Текстури, структури і забарвлення осадочних порід

Будова осадочних порід характеризується текстурними і структурними особливостями.

Текстура – це зовнішній вигляд породи, її морфологія, яка визначається орієнтировкою, взаємним розміщенням складових компонентів, а також способом заповнення простору в породі.

Текстура – переважно макроскопічна ознака, вивчення якої проводиться у відслоненнях та зразках (штуфах) гірських порід, в зразках керна, інколи мікроскопічна. Текстури порід формуються на стадії седиментогенезу і діагенезу і видозмінюються при вторинних процесах. Текстури, які виникли на стадії седиментогенезу відображають характер середовища в момент накопичення осадочного матеріалу і результати його взаємодії з осадком. Вторинні текстури виникають в уже сформованій породі на стадії катагенезу, метагенезу і гіпергенезу.

Текстури в значній мірі визначають багато фізичних властивостей порід, зокрема їх міцність різну в різних напрямах, пластичність, фільтраційні властивості та інше.

Структура – це внутрішня будова осадочної породи, яка визначається розміром, формою, ступінню однорідності складових частин, а також кількістю, розміром і ступенем збереження органічних решток. Елементи структури формуються на протязі всіх етапів формування та існування породи. Структури осадочних порід здатні змінюватись при зануренні осадочних порід на значні глибини. Структура відображається на властивостях порід, зокрема вона в значній мірі впливає на їх здатності накопичувати нафту, газ, воду і віддавати їх при експлуатації родовищ.