Північно-Східний регіон

В системі географічного поділу праці України район спеціалізується на випуску продукції багатопрофільного машинобудування, хімічної та нафтохімічної, легкої і харчової промисловості, на виробництві м'яса, молока, зерна (15% валового збору), цукрового буряка (20% валового збору) і соняшника, а також на постачанні вуглеводневої сировини (понад 75% валового видобутку газу та нафти) і залізної руди (14% валового видобутку).

Населення розміщене нерівномірно, наприклад, в Харківській області зосереджено дещо більше жителів (2848 тис), ніж в Полтавській (1572,5 тис.) і Сумській (1243 тис.) областях разом взятих. Густота населення коливається від 52,3 - 54,6 жит. / км² (Сумська і Полтавська області) до 90,7 жит. / км² (Харківська область) і в середньому по району складає 66 жит. / 2км .

Рівень урбанізації: найменший в Полтавській області - 59,5%, найбільший в Харківській області - 79,0%, в цілому по району - 68%. Всього в районі 47 міст і 102 селища міського типу.

В етнічному складі переважають представники 4-х національностей: українці (79%), росіяни (19%), євреї (0,7%) і білоруси (0,5%).

Найбільш розвиненою галуззю промисловості є машинобудування. Енергетичне і електротехнічне машинобудування: Харків (виробництво турбін, тепловозного обладнання, потужних турбо- і гідрогенераторів, електроприладів), Полтава (завод газорозрядних ламп, виробництво електродвигунів, компресорів для тепловозів і електровозів), Суми (виробництво електроавтоматики), Глухів (виробництво блоків, резисторів і магнітних станцій для щитів управління). Тракторне і сільськогосподарське машинобудування: Харків (виробництво тракторів, моторів для різних типів сільськогосподарських машин), Суми, Ахтирка, Глухів. Транспортне машинобудування: Харків (виробництво дизель- агрегатів, пересувних електростанцій, літаків, велосипедів, підшипників, танків); Полтава (виробництво пневматичних гальмівних систем, ремонт тепловозів); Кременчук (виробництво вантажних автомобілів "КрАЗ", складання автомобілів "Івеко", вантажних вагонів, коліс для різноманітних видів техніки); Дергачі (виробництво мотоциклів для селянських господарств); Лубни (виробництво малотоннажних вантажівок і мікроавтобусів). Верстатобудування: Харків (виробництво металорізальних верстатів, Полтава (виробництво верстатів для різки труб), Лубни (виробництво металорізальних верстатів), Глухів, Суми. Виробництво приладів, устаткування і інструментів: Харків (насоси, гідроапаратура, поліграфічні машини), Полтава (штучні алмази і алмазний інструмент, музичні інструменти), Зміїв (машини для хімічної чистки одягу, катки для гладіння білизни), Суми (електронні мікроскопи), Ромни (автоматичні телефонні станції, поліграфічні машини), Ізюм (окуляри і оптика), Лубни (обчислювальна техніка), Ахтирка, Карлівка, Чугуїв, Червонозаводське. Паливно-енергетичний комплекс: близько 10 процентів виробленої товарної продукції району. Паливна промисловість: найбільше значення має видобуток газу. Функціонують Кременчуцький НПЗ і газопереробні заводи (виробництво бензину, дизельного палива і газоконденсату) - в смт.Андріївці (Харківська область), в селі Качанівка (Сумська область) і в селі Яблунівка (Полтавська область). Видобуток торфу: в основному в Сумській області, де і функціонують Шосткінське і Кролевецьке родовища. Енергетика: Зміївська ДРЕС (проектна потужність 2,4 млн. кВт за рік), ДРЕС - 2 (біля смт.Есхар), Харківська, Сумська і Кременчуцька ТЕЦ і на р.Дніпро - Кременчуцька ГЕС. Металургія: переважно розвивається на основі видобутку та обробки залізних руд Кременчуцького залізорудного району (в цілому видобувається 14% залізних руд України). В м. Комсомольськ функціонує Полтавський ГЗК (виробництво залізорудного концентрату), в Кременчуці і Харкові - виробництво сталі.

Хімічна промисловість: основна хімія - Суми (фосфорні, мінеральні добрива, сірчана кислота), Харків (хімічні реактиви, побутова хімія, матеріали, хіміко-фармацевтична і парфюмерно-косметична продукція), Первомайський (ядохімікати, сода, миючі засоби), Шостка (кінофотоплівка, магнітна стрічка), Лубни (хімічно-фармацевтична продукція), Конотоп (побутова хімія). Хімія полімерів - Харків (лаки, фарби, пластмасові вироби), Кременчук (технічний вуглець, фарби, оліфи), Суми (гумотехнічні вироби); Полтава (фарби, оліфа і вироби з пластмас), Первомайськ (полівінілхлорид). Мікробіологічна промисловість: виробництво кормових дріжджів (Суми, Кременчук, Ахтирка, Полтава, Лохвиця, Люботин, Черв онозавод ське).

Легка промисловість: (12% товарної продукції району) представлена текстильною, швейною та шкіряно-взуттєвою промисловістю: Харків, Полтава, Лубни, Кременчук, Суми, Кролевець, Ромни, Конотоп, Куп'янськ, Лохвиця, Красноград.

Переробні галузі АПК: (17% товарної продукції району) цукрове виробництво - Лохвицький (в м.Червонозаводське), Оржицький (обидва в Полтавській області), Орільський і Куп'янський (обидва в Харківській області) цукрові заводи. В Сумській області (м.Дружба і м.Суми) розташовані цукрорафінадні заводи. Найбільші підприємства лікеро -горілчаної промисловості розташовані в Харкові (в т.ч. завод шампанських вин), Полтаві і Кременчуці.

Кондитерське виробництво: переважно зосереджено в Харкові (найбільша кондитерська фабрика в Україні), Кременчуці, Полтаві і Тростянці (шоколадна фабрика). Велике значення мають також тютюнова (Харків, Кременчук) і парфумерно-косметична промисловість (Харків).

Основні галузі спеціалізації сільського господарства. Поліська зона (Сумська область на північ від р. Сейм) - м'ясо-молочне скотарство, зернове господарство, вирощування льону, картоплі й конопель, бджолярство. Лісостепова зона - м'ясо-молочне скотарство, свинарство, зернове господарство, буряківництво і виробництво соняшника. Степова зона (в основному південний схід Харківської області) - зернове господарство, тютюн, коноплі, овочеві культури, м'ясо-молочне тваринництво і тонкорунне вівчарство. Приміська зона (Харкова, Полтави, Сум, Кременчука) - овоче-молочне господарство, виробництво зернових і технічних культур.

Транспорт і зв'язок. Найбільше значення має залізничний транспорт. Довжина залізничних шляхів близько 3200 км, густота - 38 км /1000 км² території (найбільша в Харківській області - 49 км/1000 км², найменша в Полтавській області - 30 км /1000 км²).

Загальна довжина автомобільних шляхів більше 23000 км (із них 22100 км з твердим покриттям). Автомобільний транспорт в основному забезпечує внутрішньообласні перевезення. Проходять деякі магістралі державного значення.

Економіка Поліського економічного району. Це єдиний в Україні регіон, який складається з двох відокремлених підрайонів - Західного Полісся (Волинська, Рівненська та Житомирська області) та Східного Полісся (Чернігівська область).

Він займає 17,3% території України, зосереджує близько 8% вартості основних виробничих фондів; у ньому проживає 10% населення країни, виробляється близько 5% промислової та майже 14% сільськогосподарської продукції.

Поліський район розміщений переважно в зоні Полісся, лише південні адміністративні райони (в основному Житомирської та Чернігівської областей) - у зоні Лісостепу. Прикордонне положення регіону (має державний кордон із Білоруссю, Росією та Польщею), сприяє зростанню його ролі у розвитку взаємозв'язків та співробітництва України з іншими державами світу - Білоруссю, Росією, Польщею, країнами Балтії, Північної та Західної Європи.

Район має в цілому сприятливі для розвитку господарства природні умови та ресурси:

- рівнинний характер місцевості;

- порівняно висока лісистість території (30%);

- достатня водозабезпеченість;

- вологий, помірно теплий клімат;

- наявність покладів паливно-енергетичної сировини (нафти та газу - в Чернігівській області, кам'яного вугілля - у Волинській області, бурого вугілля - у Житомирській області, торфу - практично у всіх областях регіону), а також будівельного та декоративно-облицювального каміння (Коростишівське родовище граніту), крейди, глини, вапна.

Територія регіону також є перспективною щодо видобутку поліметалічних руд, коштовного каміння та золота.

Мальовничі лісові ландшафти, наявність чисельних озер і річок, запасів мінеральної води та грязей з лікувальними властивостями дозволяють розвивати на їх основі рекреаційний комплекс лікувально-оздоровчими послугами. Однак, після Чорнобильської катастрофи регіон втратив свою рекреаційну привабливість (за виключенням порівняно невеликої території поблизу Шацьких озер).

Основними лімітуючими чинниками господарського розвитку регіону є високі рівні заболоченості (заболочені землі разом іч перезволоженими займають понад ЗО % площі регіону) та радіоактивної забрудненості території (більше половини сільськогосподарських угідь забруднені радіонуклідами).

Характер сучасних демографічних процесів у регіоні в цілому відповідає загальнодержавним тенденціям, однак має певні особливості, зокрема: порівняно високі показники народжуваності (у Волинській та Рівненській областях - відповідно 12,2%о та 12,5%о); найвищі в Україні показники смертності (у Чернігівській області - 21,6%о), що зумовлено високою часткою осіб похилого віку та наслідками Чорнобильської аварії; висока інтенсивність міграційних процесів (в основному, це - трудова міграція та переселення людей із районів, постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС).

У державному поділі праці Поліський економічний район виділяється аграрно-промисловим спрямуванням. Частка переробних галузей АПК у загальній структурі промисловості регіону складає понад 55 %, у той час як в середньому по Україні - 17,4 %. Серед інших галузей спеціалізації варто відзначити легку, лісову, деревообробну, целюлозно-паперову, хімічну, паливну промисловість та виробництво будівельних матеріалів.

Особливості природнокліматичних умов регіону вплинули на структуру його сільськогосподарського виробництва: домінують зернове господарство (жито, пшениця, ячмінь, просо), вирощування цукрових буряків, картоплі, льону, молочно-м'ясне скотарство, свинарство та птахівництво.

Прикордонне розміщення Поліського економічного району сприяло розвитку його транспортного комплексу. Територію цього регіону пролягають транспортні коридори міжнародного значення напрямів Росія -Україна - Польща - країни Західної Європи та Україна - Білорусь -Прибалтика. Важливими транспортними вузлами є Бахмач, Чернігів, Коростень, Житомир, Рівне, Сарни, Ковель.

Рівень розвитку соціальної сфери Поліського економічного району є одним із найнижчих в Україні. Такі показники як середня заробітна плата, місткість лікарняних закладів, забезпеченість медичними працівниками (особливо у сільській місцевості), забезпеченість житлом є нижчими середньо-українського рівня.

У регіоні спостерігається досить напружена екологічна ситуація, яка зумовлена як наслідками аварії на ЧАЕС (зона відчуження у районі займає 1,2 тис. км2), так і застосуванням малоефективних меліораційних робіт та недосконалих технологій обробітку ґрунту, що призвели до значного зниження родючості ґрунтів та посилення їх загальної деградації.

Зважаючи на це, основними завданнями подальшого соціально-еко­номічного розвитку Поліського економічного району мають бути:

- перехід до природно-адаптивного ресурсозберігаючого використання земельних та лісових ресурсів;

- прискорений розвиток соціальної інфраструктури в сільських населених пунктах та невеликих містах;

- створення в регіоні сприятливого інвестиційного клімату для оновлення діючих та розвитку інноваційних виробництв, розширення виробничої та соціальної інфраструктури, інтенсифікації будівництва, вирішення екологічних проблем та мінімізації наслідків аварії на ЧАЕС;

- стимулювання розвитку прикордонного економічного співробітництва з Брянською областю (Росія), Гомельською та Брестською областями (Білорусь);

- державна підтримка розвитку малого та середнього підприємництва, особливо в галузях АПК, легкій промисловості, соціально-побутовій та соціально-культурній сферах, що сприятиме вирішенню проблеми зайнятості та забезпечить в цілому позитивний соціально-економічний ефект в регіоні.

Подільський регіон. Населення - більше 4 млн. жит. (8,9% жителів України). Густота - 75,8 жит./км². Переважають сільські жителі (52,3%). Національний склад: українці (93%), росіяни (4,5%), поляки (1%), євреї (0,7%), білоруси (0,2%) та ін. Зосереджено 8,5% трудових ресурсів України, Галузева структура зайнятості: матеріальне виробництво 78% (промисловість - 24,8%, сільське і лісове господарство - 29,2%, транспорт і зв'язок - 8,9%); сфера послуг - 22%.

Господарство дає 7,6% національного доходу України. Промисловість представлена такими галузями як: паливна (торфорозробки); енергетична - ТЕС (найбільша Ладижинська ГРЕС), ГЕС (найбільша Дністровська), АЕС (Хмельницька). Машинобудування представлене: електротехнічним - Вінниця (електронно-обчислювальні машини), Тернопіль (пускорегулювальні установки), Кам'янець-Подільський (кабель); обладнання для консервної промисловості - Ізяслав; пресові вузли - Староконстантинів; сільськогосподарським - Тернопіль (бурякозбиральні комбайни), Шепетівка (культиватори), Кам'янець-Подільський; тракторне -Вінниця (підшипники), Хмельницький; верстатобудування - Хмельницький, Городок; приладобудування - Кам'янець-Подільський (металорізальні інструменти), Могилів-Подільський. Хімічна промисловість: виробництво міндобрив - Вінниця (суперфосфати); побутова хімія - Вінниця (пральний порошок), Копичинці (гумові іграшки), Хмельницький, Скалат; лакофарбова - Вінниця; хіміко-фармацевтична - Тернопіль. Виробництво будматеріалів: залізобетонні вироби - Тернопіль (опори для ЛЕП), Дунаєвці (арматура), Гнивань (спеціальний залізобетон), Вінниця, Ладижин; цемент - Кам'янець-Подільський; цегельно-черепичні вироби - Вінниця, Могилів-Подільський (керамзит), Ладижин (силікатна цегла), Козятин; м'яка покрівля - Славута (рубероїд), кахель (Бережани, Монастирська); є кар'єри по видобутку граніту, каоліну, вогнетривів. Деревообробна та целюлозно-паперова: виробництво меблів - Вінниця, Тернопіль, Шепетівка, Бережани, Кременець, Ізяслав (музичні інструменти); Калинівка (деревостружкові плити); Вінниця (тара), Погребище (контейнери); Понінка (целюлозо-паперовий комбінат), Славута, Поляна, Проскурівка (паперові фабрики). Легка промисловість: товари народного споживання - Хмельницький (телевізори), Славута, Полонне (фарфоровий посуд), Славута, Бережани (скло), Теребовля (ялинкові іграшки), Борщів (канцтовари), Гайсин (оцинкований посуд); текстильна - Тернопіль, Кам'янець-Подільський (бавовняні тканини), Дунаєвці (сукно), Кремінець (ватин); шкіряно-взуттєва -обласні центри, Тульчин, Теребовля; хутрова - Жмеринка, Заліщики; пухо-пір'єва - Чортків. Харчова промисловість: цукрова (1/3 підприємств галузі) - Кирнасівка, Городок, Кремінець, Шепетівка (цукор-рафінад); м'ясна - обласні центри (м'ясокомбінати). Калинівка, Тульчин (м'ясокістна мука), Бар, Кам'янець-Подільський, Шепетівка (птахокомбінат); плодоовочеконсервна - Вінниця, Тульчин, Заліщини, Могилів-Подільський; рибоконсервна - Бережани; олійно-жирова - Вінниця (мило); тютюнова -Кам'янець-Подільський, Жмеринка, кондитерська - Вінниця, Хмельницький, Славута (цукорієсушіння). Розвинута маслосирбаза, молочна (Козятин, Погребище, Хмільник (сухе молоко), борошномельно-круп'яна і комбікормова (Тульчин, Ямпіль), хлібопекарна. Мікробіологічна промисловість - Ладижин (ферментні препарати).

Сільське господарство виробляє 12,8% продукції галузі. Розвивається м'ясо-молочне скотарство, свинарство, буряківництво, виробництво зерна, тютюнництво.

Транспорт та зв'язок дають 8% валового продукту галузі. Довжина залізниць - 2,6 тис.км, автодоріг - 20,05 тис.км. працює повітряний та річковий (на Дністрі, Південному Бузі) транспорт. Газопроводи "Союз", Уренгой - Помари - Ужгород. Головні залізничні вузли: Тернопіль, Жмеринка, Вінниця, Шепетівка. Головні автошляхи: Луцьк - Чернівці, Львів - Київ.

У сфері побуту зайнято 7,7% працівників галузі та зосереджено 7,2% основних невиробничих фондів. Працюють санаторії та будинки відпочинку (найвідоміший курорт - Хмільник).

У системі географічного розподілу робот спеціалізується на виробництві і переробці цукрового буряка, зерна, фруктів та овочів, тютюну, м'яса і молока, будматеріалів та продукції легкої промисловості.