ДЕЩО З МОСКОВСЬКОЇ ПЕРЕПИСИ 1654 р.: БІЛА ЦЕРКВА, СТАВИЩЕ, ЛОСЕВИЧІ, БОЯРКА, ФАСТІВ, БОРЗНА, БАХМАЧ, КОНОТОП, БАТУРИН, СОСНИЦЯ, МЕНА, НОВГОРОД СІВЕРСЬКИЙ, СТАРОДУБ.

Те що я вибрав тут з подорожи Павла алєпського, хочу доповнити ще деякими рисами з переписи України спорядженої того ж 1654 р. московськими аґентами, розісланими на те щоб приводити до присяги цареві українську людність. Вони далеко бідніші й одноманітніші змістом, та й заховалися від переписи тільки фраґменти. Але в дечім вони доповнюють панораму Павла.

Найдокладніша перепись Білоцерківського полку.

Біла Церква — наоколо міста (посаду) дві лінії палісаду (остроги стоячі); на довшій (зовнішній) 4 башти з ворітьми для проїзду, 4 вежі “глухі”; на внутрішній лінії одна з ворітьми, одна глуха. Та до тих палісадів прироблений ще третій невеличкий замочок з такимже палісадом, в нім одна башта з ворітьми, а 3 глухі. На тих вежах і стінах 20 гармат, мідяних і залізних, ріжного калібру, від полугривенки до 5 гривенок в кулі. В трьох маґазинах 84 гармати, справні і попсовані, 3500 залізних куль, 47 пудів пороху в 3 бочках і 15 пудів салітри. В місті соборна церква Спаса і 6 “приходських” церков. До присяги приведено 38 чоловіка шляхти (найбільш Мокієвських, далі Яблонські, Пичаговські, Студенецький, Бовш, Копоть, Каменецький й ин.). На чолі козаків наказний полковник Данило Гиря, осавул військовий Осип Григоріїв, сотник Семен Марченко, судії військові Яків Климів, Матвій Положний, обозний Іван Полежай, старший над арматою Андрій Любарський, всіх козаків 91. Міщане: війт, два бурмистри, всіх міщан 120 ¹).

З містечок полка звертають на себе увагу: Ставище — коло міста палісад, в нім 2 башти проїзжі, на одній вартова вишка (“чердак”), дві башти глухі, двоє воріт просто в стіні. До сеї стіни прироблений замочок з таким же палісадом, з одною баштою проїзжою і одною глухою. Гармата тільки одна справна, мідяна, велика, калібер 3 гривенки, а дві залізні попсовані; олива 4 пуди, пороху 50 пудів. Соборна церква Трійці, 5 приходських (аж дві архистратига Михаїла!). Козаків заприсяжено 312 (сотник, отаман, осавул). Міщан 365 (намісник, війт і 3 бурмистри).

Містечко Лесевичі — замок обведений палісадом, одна башта з ворітьми, 3 глухі, криті дранню; в сім замку монастир жіночий св. Юрия, 30 черниць; відти з дві версти Лесеницьке місто, з двома стінами, одна будована городнями (“звенный”, зрубами). Соборна церква св. Михайла, приходські 4. Армати нема. Козаків заприсяжено 153 (сотник, осавул, хорунжий), міщан 273.

Боярка — наоколо містечка “стоячий острог”, в нім три брами, до нього прироблений замок — “звенчатый тын” (рубана стіна), дві башти з ворітьми, третя глуха. 11 гармат, але до них нема припасу — олива і пороху. Соборна церква св. Юрия і одна парафіяльна. Шляхти заприсяжено 21, на чолі “намісник” Гр. Сахецький (?). Козаків 89 (сотник, отаман, писар, осавул, хорунжий). Міщан 245 (війт, бурмистр, писар).

Фастів — замок “рублений городнями”, одна башта проїзжа, з вартовою вишкою, і 3 башти глухі. Кругом міста стіна теж рублена городнями; одна башта з ворітьми, 4 глухі. 10 гармат, але без припасу. 84 козаків (сотник, отаман, осавул, хорунжий, писар), 76 міщан (війт і 4 бурмистри) ²).

В переписи Ніженського повіту полкового міста бракує; з инших: Борзна — над рікою Борзною; “город”: по валу дубовий “острог”, дві башти з проїздом, дві башти на рогах глухі, криті драниною. На брамах 3 гармати залізні. В середині дві церкви. На острові ріки замок: так само вал, на нім дубовий острог, 4 башти глухі, брама в палісаді; вода пущена ровом, виложеним деревом, через рів міст до того замку. Тут був панський двір, укріплений палісадом і ровом, 10 залізних гармат, але без припасу. Козаків 178 (сотник Петро Забіла, хорунжий і осавул).

Бахмач — на острові (вл. розі) між р. Борзною і Бахмачем. Місто від “поля” відгорожено парканом, між р. Борзною і Бахмачем; в нім троє воріт, без башт; одна церква. На устю Бахмача замок (“городок”): на валу палісад дубовий, і брама під баштою; ровом іде вода з р. Борзни до р. Бахмача, але тільки при більшій воді, весною. На полі перед містом земляні фортифікації, на випадок наступу. Армати нема: сотник казав, що давніш було 20 залізних гармат, але їх забрано до Чернигова. Заприсяжено з Бахмача і з приналежних сіл 572 козаки і 527 міщан; сотник, писар, осавул, хорунжий, 3 отамани, 2 земські “старости” ³).

Конотоп — над р. Конотопом земляний вал, на нім дубовий палісад, в нім 4 воріт без башт, з двох сторін рови до ріки. В середині дві деревляні церкви — соборна (протопоп і диякон) і звичайна (тільки священик). На майдані 4 залізні гармати “в станках”, на колесах. Коло сього “земляного городу” — “дворовий острог”, уфортифікований панський двір, теж над річкою: з трьох сторін вал і рів, з четвертої ріка; на валу палісад, і до води хід обгорожений палісадом. В середині ніяких садиб крім панського двору. Обидва укріплення були звязані мостом, але він зігнив і обвалився. Заприсяжено в Конотопі з його “уїздом” (3 села) 615 козаків (сотник, писар, осавул, хорунжий, 14 отаманів), 1 шляхтич, 3 земські старости, бурмистр і 513 міщан ⁴).

Батурин при р. Семи і озері “Попівка”, що тече в Семь. Місто з трьох сторін обгорожено валом з дубовим палісадом, з четвертої сторони озеро. Воріт троє: двоє під баштами, критим дранню, треті без башти; глухих наріжних башт без верхів 6, гармат в баштах 9 залізних. В місті деревляна церква. На горі над озером панський двір обгорожений ровом і валом з дубовим палісадом; брама в башті і крім того 3 башти глухі. За містом “в слободі” на горі над озером монастир Успенія, обведений ровом і валом з дубовим тином; на брамі деревляна рублена дзвіниця; крім ігумена і строїтеля (економа) 30 ченців і 20 служок і робітників. Заприсяжено в місті і 3 селах 608 козаків (сотник, писар, осавул, хорунжий, 27 отаманів) 4 земські старости, бурмистр і 715 міщан ⁵).

Сосниця на острові (розі) на р. Убеди місто з трьох сторін обведене ровом і палісадом, троє воріт без башт. В середині замок обведений ровом і валом з палісадом, ворота і над ними башта. Одна гармата залізна коло воріт, але припасу до неї нема. Окремо в тім же острогу укріплений панський двір, обведений ровом і валом з палісадом; будова сього двору вся поруйнована. Дві церкви. Під острогом слободи, обведені ровом. Заприсяжено в місті і в приналежних до нього 4 селах (з 4 церквами): козаків 279, сотник, писар, осавул, хорунжий, 15 отаманів. Міщан 215, 1 земський староста, 4 соцьких.

Мена — місто над р. Меною, обведене ровом і валом з палісадом і наповненими землею тарасами з деревляних паль. 10 наріжних веж глухих, дві з ворітьми, треті ворота без башти; башти некриті, а на деяких і верхи повалились. До води зроблено 7 виходів, на випадок облоги. Дві церкви, в соборній протопоп. Коло міста укріплений двір Кисіля обведений ровом з Десни до Меня, в тім рові уроблений став, з мостом через нього і брамою під баштою; 5 наріжних глухих башт, і ворота до міста. Сам двір Киселів розвалився. Недалеко на Десні Максаківський монастир що фундував Кисіль і надав 3 села. Монастир обведений дубовим тином; деревляна церква Воведенія, почато муровану церкву Спаса, але доведено тільки під нижні вікна; 10 єромонахів, 5 дияконів, 40 ченців, 30 робітників. Другий монастир над Десною — жіночий, деревляна церква св. Миколая; ігуменія і 15 сестер — черниць; маєтностей не мають, та і в селах Максаківського монастиря живуть тепер козаки і міщани, що на монастир нічого не дають і його не слухають. Всього в Мені з селами присягло 375 козаків, сотник, писар, осавул, хорунжий, 17 отаманів, міщан 490; оден земський староста, два соцькі ⁶).

Новгородок Сіверський: над Десною замок — “стоячий острог” без башт; з двох сторін вали, з двох нема, бо гора. При замку місто укріпленне валами, на них паркан, по рогах 4 башти — брама; від неї через рови міст, і вкінці мосту мурована брама; до води потайний хід (“тайник”). За “великим острогом” на горі монастир Спаса, 20 ченців. Заприсяжено 2 сотників, 2 писарів, 2 осавулів, 2 хорунжих, 27 отаманів, 620 козаків, 305 міщан.

Стародуб: наоколо міста замісць острога по краю гори поставлено паркан з брусів, але він погнив і повалився; дві церкви. На горі замок з палісадом; одна вежа з брамою, 6 глухих на рогах, без верхів, погнили і повалились. Заприсяжено 506 козаків рядових, сотника, писаря, осавула, суддю і 27 отаманів ⁷).

Так виглядала ся Україна, що орала і корчувала, будувала і торгувала, вчилась і молилась, співала і малювала в той час як на пограничах лилася кров, горіли села і міста і “галайкали” Татари. Мусимо покинути її й знову вернути до тих, що покладали в тім часі голови “за землю Руську”, або не витримавши і зневірившися в сій безконечній боротьбі, кидали батьківщину і брели в “незнаєму землю” за московську границю. Переїздячи через козацьку Україну літом 1654 року Павло застав Дністрянське побереже і Побоже ще живими, не вважаючи на спустошення вчинені великоднім рейдом. Тільки про волинсько-подільське пограниче йому оповідали як про країну цілком спустошену кампанією 1653 року (с.1329.). Тепер прийшла черга на Браславщину — котру Павло в повороті 1656 р. застав уже цілком безлюдною, випаленою і випустошеною. До огляду сеї страшної операції приходиться нам тепер приступити.