Структурно-функціональний аналіз як метод соціального дослідження
Цей метод систематизований і докладно описаний Р. Мертоном. У парадигмі (системі форм) структурно-функціонального аналізу сформульовані такі основні поняття:
— «функції» — наслідки діяльності, що сприяють адаптації системи;
— «дисфункції» — несприятливі наслідки;
— «явні функції» — усвідомлені наслідки;
— «латентні функції» — неусвідомлені наслідки;
— «функціональні вимоги» — вимоги, виконання яких необхідне для нормальної життєдіяльності системи;
— «функціональні альтернативи» — еквівалентні структури, здатні виконувати однакові функції.
У структурно-функціональному аналізі розрізняють два основних підходи:
— структурний, що здійснюється від аналізу різних структур до виявлення виконуваних ним функцій;
— функціональний, який застосовується за умов формування певної сукупності функціональних вимог і наявності структур, що здійснюють ці функції.
У західній соціології структурно-функціональний аналіз набув найбільшого поширення в соціології політики, соціології злочинності, соціології сім'ї, вивченні соціальної стратифікації. Наприкінці 50— 60-х років функціональний підхід зазнав критики за застосування біологічних понять до соціальних систем, де вони втрачають однозначність; за позаісто-ричний (статичний) розгляд суспільства; за надто абстрактний категоріальний апарат. Опоненти також відзначали нездатність функціонального аналізу адекватно описати і проаналізувати конфлікти. Згодом теоретичні підходи структурно-функціонального аналізу синтезувалися з іншими соціологічними течіями.
Дата добавления: 2015-08-26; просмотров: 737;