Розвиток особистості дошкільника

Дошкільний вік є початковим етапом формування особистості. У дітей виникають такі особистісні новоутворення: супідрядність мотивів, засвоєння моральних норм, формування довільної поведінки.

Супідрядність мотивів полягає у тому, що діяльність і поведінка дошкільника вступають між собою у певні співвідношення. Діяльність дитини тепер зумовлюється не окремими спонуканнями, а ієрархічною системою мотивів, у якій основні та стійкі набувають провідної ролі, підпорядковуючи ситуативні пробудження. Пов`язано це з вольовими зусиллями, потрібними для досягнення емоційно привабливої мети.

Чим старші стають діти, тим рідше у їх поведінці проявляються афективні дії, їм легше впоратися з виконанням необхідних для досягнення мети дій всупереч обставинам.

На розвиток вольових якостей позитивно впливає гра. Відособлюючись від дорослих, дошкільник вступає в більш активніші взаємини з однолітками, які реалізуються предусім у грі, де необхідно підкорятися певним правилам, виконувати заздалегідь визначені дії.

Ігрова діяльність надає сенсу вольовому зусиллю, робить його ефективнішим. На розвиток волі у цьому віці позитивно впливає продуктивна та трудова діяльність дитини.

Важливе значення у формуванні моральних почуттів мають дитячі уявлення про позитивні еталони, що дозволяють передбачити емоційні наслідки поведінки, завчасно переживати задоволення від її схвалення як „хорошої” або ж невдоволення від оцінки як „поганої”. Таке емоційне передбачення відіграє вирішальну роль у формуванні моральної поведінки дошкільника.

Дошкільник починає відособлюватися від дорослого, виокремлюючи себе як самостійну людську істоту. При цьому поведінка дитини зорієнтована на дорослого як зразок для наслідування.

Джерелом емоційних пeреживань дитини є її діяльність, спілкування з оточуючим світом. Освоєння в дошкільному дитинстві нових, змістовних видів діяльності сприяє розвитку глибших та стійкіших емоцій, пов`язаних не лише з близькими, а й з віддаленими цілями, не тільки з тими об`єктами, що дитина сприймає, а й з тими, які уявляє. Зростає потреба дошкільника в товаристві ровесників, внаслідок чого інтенсивно розвиваються соціальні емоції. Виникають інтелектуальні емоції. У процесі спілкування дитини з дорослими формуються і її моральні почуття. Урізноманітнюються прояви почуття власної гідності: розвивається як самолюбство, так і почуття сорому, ніяковості.

Вирішальну роль у засвоєнні зразків поведінки відіграє оцінка, яку авторитетні для дитини люди дають іншим дорослим, дітям, героям казок та розповідей тощо.

Орієнтація поведінки дошкільника на дорослого зумовлює розвиток її довільності, оскільки тепер постійно зіштовхуються як мінімум два бажання: зробити щось безпосередньо („як хочеться”) чи діяти відповідно до вимог дорослого („за зразком”). З`являється новий тип поведінки, яку можна назвати особистісною.