Примітки. 1) Zamysł jest Chmielnickiego absolute et independenter pod żadnym moąnarchą panować i wszystke tę ziemię in possessione

¹) Zamysł jest Chmielnickiego absolute et independenter pod żadnym moąnarchą panować i wszystke tę ziemię in possessione mieć, ktora sіe poczyna оd Dniestru, a idzie do Dniepru y dalej aż do granicy moskowskiej; a iezeliby go Korona scisneła, chce się udać pod protekcyę Moskwicina, iako eiusdem religionis, oddawszy mu co swietey pamieci krol imc Władysław do Korony krwawym potem przyłączył był, et ultra; ktora udzielnosc ziemi i linia iuż ma bydz, miedzy niemi namowiona. Сю інтересну концепцію єзуїтського дипльомата треба розуміти так: Хмельницький порозумівся з Москвою на тім, що вона за свій протекторат дістане Сіверщину і Смоленщину з деякими сусідними білоруськими землями, а инша козацька територія становитиме окрему державу, під управою Хмельницького.

²) Теки Нарушевича 146 с. 240-2, копія з Несвижського архиву.

³) Лист Кутнарского з 1 листопада в збірці Русєцких ркп. 41 с. 215.

⁴) Ориґінальний польский текст звідомлення Потоцкого поданий тільки в витягу у Ґоліньского с. 604-6, під таким заголовком: Taka iest relatia legationis powroconych od Hmielnickiego рр. posłow Zaczilichowskiego i р. Czernego, ktory był podstaroscim Białei Cerkwi. Починається просто приїздом послів до Чигрина, без вступу і закінчення. Повніший текст в німецькім перекладі Theatrum Europaeum c. 230-2. Він починається поясненнєм, що королівський двір тоді, в осени, був заклопотаний вістями про марш козаків і Татар, що стали “над ріками” провокуючи польське війско, і від польського гетьмана прийшло таке писаннє до канцлєра: “П. Зацвіліховский і п. Черний повернулися від Хмельницького здорові і їдуть до й. к. м.; але я не думаю, аби вони так скоро поспіли як пошта, то я хочу в. м. подати що я вирозумів з їx реляції”. Спочатку гетьман тримається оповідання послів, далі додає дещо від себе (про неймовірність козацького походу зимою) і після звістки про Татар на Жовтих Водах видимо переходить до власних міркувань про неминучість війни. Тому я на вістях про Татар уриваю свою цитату і далі повертаю до міркувань Потоцкого. В своїм перекладі притримуюсь польського тексту доповняючи і справляючи його там де для сього дає підстави німецький переклад (сам теж не свобідний від помилок-не кажучи про страшенно перекручені ймення); найбільш значне -що польський текст секретною відомістю Виговського називає вісти про шведське посольство до султана, тимчасом як у німецькім перекладі вони стоять вкінці й належать очевидно самому Потоцкому, а секретним комунікатом Виговського тут виступають секретні поради Лупула переказані Тимошем його батькові. Я в своїм тексті пішов тут за німецьким текстом.

Оповіданнє Твардовского, ніби то богате деталями і ще раз, так само літературно й барвисто перероблене у Костомарова (с. 507-8), при ближчім порівнянню з оповіданнєм Потоцкого не дав нічого конкретного, понад літературні ампліфікації сказаного там. Одно й друге потім зараз переходить до розпоряджень С. Потоцкого, і се показує, що Твардовский йде за реляцією Потоцкого, додаючи дещо від себе.

⁵) Себто першого січня ст.ст., як поясняють козацькі посли.

⁶) В аб. Ґоліньского стрічку обтято при оправі рукописи, зміст доповнює нім. переклад.

⁷) В нін.: Regiersucht, бажаннє влади.

⁸) В нім. се в першій особі: “Але я чимало компаній розміщую на Поліссю і тримаюся зборівської лінії”.

⁹) В нім.: з частиною Запор. війська.

¹⁰) Нім.: nebenst seinem Geschmeiss.

¹¹) Пол.: Podlasiem, нім. Bollusche.

¹²) Ґол.: haec die.

¹³) В поль. тільки Жовті Води, в нім.: Gelle Wasser, Saka, Hamey und Kibolnik.

¹⁴) Нунцій Торрес виїхав до Риму 22 вересня, реляції його наступника Петра Відоні, біскупа Льоді, починаються з 21 вересня.

¹⁵) Жерела XVI с. 161-2.

¹⁶) Збірка Русєцких ркп. 41 с. 216.

¹⁷) Theatrum Eur. наводячи цього листа Потоцкого на иншім місці (с. 230, І) записує, що “королівські комісари” зложили з Хмельницьким перемирє на шість місяців, і за сей час спішно вербувалися вояки до спустошеного пошістю війська. “Комісарами” мабуть тут названі тіж Зацвіліховский і Черний. Се “шестимісячне перемирє” вийшло мабуть з того що термін комісії визначено на початок квітня, як довідуємося з листу Хмельницького до царя і слів його послів (див. нижче) і в тім саме часі стався наступ польського війська на козацьку територію.

¹⁸) В наведенім нижче листі.

¹⁹) Акты Ю.З.Р. III с. 484.

²⁰) Тут мова очевидно про середню й дрібну шляхту: Радивил очевидно мовчки приймає козацькі арґументи против шкідливої ролі маґнатів на Україні.

²¹) Очевидно-з першими достойниками Річипосполитої.

²²) Щось пропущене, і зміст можна вгадати тільки приблизно, що партія замирення з козаками викликає невдоволеннє серед польського панства.

²³) Ся інструкція надрукована в Актах Ю.З.Р. III с. 490-3 і VIII с. 364-6, але московські ориґінали її майже не ріжняться між собою: переклад той сам, місцями дуже мало зрозумілий.