградусних зонах, обчислюються прямокутні координати в триградусних зонах. Осьовими меридіанами триградусних зон є меридіани з довготами 21(град), 24(град), ... 39(град).

Геодезичні мережі спеціального призначення можуть обчислюватись у місцевих системах координат, надійно зв'язаних з референцною системою координат 1942 року. Порядок введення місцевих систем координат встановлюється Державним комітетом із земельних ресурсів.

Геодезичні висоти пунктів ДГМ визначаються безпосередньо або обчислюються як сума нормальної висоти і висоти квазігеоїда над відліковим еліпсоїдом.

Нормальні висоти пунктів ДГМ визначаються в Балтійській системі висот, вихідним пунктом якої є нуль Кронштадтського футштока.

Астрономічні широти і довготи, які визначаються на пунктах астрономо-геодезичної мережі 1 класу, обчислюються в екваторіальній астрономічній системі координат, що відповідає фундаментальному зоряному каталогу на епоху загального врівноваження ДГМ, і приводяться до Міжнародного умовного початку і системи астрономічних довгот Міжнародного Бюро Часу. До цих самих систем координат приводяться спостереження штучних супутників Землі та інших космічних об'єктів.

Для побудови ДГМ використовується атомний час, який задається шкалою державного еталону часу і частоти (з урахуванням поправок за перехід до системи міжнародного координованого часу).

Масштаб ДГМ задається Державним еталоном довжини - метром, за довжину якого приймається відстань, яку проходить світло у вакуумі за 1:299 792 458 долю секунди.

Метрологічне забезпечення геодезичних робіт здійснюється з використанням метрологічної бази Держстандарту шляхом створення мережі відомчих взірцевих базисів, основних довготних пунктів і еталонних азимутів.

СТРУКТУРА І ТОЧНІСТЬ ДГМ СТАНОМ НА 1997 РІК

4. ДГМ станом на 1997 рік побудована відповідно до вимог Основних положень про державну геодезичну мережу СРСР 1954-1961 рр. та Основних положень про державну нівелірну мережу СРСР 1961 р. і включає до себе:

ряди тріангуляції 1 класу;

заповнюючі мережі тріангуляції і полігонометрії 1 та 2 класів;

геодезичні мережі згущення 3 і 4 класів;

нівелірні мережі I, II, III, IV класів.

ДГМ складається з 19538 пунктів, з яких 519 пунктів - 1 класу, 5386 пунктів - 2 класу і 13633 пункти - 3 і 4 класів, а також містить 90 геодезичних азимутів, визначених з астрономічних спостережень, 49 базисів та базисних сторін ( 10 сторін - 1 класу, 39 - 2 класу).

Точність астрономічних визначень характеризується такими середньо-квадратичними помилками:

астрономічної широти - 0.19",

астрономічної довготи - 0.025(s),

астрономічного азимута - 0.33".

Точність вимірювань базисних сторін характеризується відносними середньоквадратичними помилками:

для 1 класу - 1:540 000 - 1: 1 710 000,

для 2 класу - 1:203 000 - 1:13 400 000

Точність вимірювань горизонтальних кутів в мережах 1, 2, 3 та 4 класів, обчислена за нев'язками трикутників, характеризується середньо квадратичними помилками 0.64" , 0.83", 1.19" і 1.54" відповідно, а точність кутових вимірювань, обчислена за нев'язками замкнутих фігур у полігонометрії, дорівнює 1.4" і 1.7" відповідно для пунктів 3 і 4 класу.

Точність лінійних вимірювань в геодезичній мережі згущення 3 і 4 класів характеризується такими відносними середньоквадратичними помилками:

для пунктів 3 класу - 1:46 000 - 1:158 000,

для пунктів 4 класу - 1:46 000 - 1:130 000.

Точність визначення взаємного положення пунктів ДГМ характеризується середньоквадратичною помилкою 0.196 метра.

Нормальні висоти верхніх марок центрів пунктів ДГМ визначено з геометричного або тригонометричного нівелювання.

Щільність пунктів ДГМ складає в середньому 1 пункт на 30 кв. кілометрів.

Висотна геодезична нівелірна мережа поділяється на:

нівелірні мережі I, II класів;

нівелірні мережі III і IV класів.

Лінії нівелювання I та II класів є головною висотною основою України. Їх прокладено переважно вздовж автомобільних доріг або залізниць та закріплено на місцевості віковими, фундаментальними, грунтовими, скельними та стінними реперами приблизно через кожні 5 км уздовж траси.

На території геодинамічних полігонів (Кримський, Карпатський, Бориславський), а також техногенних полігонів у районах атомних електростанцій і площадок родовищ корисних копалин створені нівелірні мережі у вигляді ліній нівелювання I і II класів, які є частиною комплексу наукових геофізичних досліджень. Вони служать для вивчення геодинамічних явищ та сучасних вертикальних рухів земної поверхні. Вимірювання на цих полігонах проводилися декількома послідовними циклами через відповідні проміжки часу.

Нівелірні мережі III і IV класів заповнюють нівелірні полігони I і II класів і служать для забезпечення топографічної зйомки всіх масштабів та вирішення інженерних завдань.

Вся висотна геодезична мережа України урівноважена за методом найменших квадратів за принципом від загального до окремого. Вихідними при цьому були лінії нівелювання I і II класів загальної мережі СРСР, урівноважені у 70 роки Московським аерогеодезичним підприємством (перша черга).

Прокладені після 1977 року лінії нівелювання I і II класів урівноважені вставками між вихідними знаками, що одержали висоти при урівноважуванні ліній першої черги.

На всю територію України складені каталоги висот пунктів нівелювання I-IV класів, які систематизовані за листами карт масштабу 1:200 000. У каталогах уміщені висоти в Балтійській системі висот 1977 року.

ПОБУДОВА ПЛАНОВОЇ ГЕОДЕЗИЧНОЇ МЕРЕЖІ

Астрономо-геодезична мережа 1 класу

5. Астрономо-геодезична мережа 1 класу (АГМ-1) будується у вигляді однорідної за точністю просторової геодезичної мережі, яка складається з системи рівномірно розміщених геодезичних пунктів, віддалених один від одного на 50-150 кілометрів.

АГМ-1 є геодезичною основою для побудови нових геодезичних мереж і забезпечення подальшого підвищення точності існуючої ДГМ з використанням методів супутникової геодезії.

Частина пунктів АГМ-1 являє собою постійно діючі станції GPS - спостережень та астрономо-геодезичні обсерваторії, на яких виконується комплекс супутникових астрономо-геодезичних, гравіметричних та геофізичних спостережень, що забезпечують безперервне відтворення загальноземної геодезичної системи координат та редукування результатів спостережень і координатних визначень на єдину епоху з урахуванням релятивістських ефектів, припливних та інших рухів земної кори.

Решта пунктів АГМ-1 - це фундаментально закріплені на місцевості пункти, положення яких періодично визначається в рамках довгострокової програми функціонування ДГМ.

Система координат, яка задається пунктами АГМ-1, узгоджується на адекватному рівні точності з фундаментальними астрономічними (небесними) системами координат і надійно зв'язана з аналогічними пунктами різних держав у рамках узгоджених наукових проектів міжнародного співробітництва.

Просторове положення пунктів АГМ-1 визначається методами супутникової геодезії в загальноземній системі координат з відносною помилкою Др/р = 1:10(8) (де Др - середньоквадратична помилка визначення геоцентричного радіуса р пункту).

Кожний пункт АГМ-1 повинен бути зв'язаний GPS-вимірюваннями не менш як з трьома суміжними пунктами мережі.

Пункти АГМ-1 повинні бути вставлені в мережу високоточного нівелювання, що дозволяє визначати перевищення нормальних висот між суміжними пунктами АГМ-1 з середньоквадратичними помилками не більше 0.05 метра.

На кожному пункті АГМ-1 виконуються і періодично повторюються визначення відхилень вискових ліній з середньоквадратичною помилкою 0,5".

Кількість пунктів АГМ-1 та їх розташування визначається програмою побудови ДГМ.

Геодезична мережа 2 класу

Геодезична мережа 2 класу будується у вигляді однорідної за точністю просторової геодезичної мережі, яка складається з рівномірно розміщених геодезичних пунктів існуючої геодезичної мережі 1 та 2 класів, побудованих згідно з вимогами Основних положень про державну геодезичну мережу СРСР 1954-1961 рр., і нових пунктів, що визначаються відповідно до вимог цих Основних положень.

Геодезична мережа 2 класу є вихідною геодезичною основою для побудови геодезичної мережі згущення 3 класу та геодезичних мереж спеціального призначення з використанням методів супутникової геодезії та традиційних геодезичних методів.

Нові пункти геодезичної мережі 2 класу розміщуються на відстані 8-12 км один від одного, а на території міських населених пунктів, великих промислових об'єктів - 5-8 км, їх положення визначається, як правило, відносними методами супутникової геодезії, а також традиційними геодезичними методами (тріангуляції, трилатерації, полігонометрії), які забезпечують точність визначення взаємного положення пунктів з середньоквадратичними помилками величиною 0.03-0.05 метра при середній довжині сторін 10 кілометрів.

За вихідні пункти для визначення координат пунктів геодезичної мережі 2 класу приймаються пункти АГМ-1. Група нових пунктів геодезичної мережі 2 класу, що визначаються, повинна мати зв'язок не менш ніж з трьома пунктами АГМ-1.

Нормальні висоти марок верхніх центрів пунктів геодезичної мережі 2 класу повинні визначатись геометричним нівелюванням, яке забезпечує точність взаємного положення пунктів за висотою з середньоквадратичною помилкою не більше 0.05 метра. В гірській і важкодоступній місцевості нормальні висоти можуть визначатись тригонометричним нівелюванням або GPS - нівелюванням, яке виконується відносними методами супутникової геодезії з урахуванням висот квазігеоїда, отриманих з гравіметричних даних. У цьому випадку середньоквадратична помилка визначення взаємного положення суміжних пунктів за висотою не повинна перевищувати 0,20 метра.

На всіх нових пунктах геодезичної мережі 2 класу встановлюються по два орієнтирні пункти (ОРП) з підземними центрами на відстані від 500 до 1000 м (на забудованій та закритій місцевості не менше 250 м) обов'язково із забезпеченням видимості (земля - земля) між пунктом мережі і орієнтирним пунктом. Середньоквадратична помилка визначення відстані між орієнтирним пунктом і пунктом мережі не повинна перевищувати 0,05 метра. Середньоквадратичні помилки визначення дирекційних напрямків на орієнтирні пункти не повинні перевищувати 5".

Геодезична мережа згущення

Геодезична мережа згущення 3 класу будується з метою збільшення кількості пунктів до щільності, яка забезпечує створення знімальної основи великомасштабних топографічних та кадастрових зйомок. Вона включає геодезичні мережі згущення 3 та 4 класів, які побудовані згідно з вимогами Основних положень про державну геодезичну мережу СРСР 1954-1961 років, та нові мережі згущення, що визначаються згідно з вимогами цих Основних положень.

Нові пункти геодезичної мережі згущення 3 класу визначаються відносними методами супутникової геодезії, а також традиційними геодезичними методами: полігонометрії, тріангуляції та трилатерації. При цьому середньоквадратична помилка визначення взаємного положення пунктів в плані повинна бути не більше 0,05 метра.

Вихідними пунктами для побудови геодезичної мережі згущення 3 класу служать пункти астрономо-геодезичної мережі 1 класу і геодезичної мережі 2 класу.

У геодезичній мережі згущення 3 класу за можливістю повинна забезпечуватись видимість (земля - земля) між суміжними пунктами мережі, а в разі її відсутності на пункті закладається два ОРП згідно з вимогами цих Основних положень.

Під час визначення пунктів геодезичної мережі згущення 3 класу методом полігонометрії прокладаються поодинокі ходи або ходи з вузловими точками, які опираються на пункти більш високого класу.

Якщо відстань між пунктами, що належать до різних ходів, менше 2 км, здійснюється взаємний зв'язок таких ходів.

Нормальні висоти марок верхніх центрів пунктів геодезичної мережі згущення 3 класу повинні визначатись геометричним нівелюванням, яке забезпечує точність взаємного положення пунктів за висотою з середньоквадратичною помилкою не більше 0,05 метра. В гірській і важкодоступній місцевості нормальні висоти можуть визначатись тригонометричним нівелюванням або GPS - нівелюванням, яке виконується відносними методами супутникової геодезії з урахуванням висот квазігеоїда, отриманих з гравіметричних даних. У цьому випадку середньоквадратична помилка визначення взаємного положення суміжних пунктів за висотою не повинна перевищувати 0,20 метра.

ПОБУДОВА ВИСОТНОЇ ГЕОДЕЗИЧНОЇ МЕРЕЖІ

6. Нівелірні мережі I і II класів є головною висотною основою країни, яка встановлює єдину систему висот на всій території України, а також служить для вирішення наукових завдань.

Нівелірні мережі III і IV класів створюються з метою згущення висотної основи для забезпечення топографічної зйомки всіх масштабів та вирішення інженерних завдань.

Нівелювання I класу виконується з найвищою точністю, яка досягається завдяки використанню найбільш сучасних приладів та методик спостережень з якомога повнішим виключенням систематичних помилок.

Нівелювання I класу здійснюється повторно за тими ж лініями не рідше ніж через 25 років, а в сейсмоактивних районах - через кожні 15 років.

Нівелірна мережа II класу створюється всередині полігонів I класу окремими лініями або системами з вузловими пунктами, утворюючи полігони з периметром 400 кілометрів.

Нівелювання II класу виконується з точністю, яка забезпечує отримання нев'язок у ходах та полігонах, за абсолютною величиною не більших ніж 5 мм (к.кв)L, де L - периметр полігону або довжина ходу в кілометрах.

Лінії нівелювання I і II класів прокладаються переважно вздовж залізниць та автомобільних шляхів, а в разі необхідності - вздовж великих річок та інших трас з найбільш сприятливими грунтовими умовами і найменш складним рельєфом.

У лінії нівелювання I і II класів, які примикають до морів або прокладаються вздовж великих рік, водосховищ, озер, обов'язково включають основні і робочі репери, нулі рівневих рейок вікових і постійних морських, річкових та озерних рівневих постів.

Лінії нівелювання III класу прокладаються всередині полігонів II класу так, щоб утворювались полігони з периметром 60-150 кілометрів.

Для забезпечення топографічної зйомки у масштабі 1:5 000 і більше лінії нівелювання III класу прокладаються з розрахунком створення полігонів з периметром до 60 кілометрів.

Нівелювання III класу виконується з точністю, яка забезпечує отримання нев'язки в ході чи полігоні величиною не більше 10 мм (к.кв)L, де L - довжина ходу або периметр полігона в кілометрах.

Нівелювання IV класу є згущенням нівелірної мережі III класу. Його виконують ходами довжиною не більше 50 км з точністю, яка забезпечує отримання нев'язки в ході чи полігоні величиною не більше 20 мм (к.кв)L, де L - довжина ходу або периметр полігона в кілометрах.

Виміряні різниці висот пунктів нівелювання I і II класів слід виправляти поправками за непаралельність рівневих поверхонь.

Нівелірні мережі всіх класів закріплюються на місцевості реперами та марками, які закладаються не рідше ніж через 5 км (по трасі), у важкодоступних районах відстань між ними може бути збільшена до 7 кілометрів.

На всіх лініях нівелювання I і II класів не рідше ніж через 60 км, а також у вузлових точках, поблизу морських, основних річкових та озерних рівневих постів закладаються фундаментальні репери.

У сейсмоактивних районах фундаментальні репери закладаються не рідше ніж через 40 кілометрів.

ГЕОДЕЗИЧНІ МЕРЕЖІ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

7. До геодезичних мереж спеціального призначення належать:

просторові геодезичні мережі на геодинамічних полігонах;

спеціальні геодезичні мережі для інженерно-геодезичного забезпечення будівництва, гірничої справи та інші мережі, які будуються відповідно до вимог технічних проектів, що розробляються різними відомствами для вирішення спеціальних завдань.

Геодезичні мережі спеціального призначення будуються за відносними методами супутникової геодезії, а також за традиційними методами тріангуляції, трилатерації та полігонометрії.

У сейсмічних і техногенно активних районах країни на геодинамічних полігонах створюються просторові геодезичні мережі для вивчення сучасних рухів земної кори.

Кутові, лінійні, висотні, астрономо-гравіметричні вимірювання та супутникові спостереження у просторових геодезичних мережах виконуються з підвищеною точністю і приводяться до єдиної геодезичної системи для використання їх у процесі врівноваження ДГМ.

Створення геодинамічних полігонів, періодичність та точність геодезичних і гравіметричних вимірювань на них визначаються нормативно-технічними документами, які затверджуються Державним комітетом із земельних ресурсів.

ОБСТЕЖЕННЯ ТА ОНОВЛЕННЯ ПУНКТІВ ДГМ

8. Обстеження та оновлення геодезичних пунктів і нівелірних знаків ДГМ виконується для перевірки їх збереження на місцевості та підтримання в нормальному стані для використання під час виконання топографічних, геодезичних та інженерно-геодезичних робіт.

Польове обстеження геодезичних пунктів і нівелірних знаків полягає у відшукуванні їх на місцевості, визначенні стану центрів, зовнішніх знаків, ОРП та їх зовнішньому оформленні.

Оновлення геодезичних пунктів і нівелірних знаків передбачає виконання всіх робіт, необхідних для приведення їхніх центрів, зовнішніх знаків, ОРП та зовнішнього оформлення у відповідність до вимог діючих нормативних документів.

Визначення нових ОРП замість втрачених до складу робіт з оновлення пунктів не входить і в разі необхідності виконується за спеціальним завданням як модернізація та згущення пунктів ДГМ.

Геодезичний пункт вважається втраченим, якщо не збереглися ні верхній, ні нижній центри. Питання щодо виключення пунктів з каталогів розглядається Державним комітетом із земельних ресурсів з організацією, яка проводила обстеження. Втрата центра підтверджується даними інструментально-геодезичного пошуку.

Обстеження та оновлення геодезичних пунктів і нівелірних знаків у різних регіонах України виконується періодично залежно від необхідності, але не рідше ніж через 10 років, а на території міст та зон активної господарської діяльності не рідше ніж через 5 років.

Усі заново побудовані та оновлені геодезичні пункти і нівелірні знаки здаються за актами місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам і організаціям чи фізичним особам - землекористувачам або землевласникам для нагляду за їх збереженням.

МАТЕМАТИЧНА ОБРОБКА ВИМІРІВ, КАТАЛОГІЗАЦІЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ ГЕОДЕЗИЧНИХ ДАНИХ

9. Результати вимірів, отримані в процесі побудови та модернізації геодезичних мереж, підлягають математичній обробці. Математична обробка виконується у три етапи: польові обчислення, попередні обчислення, врівноваження мереж з каталогізацією геодезичних пунктів і веденням банку геодезичних даних. Програмне забезпечення для математичної обробки геодезичних вимірів на комп'ютерах повинно мати надійні та високі техніко-економічні показники. Незалежно від програмних засобів, які використовуються під час математичної обробки матеріалів, кінцевий результат обчислень має бути однозначним.

Польові обчислення виконуються в процесі роботи на геодезичному пункті. Вони передбачають обробку результатів вимірювань на кожному пункті та їх контроль згідно з допусками, встановленими відповідними нормативно-технічними документами.

Метою попередніх обчислень є ймовірно-статистичний аналіз результатів вимірювань, оцінка їх точності і отримання необхідних даних для вирівнювання ДГМ, а саме:

горизонтальних кутів (напрямів), довжин ліній та приростів координат, приведених до центрів геодезичних пунктів і редукованих на площину в проекції Гаусса-Крюгера;

робочих координат пунктів геодезичної мережі;

робочих висот пунктів та реперів геодезичної мережі.

Врівноваження мереж та каталогізація геодезичних пунктів включає:

спільне врівноваження астрономо-геодезичної мережі 1 класу та геодезичної мережі 2 класу в загальноземній та референцній системах координат з визначенням елементів орієнтування між цими системами;

врівноваження геодезичних мереж згущення 3 класу;

складання каталогів координат і висот геодезичних пунктів та науково-технічних звітів.

За результатами спільного вирівнювання геодезичних мереж складаються карти висот квазігеоїда. Нормальні висоти пунктів ДГМ повинні бути вирівняні окремо до початку спільного вирівнювання мереж.

На територію країни складаються та видаються каталоги пунктів ДГМ, до основного розділу (розділ А) яких заносяться плоскі прямокутні координати всіх геодезичних пунктів, а до розділу Б - плоскі прямокутні координати пунктів розрядних і спеціальних геодезичних мереж, розміщені за межами населених пунктів.

Порядок і особливості каталогізації пунктів ДГМ регламентуються нормативно-технічними документами Державного комітету із земельних ресурсів.

Результати вимірів та врівноваження геодезичних і нівелірних мереж, координати та висоти геодезичних пунктів, інші кількісні та якісні характеристики елементів ДГМ, відомості про геодезичні знаки і центри пунктів зберігаються:

у банку геодезичних даних Державного комітету із земельних ресурсів і в банку геодезичних даних Міноборони на всю територію країни;

у регіональних банках геодезичних даних на території, закріплені за виробничими підрозділами Державного комітету із земельних ресурсів і військовими частинами Міноборони.

Структура і спеціальне програмне забезпечення регіональних банків повинні бути взаємоузгодженими з банком геодезичних даних, що знаходиться в Державному комітеті із земельних ресурсів.

ОРГАНІЗАЦІЙНІ І НАУКОВО - ТЕХНІЧНІ ЗАХОДИ ПОБУДОВИ ДГМ

10. Астрономо-геодезична мережа 1 класу і геодезична мережа 2 класу створюються згідно з програмою побудови ДГМ, затвердженою Державним комітетом із земельних ресурсів та погодженою з Міноборони.

Координацію науково-технічних заходів і виконання робіт із створення та модернізації ДГМ, підготовку кадрів і забезпечення підприємств астрономо-геодезичними і гравіметричними приладами та устаткуванням здійснює Державний комітет із земельних ресурсів.

Програма побудови та модернізації ДГМ передбачає:

побудову астрономо-геодезичної мережі 1 класу;

модернізацію геодезичної мережі 2 класу;

побудову та модернізацію геодезичної мережі згущення 3 класу;

побудову та модернізацію висотних геодезичних мереж;

обстеження та оновлення пунктів і знаків геодезичних мереж.

Модернізація ДГМ здійснюється з метою приведення існуючої мережі до однорідної за точністю і достатньої за щільністю пунктів і виконується на тих ділянках, де на основі обстеження пунктів на місцевості і результатів математичної обробки мереж встановлено, що:

точність раніше виконаних спостережень або врівноважених елементів мережі нижча, ніж вимагають ці Основні положення;

центри геодезичних пунктів втрачені або щільність пунктів геодезичної мережі недостатня для даного району;

виявлено деформації земної поверхні внаслідок дії сейсмотектонічних і техногенних явищ.

Модернізація геодезичних мереж у районах землетрусів, що відбулися з магнітудою п'ять балів і більше, здійснюється в найкоротші терміни, а у вугільних басейнах і районах інтенсивного добування руд, газу, нафти та інших підземних розробок потреба модернізації обгрунтовується маркшейдерськими даними.

Виробничий цикл побудови ДГМ складається з таких основних видів робіт:

проектування мережі;

рекогностування і побудова геодезичних пунктів;

вимірювання елементів мережі;

математична обробка вимірів;

складання каталогів координат і висот геодезичних пунктів та нівелірних знаків.

Середня щільність пунктів ДГМ повинна бути не менше одного пункту на 30 кв. кілометрів. Подальше збільшення щільності пунктів ДГМ обгрунтовується розрахунками, виходячи з конкретних завдань топографо-геодезичного забезпечення території.

Для геодезичного забезпечення топографічної зйомки встановлюються такі норми щільності пунктів та реперів ДГМ:

для зйомок у масштабі 1:25 000 і 1:10 000 - 1 пункт на 30 кв. кілометрів і 1 репер на трапецію масштабу 1:10 000;

для зйомки у масштабі 1: 5 000 - 1 пункт на 20-30 кв. кілометрів і 1 репер на 10-15 кв. кілометрів;

для зйомки у масштабі 1: 2 000 і більше - 1 пункт на 5-15 кв. кілометрів і 1 репер на 5-7 кв. кілометрів.

Для топографічної та кадастрової зйомки в масштабі 1:2 000 і більше на доповнення до пунктів ДГМ визначаються пункти розрядних та знімальних геодезичних мереж.

У разі використання супутникових геодезичних методів для визначення пунктів знімальних мереж можливе обгрунтоване зменшення щільності пунктів ДГМ.

Проектування геодезичних мереж виконується з урахуванням усіх раніше виконаних робіт.

Місця побудови геодезичних пунктів обираються таким чином, щоб забезпечувалось їх збереження та стійкість центрів у плані і за висотою протягом тривалого часу і щоб їх було зручно використовувати в практичній діяльності.

Типи центрів вибираються з урахуванням фізико-географічних умов району робіт, глибини промерзання грунтів, гідрогеологічного режиму та інших особливостей місцевості.