Примітки. 1) pro valedictione, Жерела XII с

¹) pro valedictione, Жерела XII с. 139.

²) Христ. Чт. с. 683.

³) Тамже с. 693.

⁴) Польські справи 1651 р. ст. 1 а.

⁵) Жерела XVI с. 99.

⁶) Жерела XII с. 147.

⁷) Жерела XVI с. 96, реляція нунція з 27 листопаду.

⁸) Лист Кисіля Ос. 225 л. 387-2286 л. 101, як вище. “Все се я видовбав з того-ж джерела звичайним молотом”, кінчить Кисіль сю реляцію, розуміючи, очевидно, своїх платних агентів.

⁹) Записки Альбрехта Радивила, під місяцем листопадом — виривки у Hurmuzaki Dokumente, Sup. II т. III. с. 30.

¹⁰) Гетьман згадує ніби то за листи султана, привезені Осман-аґою, але здається мині, що се недобрий переклад: коли б дійсно був лист від султана, а не тільки устно переказані ласкаві вислови, про се було б сказано виразніш.

¹¹) Гетьман дійсно в тім же часі післав посольство до Москви: слід його маємо в грамоті гетьмана до путивльського воєводи з 2 (12) січня з проханнєм виправити його послів до царя не гаючись: Дела Малорос. 1651 р., грамоти № 1.

¹²) “Списокъ с листа, каковъ писан ис Чигирина 1650 году декабря въ 1 день, а прислан до пристанища морского лЂта 1651-го генваря въ послЂдниі день:

“Титла. Ясне вельможныі милостивыі господине янычЂйскиі ага мой многомилостивыі господине и брате! Добраго здоровья и счасливого в долгиі вЂкъ пребыванья В. М. ММГ от Господа Бога желаемъ и поклонъ нашъ обыклой отаемъ. Вырозумевши из листа цесаря Е.М. и из ыных листов от их милости до нас присланых, что в милости своей сохраняти изволяєте, все то войску своему Запорожскому об'явил есмь, о чемъ и послы наши нам об'являли, и о великом жалованье, которое В.М.М.М.Г. оным оказывал, об'являли, а ныне велми просим В. М. М. М. Г., чтоб изволил принесть за нас заступленые н свое до цесаря Е. М., чтоб насъ жалуя в непремЂнной милости своей, до хана крымского изволил писать, чтоб пребываючи на веки в братстве с нами, какъ есми преж сего присягою укрепились на неприятеля, если бы каковъ наступал на нас с войсками своими, нам помагал, чиня вопчЂ с нами на добрую славу цесаря Е. М. Занеже есми добрЂ свЂдоми измЂны лядцкой, оным не вЂримъ, не одинова убо и давных временъ присягали и хитростми своими нас обманывали. Для того и пословъ наших не посылаем с послами В. М. Н. М. г-диновъ, что ожидаем подлинные вЂдомости с сейму, которой у Ляхов ныне совершаетца. Немедля, взявши вЂдомость подлинную, пословъ наших пошлемъ, и что таково будет, об'явимъ. А В. М. М. М. Г. прошу, чтоб еси указал, чтоб войска В. М. М. М. Г. наготове было. А о том прошу В. М. М. М. Г., чтоб есте не прогневались, что послов наших не посылаем, лутче будет, когда с подлинною вЂдомостью до цесаря Е. М. невдолге пошлемъ. Ныне то В. М. М. М. Г. об'являю, что мы выправили пословъ до Москвы, чтоб моремъ ни полемъ не врывались в государство цесаря Е. М. А когда если бы наменшую шкоту или обиду учинили, тогда ми таковых, какъ неприятелей, громити обещаемся; хто убо есть неприятелемъ цєсаря Е. М., тотъ и нашъ. И уже то розумЂю, что есть вЂдомо В. М. М. М. Г. о укрепленьи приязни нашей з государемъ волоскимъ; вельми прошу, чтоб еси В. М. М. М. Г. до него писал, чтоб уже тоЂ приязнь непоколебимо додержал, а Ляхом больши не приял, как преж сего, правдиво с нами живучи. А естьли бы також какие неприятели неправедно на нас наносили пред цесарем Е. М. и пред В. М. Н. М. Г., прошу, чтоб таковым какъ цесар Е. М., а також и В. М. М. М. Г. не вЂрили. Когда мы что уж единова рекли, никогда не пременимъ, уже убо мы обЂими руками за полу цесаря Е. М. взялися, пусть нас не отдаляетъ от милости своей. И есть есми желательными слугами цесаря Е. М. А если бы наприятель в скоромъ времени ныне наступал на нас, изволь В. М. М. М. Г. в то вступиться, чтоб Ромадан-бЂй, какъ есмы просили, с войскомъ своимъ намъ помочи додавал. А о иных делах послу цесаря Е. М. Асманъ АгЂ изустно наказали есмя говорить, которому изволь В. М. М. М. Г. какъ мнЂ самому вЂрити. На то время жалованью В. М. М. М. Г. с повольностыо братцкою прилЂжно вручаюся.

“А внизу написано: В. М. М. М. Г. желательныі братъ и слуга Богданъ Хмельницкой гетмань с войскомъ Запорожским. С Чигирина. Декабря въ 1 день лЂта 1650-го году (sic!) Ясновельможному а ко мнЂ многомилостивому господину и брату Е. М. господину янъчар агЂ навышшему полковнику яныченскому в земли и государстве Турскомъ до рукъ E. M.” — Польські справи, р. 1651, кн. 80.

¹³) В перекладі стоїть: що приїхав до Царгороду в октябрі місяці, але він поїхав до Царгороду в серпні, а повернув в октябрі: тут мусить бути в перекладі прогалина.

¹⁴) Польські справи 1651 р. книга 80: звідомленнє про посольсьво Вітовського і Обуховича (про нього нижче) л. 362-5.

¹⁵) Витяг з інструкції 2 січня 1651 року — Жерела XII, с. 158.

¹⁶) Тамже с. 164.

¹⁷) Очевидно, про се посольство доносив волоський господар підканцлєрові (листа сього отримано в Варшаві в першій половині квітня): “посол цісаря турецького пройшов через Волоську землю, несучи кафтан і шаблю” аби воював нарід польський, і обіцяв йому поміч поблизьких башів своїх”. Теки Нарушевича 145 с. 119.

¹⁸) Грамота ся в фак-сіміле, з старим перекладом польським, зробленим в королівській канцелярії в 1789 р. і з новим, спорядженим віденським орієнталістом Гаммером-Пурґшталь, була надрукована в першім виданні Памятників Кіев. Коммисіи, в новім виданню (1897) повторені тільки переклади без фак-сіміле. Дату Гаммер лишив без переводу. В старім перекладі її переведено на грудень 1650 р. і ся дата поширилася в літературі. Але в грудні 1650 р. почався 1061 рік гіджри, а перші дні ребіу-ль-евеля, третього місяця року припадають на кінець лютого н. с

¹⁹) Зміст сих листів переказує Костомаров, Монографіи XIV с. 607 і в новім виданню Б. Хмельницького с. 385: очевидно, вони містилися в тих же паперах гетьмана, де був султанський лист; в сій хвилі ся збірка неприступна для досліду. Лист Бекташ-аґи одначе знайшовся в кодексі 611 бібл. Чорторийських, польський переклад дуже незугарний, але я вважаю не зайвим навести його в скороченню:

“Старшому володареві над військом Запорозьким і гетьманові Б. Хмельницькому, синові нашому, здоровля доброго і довголітнього панування від Бога вірно жичу!

“Листи ваші принесені Осман-аґою, віддані цісареві і всім нам. Перетолкувавши їх і добре зрозумівши, дуже ми втішилися, так якби себе бачили. А все в них написане і переказане через Осман-аґу вдячно прийнявши я всьому рицарству свому об'явив, сину мій милий. Бажаємо того всі, аби Бог ту приязнь заховав до віку, і дітей наших не розлучав. А в справі твоїй я і всі старші наші в день і вночи перед цісарем говоримо і на тім єсьмо, аби що-найкраще тобі справити — так як би сам тут був, сину мій милий. Всею радою нашою писали до хана кримського і всього рицарства його, наказуючи й просячи, аби як почав так і до кінця не загаявся бути помічником в кождій вашій потребі. І до Громадан-бея (sic) очаківського окремо писали сьмо, аби ні трохи не затримуючися з усею силою вам на послугу рушив. І білгородським багатар-беям з усіх їх силою наказали, аби також рушили, і кожному з них суворий емір послали-сьмо. То, сину мій милий, абись певно знав. І що ви нам писали, аби ми неприятелям вашим і нашим не давали віри, як що вони будуть нам через своїх послів переказувати, як то буває, — то се неможливо щоб ми їм вірили, бо з вами у нас уставлено згоду навіки, і ми того бажаємо, і вас згідно з вашим бажаннєм приймаємо за вірних приятелів своїх, і се неодмінно держимо, згідно з першими вашими листами, з післаними через Осман-чауша і з тим що він переказав.

“Що до причини, чому ви не післали послів своїх до нас, ми її добре зрозуміли — що ви не мали жадної певної відомости з сусідніх сторін; але тепер, сину мій милий, ти нам негайно все подаш до відома. Бо не маючи ніякої відомости, ми навіть зимою поквапилися післати нашого посла. А все що писалося з царської сторони, також з угорської і від инших наших старших, ми то устно наказали Осман-азі, і просимо йому у всім віру дати. Бо тих всіх річей що ми йому доручили, явно виписати неможна, і кому иншому не звіряючи, мусимо його знову післати. Ви ж, сину мій милий, в усіх справах його порядно відправивши, послів своїх і наших, прошу, виправте не гаючи дармо й дня. А все що б ти наказав, сину мій, так в Сараю царськім, як і в візирськім, кожної години мене готовим знайде. А коли б ваші посли були виправлені до нас скорше, ніж до вас прийде Осман-аґа, абисьте його виправили за вашими послами слідом з кореспонденцією.

“Що до господаря волоського — йому згідно з вашим бажаннєм суворо і повно наказано. І в усіх справах ваших у нас єсть здорово, і ви ні трохи не трівожтесь. А що просили за Османа чауша, то поки я здоров, завсіди ним піклуюсь”.

Дата: Dan w Konstantynopolu miesiąca marca a. 1651

²⁰) Переклад і витяги з сього листу у Буцинского, Б. Хмельницький с. 88-90. Про листи патріярха царгородського до Хмельницького оповідали у Львові також Маєрові — Архив Ю. З. Р. III. VI с 31. Митр. халкидонський потім, в 1652 р. сповіщав царя, що Партеній за свої зносини з українським посольством скоро потім заплатив життєм: воєводи молдавський і мунтянський, невдоволені з сих його зносин з козаками, обмовили Партенія перед диваном, і його вбито. Відомости у Никольского, Изъ и сторіи сношеній Россіи съ востокомъ, у Буцинського, l. с

²¹) Польські справи 1651 р. ст. 1 а.