Оцінка стійкості роботи об’єкту господарювання в умовах НС

Метою оцінки стійкості є виявлення найбільш слабких елементів виробництва до дій повітряної ударної хвилі та розробка конкретних рекомендацій щодо підвищення стійкості цих слабких елементів.

Оцінки стійкості об’єкту проводиться періодично один раз в 5-7 років. Вона проводиться силами інженерно-технічного персоналу об’єкта під керівництвом керівника об‘єкту за наступними напрямками оцінюється:

- стійкість інженерно-технічного комплексу;

- надійність захисту виробничого персоналу;

- стійкість постачання та управління при різних надзвичайних ситуаціях;

- готовність об‘єкту до проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.

Методика оцінки стійкості об'єкта базується на таких вихідних положеннях:

- стійкість об’єкта і небезпека виникнення НС оцінюється по відношенню до кожного з можливих уражаючих факторів НС (варіантів аварій, стихійного лиха);

- значення параметра уражаючого фактора береться максимальним щодо умов розташування об'єкта;

- спочатку оцінюється стійкість кожного елемента об'єкта;

- стійкість об'єкта в цілому оцінюється по стійкості найбільш слабкого елемента.

Послідовність оцінки стійкості роботи об'єкта:

- визначається критерій (показник), за яким буде проводитись оцінка стійкості до дій уражаючого фактора і умови стійкості.

- розраховується максимальне значення параметру уражаючого фактору, який може виникати на об'єкті внаслідок аварії;

- у відповідності до вибраного критерію стійкості, визначають границю стійкості об'єкта до уражаючого фактора;

- порівнюють отриману границю стійкості з максимальним значенням уражаючого фактору.

По результатам порівняння визначають, чи стійкий об'єкт до дії уражаючого фактору чи ні.

Розглянемо методику оцінки стійкості об'єкта до дії повітряної ударної хвилі при вибуху газоповітряної суміші.