Стандарти медичних даних.

Для того щоб медична інформація була зрозумілою всім (людям та комп'ютерам), розробляють стандарти медичних да­них. Стандарти даних є єдиними вимогами до оформлення, зберігання та передачі медичних даних. Стандарти можуть бути виражені в кодах, шаблонах медичних документів, в обов'язкових умовах проведення досліджень та ін.

Стандарти даних необхідні для ефективного спілкування із зарубіжними колегами. Стандарти даних дають змогу здійс­нювати активний пошук інформації в базах даних, оператив­ний та коректний статистичний аналіз. Розробка власних варіантів подання медичних даних, що проводилася раніше майже в кожному ЛПЗ різних рівнів, унеможливлює їх порів­няння. Стандарти медичних даних, які сьогодні існують в Єв­ропейських країнах та США, розроблялися протягом кількох десятиріч та включають працю тисяч лікарів і системних аналітиків. З 1996 року ведуться активні роботи зі створення телемедичних стандартів та додатків для зберігання, застосу­вання та ефективного електронного обміну під керівництвом Всесвітньої організації зі стандартизації (ISO). У першу чергу, слід згадати американську ініціативу: вперше в світовій прак­тиці створено стандарти в галузі подання лабораторної інфор­мації (LOINC), зображень (DІСОМ), обміну медичною інформацією (НL7, GЕНR). У жовтні 1999 року було розроблено та зап­ропоновано до використання стандарти для оформлення ре­цептів, первинних обстежень, звітів, візуальних результатів аналізів та ін.

Практично всі стандарти медичної інформатики так чи інакше пов'язані з уведенням електронної історії хвороби. Вони описують термінологію, яка має бути в ній використана, передачу медичних документів та зображень, способи органі­зації даних та забезпечення доступу медичних працівників до електронної історії хвороби тощо. У цілому ці стандарти пот­рібні для того, щоб кожний запис електронної історії хвороби був однаково зрозумілим представникам різних медичних шкіл. Проте єдиного, загальноприйнятого визначення елект­ронної історії хвороби дотепер не існує. Окрім цього, це понят­тя еволюціонує вже протягом ЗО років з прогресом інформацій­них технологій. В англомовній літературі змінювалися навіть абревіатури, що позначають електронну історію хвороби: спо­чатку ЕМR (Еlесtrоnіс Меdісаl Rесоrd), тепер ЕРR (Еlесtrоnіс Раtient; Rесоrd), ЕНR (Еlесtrоnіс Неаlth Rесоrd) та ЕНСR (Еlесtrоnіс Неаlthcare Rесоrd). Приклад однієї з останніх змін у концепції ведення електронної історії хвороби: доки діагнос­тичні пристрої та медичні вимірювальні пристрої були віднос­но простими, вважалося, що записи в електронну історію хво­роби можуть здійснюватися медичними працівниками. Нині допускається, щоб такі записи проводилися без участі людини з різних діагностичних та лабораторних пристроїв. Було введе­но спеціальний термін Неаlthcare Аgеnt, тобто "агент медично­го закладу".