Теорія перцептивних дій

За своїм місцем у структурі діяльності процеси сприймання є діями –створення адекватного образу не являє собою самостійного мотиву, але в той же час воно є необхідна умова успішності всякої діяльності. Вимоги до сприймання з боку практичної діяльності – перцептивні задачі.

О.В.Запорожець [18;197-204] вважав, що практична діяльність дитини здійснюється під керівництвом дорослого у ході послідовного, найчастіше мовного, спілкування. У ході цих контактів дитина поступово засвоює суспільно вироблені системи сенсорних якостей – сенсорні еталони (наприклад загальновизнана звуковисотна шкала музичних звуків, “решітка фонем” рідної мови, система геометрічних форм).

Результат індивідуальної діяльності засвоєння сенсорних еталонів – оперативні одиниці сприймання (ООС). ООС–зміст, який виділяє суб'єкт під час виконання того чи іншого перцептивного завдання. Розвиток сприймання пов'язаний зі зміною оперативних одиниць. Ця зміна виражається в перетворенні груп випадкових ознак на структурні, цілісні ознаки. Внаслідок того, що ООС стають образи предметів і навіть перцептивні моделі цілих ситуацій, виникає можливість практично миттєвого сприймання незалежно від кількості ознак, які має предмет або ситуація.

Паралельно відбувається зміна самих перцептивних дій. У своїй розгорнутій зовнішній формі вони виступають на ранніх етапах онтогенезу, де найбільш чітко виділяється їх структура й роль у формуванні образів сприймання. Надалі вони скорочуються й змінюються, поки не перетворяться на форму миттєвого акту “розуміння” предмета в цілому, який був описаний у гештальтпсихології й помилково приймався за генетично першу форму сприймання.

І поза дитячим віком може виникнути завдання формування образу. Щоразу, коли суб'єкт зіштовхується з новою для нього дійсністю, чи коли сформований раніше образ виявляється неадекватним, процес сприймання знову перетворюється із симультанного на сукцессивний і відбувається за допомогою розгорнутих перцептивних дій.

Таким чином, розвиток сприймання призводить до створення цілого алфавіту ООС, тобто певної сукупності образів чи перцептивних моделей навколишнього світу. Якщо на фазі побудови образу відбувається уподібнення сприймальних систем властивостям впливу, то на фазі впізнання або дії на основі сформованих ООС характеристики й спрямованість процесу істотно змінюються: суб'єкт вже не тільки відтворює за допомогою прецептивних дій образ об'єкта, але й перекодовує, перекладає отриману інформацію на мову ООС або вже засвоєних перцептивних моделей – об'єкт уподібнюється суб'єкту.