Строки розгляду справ.

Тема 12. Підготовка матеріалів

До розгляду в засіданні господарського суду

План.

Строки розгляду справ.

Порядок ведення засідання.

Розгляд справ без участі сторін.

Вирішення спору при неподанні відзиву на позовну заяву та витребуваних господарським судом матеріалів.

Відкладення розгляду справи, перерва у засіданні.

Відмова позивача від позову, зменшення або збільшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, мирова угода.

Зупинення провадження у справі та його поновлення.

Припинення провадження у справі.

Залишення позову без розгляду.

Протокол судового засідання.

Строки розгляду справ.

Місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі спори, підвідомчі господарським судам. Справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь­ - яку справу, що належить до підсудності цього суду залежно від категорії і складності може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Судовий розгляд — одна з основних стадій в господарському процесі, під час якої відбувається розгляд та вирішення справи по суті, тобто перевіряється законність та обґрунтованість вимог сторін та третіх осіб на підставі дослідження наданих доказів.

Значення цієї стадії полягає передусім в тому, що своє най­важливіше завдання — захист майнових та інших прав і закон­них інтересів організацій та громадян-підприємців і активний всебічний вплив на поліпшення їх господарської діяльності — господарські суди виконують, розглядаючи і вирішуючи правові спори між суб'єктами господарювання. Під час розгляду справи перевіряється обгрунтованість вимог та заперечень сторін; на ос­нові всебічного, повного та об'єктивного дослідження зібраних доказів встановлюються їх дійсні права та взаємні обов'язки, визначаються умови та причини, що викликали спір. Значення цієї стадії полягає і в тому, що на основі аналізу та узагальнення досліджених на засіданні матеріалів та встановлених обставин справи господарський суд розробляє пропозиції, спрямовані на вдосконалення господарських відносин та усунення недоліків в діяльності суб'єктів господарювання.

Одним з найважливіших чинників ефективності судового розгляду є оперативність розгляду справи.

Цільова спрямованість на своєчасний розгляд та вирішення спору по суті в стадії судового розгляду дістає прояв у нор­мах господарського процесуального права, які покладають на суб'єктів процесу зобов'язання здійснювати процесуальну діяльність у встановлені законом та судом строки. Вимоги законодавства сформульовані таким чином, щоб розгляд справи було завершено, як правило, в першому судовому засіданні. Лише аномальний розвиток процесу може призвес­ти до відкладання вирішення справи, але і в цьому випадку строк повторного судового засідання повинен призначатися з додержанням встановлених законом процесуальних строків. Слід також враховувати, що порушення процесуальних строків, встановлених законом для суду, не звільняє його від здійснення необхідних процесуальних дій, спрямованих на правильний і оперативний розгляд та вирішення справи.

Стаття 69 ГПК України визначає строки розгляду справ у господарському суді.

Дана стаття встановлює загальний строк розгляду справи в господарському суді першої інстанції. Цей строк не повинен перевищувати двох місяців. Початок строку визначається вказівкою на подію - одержання позовної заяви господарським судом. День одержання позовної заяви до господарського суду визначається датою реєстрації позовної заяви в канцелярії господарського суду.

День надходження позовної заяви до господарського суду відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ДСА України № 28 від 20.02.2013 року, засвідчується в правому нижньому куті або вільному від тексту місці першого аркуша проставленням реєстраційного штампа, дати надходження до суду, реєстраційного номера.

До строку розгляду справи в суді першої інстанції включається час, витрачений на підготовку справи до розгляду.

Дата закінчення строку розгляду справи визначається за правилами, викладеними у ст. 51 ГПК.

Перебіг усіх процесуальних строків у справі, які не закінчилися, зупиняється в разі зупинення провадження у справі. З дня відновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується. Це стосується й строку розгляду справи, який зупиняється у випадку зупинення провадження у справі на підставі ст. 79 ГПК.

У деяких випадках перебіг строку розгляду справи починається спочатку. Ці випадки пов'язані зі змінами суб'єктного складу осіб, які беруть участь у справі, а також змінами у складі суду, який розглядає справу.

Перебіг строку розгляду справи починається спочатку у випадках:

- заміни неналежного відповідача або залучення іншого відповідача (ст. 24 ГПК);

- вступу у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору (ст. 26 ГПК).

Водночас, у випадку коли вимоги за зустрічним позовом приймаються судом для сумісного розгляду в одному провадженні з первісним позовом суду (ст. 60 ГПК), йдеться не про те, що перебіг строку розгляду справи починається спочатку, а про те, що строк розгляду справи відліковується від дати прийняття до розгляду вимоги за зустрічним позовом в одному провадженні з первісним позовом.

Особам, які набувають процесуального статусу осіб, що беруть участь у справі, внаслідок змін у суб'єктному складі учасників спору необхідно забезпечити можливість реалізації їхніх процесуальних прав, передбачених ст. 22 ГПК.

Однак у випадку процесуального правонаступництва (ст. 25 ГПК) строк розгляду справи не починається спочатку, оскільки відповідно до цієї статті всі дії, вчинені у процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.

Перебіг строку розгляду справи починається спочатку також у випадках заміни судді або одного з суддів, яка можлива у випадках заявленого і задоволеного в порядку, встановленому ст. 20 ГПК, відводу чи самовідводу судді або в разі його звільнення, тимчасової непрацездатності, відпустки, відрядження та в інших випадках, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.

У п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" зазначається, що Рішення може прийматися тільки тим суддею (суддями), який брав участь у розгляді справи з його початку. В разі необхідності заміни судді в

процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його

подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті

Також, Вищий господарський суд України в п. 7 інформаційного листа від 20.10.2006 року N 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" на запитання, з якого моменту слід відраховувати передбачений статтею 69 ГПК строк вирішення спору в разі подання зустрічного позову, відповів таке. Відповідно до частини першої статті 60 ГПК зустрічний позов подається для спільного розгляду з первісним позовом. Оскільки первісний позов підглядає розглядові у строк, визначений згідно із статтею 69 названого Кодексу починаючи від дня одержання позовної заяви, то й зустрічний позов має бути розглянутий у той же строк, починаючи від дня одержання первісної позовної заяви. Що ж до продовження строку вирішення спору, то воно можливе у випадках, передбачених частиною третьою статті 69 ГПК.

ГПК або іншими законами можуть бути встановлені спеціальні строки розгляду справи в господарському суді. Спеціальні строку розгляду справ про банкрутство встановлені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Строки розгляду справи можуть коригуватися з урахуванням норм міжнародних договорів. На запитання, чи може господарський суд з урахуванням вимог Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах розглянути справу у більш тривалий строк, ніж передбачено статтею 69 ГПК, у п. 12 інформаційного листа від 11.04.2005 р. N 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" Вищий господарський суд України відповів, що Конвенція відповідно до Закону України від 19.10.2000 р. N 2052-III набрала чинності для України з 26.11.2000 р. і відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

За Конвенцією, зокрема, судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що судовий документ було вручено або доставлено особисто відповідачеві і це буде здійснено в належний строк, достатній для здійснення захисту. У випадку, передбаченому частиною другою статті 15 Конвенції, суд може постановити рішення, якщо з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.

Відповідно до ст. 15 Конвенції якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що

a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території,

b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією,

і що в кожному з цих випадків вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови:

a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією,

b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців,

c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Крім того, частиною 2 статті 69 ГПК України встановлено скорочений строк розгляду справи зі спору про стягнення заборгованості за опротестованим векселем: справа повинна бути розглянута в місячний строк з дня надходження позовної заяви до господарського суду.

Встановлення скороченого строку розгляду справи про стягнення заборгованості за опротестованим векселем пояснюється тим, що доказом заборгованості є протест векселя, який у розгляді справи про стягнення заборгованості за цим векселем не може оспорюватися.

У Положенні про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 16 грудня 2002 р. N 508, міститься визначення протесту векселя: протест - офіційно засвідчена вимога щодо здійснення встановлених законодавством про вексельний обіг дій за векселем і свідчення про їх невиконання. Протест є фактом, що свідчить про ухиляння від законодавчо встановленого порядку обігу векселя і про настання певних правових наслідків.

Відповідно до ст. 44 Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, відмова в акцепті або у платежі повинна бути підтверджена засвідченим автентичним документом (протест у неакцепті або у неплатежі).

Протест в неакцепті повинен бути здійснений протягом строку, визначеного для пред'явлення для акцепту. Якщо у випадку, передбаченому у першому абзаці статті 24, перше пред'явлення мало місце в останній день строку, то протест ще може бути здійснений наступного дня. Протест у неплатежі за переказним векселем, який підлягає оплаті на визначену дату або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення, повинен бути здійснений в один із двох робочих днів, які настають за днем, у який вексель підлягає оплаті. Якщо йдеться про вексель зі строком платежу за пред'явленням, то протест повинен бути здійснений у порядку для здійснення протесту у неакцепті, вказаному у попередньому абзаці.

Стаття 92 Закону України "Про нотаріат" установлює, що протест векселів про неоплату, неакцепт або недатування акцепту провадиться нотаріусами відповідно до законодавства України про переказний і простий вексель. У разі пред'явлення нотаріусу для вчинення протесту векселя, щодо якого постановлено судом ухвалу про заборону будь-яких операцій за ним, нотаріус зобов'язаний повідомити відповідний суд про пред'явлення такого векселя для вчинення протесту (ст. 92 доповнено ч. 2 згідно із Законом України від 06.09.2005 р. N 2798-IV).

Порядок вчинення протесту нотаріусами визначено в розділі 33 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. N 20/5.

Протест векселів про неоплату вчиняються нотаріусами за місцем знаходження платника або за місцем платежу (доміцильовані векселі, тобто векселі, які підлягають оплаті у третьої особи); протест векселів про неакцепт та недатування акцепту, протест про непред'явлення примірника векселя, надісланого для акцепту, держателю векселя, протест про неакцепт за другим примірником векселя, протест про неплатіж за другим примірником векселя - за місцезнаходженням платника; протест про непередавання оригіналу векселя законному держателю копії векселя - за місцезнаходженням держателя оригіналу векселя; протест про відмову у проставленні векселедавцем датованої відмітки про пред'явлення йому векселя - за місцезнаходженням векселедавця.

Векселі для вчинення протесту про неоплату приймаються нотаріусами після закінчення дати платежу за векселем, але не пізніше 12-ої години наступного після цього строку дня.

При вчиненні протестів векселів нотаріус повинен враховувати, що за акцепт і платіж відповідає векселедатель (стаття 9 Уніфікованого закону про переказний вексель і простий вексель).

У день прийняття векселя до протесту нотаріус пред'являє платнику або доміциліанту (особі, яка оплачує доміцильований вексель) вимогу про оплату (або акцепт) векселя, у якій зазначає про надходження заяви про протест векселя з усіма його реквізитами та пропозицією сплатити чи акцептувати вексель у певний строк або повідомити про оплату чи акцепт векселя.

Якщо платник (доміциліант) оплатить вексель, нотаріус, не вчиняючи протесту, повертає вексель платнику з написом на самому векселі про одержання векселедержателем платежу та інших сум за встановленою формою.

Якщо платник зробив відмітку про акцепт на переказному векселі, вексель повертається векселедержателю без протесту.

У разі відмови платника (доміциліанта) оплатити або акцептувати вексель або якщо він не з'явився до нотаріуса, нотаріус складає акт про протест про неоплату або неакцепт за встановленою формою і робить відповідний запис у реєстрі, а також відмітку про протест про неоплату або неакцепт на самому векселі.

Якщо місцезнаходження платника невідоме, протест векселя вчиняється без пред'явлення вимоги про оплату або акцепт векселя з відповідною відміткою в акті про протест та в реєстрі нотаріальних дій. Опротестований вексель видається векселедержателю або уповноваженій особі.

Частина 3 статті 69 ГПК України передбачає можливість розгляду справи у більш тривалий строк, ніж це встановлено частинами 1 та 2 статті.

Вищий господарський суд України в п. 19 інформаційного листа від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" на запитання, чи може вважатися "винятковим випадком" у розумінні частини третьої статті 69 ГПК неявка у судове засідання нерезидента, який є стороною у справі, відповів таке. У вирішенні питання про те, чи є той чи інший випадок винятковим, слід враховувати обставини конкретної справи, її складність, кількість учасників судового процесу, їх місцезнаходження, обсяг доказів, що підлягають оцінці господарським судом, тощо. Що ж до участі у справі нерезидента, то згідно з Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що судовий документ було вручено або доставлено особисто відповідачеві і це було здійснено в належний строк, достатній для здійснення захисту.

Відповідно до частини 4 статті за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з іншою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж установлено ч. 1 статті.

Слід звернути увагу на те, що за клопотанням сторін може бути продовжено лише строк, установлений ч. 1 даної статті. Продовження строку, встановленого ч. 2 статті, за клопотанням сторін не передбачено.

Для встановлення більш тривалого строку розгляду справи сторони мають право подати суду спільне клопотання. Клопотання може також подати одна зі сторін, погодивши його з іншою стороною. Господарський суд не наділено повноваженням на власний розсуд установлювати більш тривалий строк розгляду справи, якщо про це немає відповідного клопотання сторін.

У клопотанні сторони повинні зазначити, на який строк вони вважають за потрібне продовжити строк розгляду справи, однак суд не зв'язаний строком, що його сторони зазначили у клопотанні. Водночас, суд не зобов'язаний задовольняти клопотання сторін про продовження строку розгляду справи, якщо вважає, що справа може бути розглянута у строк, установлений нормами ГПК.

Питання про продовження строку розгляду справи на більш тривалий строк за клопотанням сторін вирішує суддя, який розглядає справу.

Частина 5 статті передбачає, що у випадку продовження строку розгляду справи господарський суд виносить ухвалу.

ГПК не вимагає, щоб ухвала з питань продовження строку виносилась окремим процесуальним документом, якщо строк продовжується за клопотанням сторін на підставі ч. 4 коментованої статті. В ухвалі про продовження строку розгляду справи, крім відомостей, передбачених у ст. 86 ГПК, повинно бути зазначено строк, на який продовжується розгляд справи.

Якщо суд відмовляє у продовженні строку розгляду справи, ухвала про це не виноситься.

Ухвала про продовження строку розгляду справи оскарженню не підлягає.