Звуковий і звукобуквений аналізи, методика їх проведення
Звуковий і звукобуквений аналізи є найбільш ефективними прийомами навчання грамотного письма. Ці прийоми сприяють усвідомленню послідовності звуків у слові, встановленню правильних співвідношень між звуками і буквами.
Слід чітко розрізняти ці два прийоми. Звуковий аналіз проводиться лише на рівні звуків — діти сприймають на слух вимовлене вчителем слово, самі вимовляють його (артикулювання допомагає чітко розчленувати звуки, встановити їх послідовність), називають кількість складів, визначають наголошений склад, послідовно вимовляють звуки, з яких слово складається, визначають, які з них голосні, а які приголосні, аналізують приголосні за твердістю /м'якістю, глухістю/ дзвінкістю.
Звукобуквений аналіз слід також проводити з словами, сприйнятими на слух, а потім вимовленими учнями самостійно.
Якщо під час звукового аналізу учні займаються встановленням складової і звукової будови слова, то під час звукобуквеного аналізу діти повинні, крім цього, називати звуки і букви, якими вони позначаються. Проводячи такий аналіз, слід домагатися, щоб діти не змішували назви звуків і букв (звук [с], буква «ес»), не вимовляли м'які приголосні, як тверді (в слові ліс перший звук [л] — м'який. Треба: в слові ліс перший звук м'який — [л']).
Звуковий і звукобуквений аналізи можуть проводитись як усно, так і письмово. Можна проводити як повний аналіз слова, так і частковий. Мета кожного з видів аналізу різна. Якщо на уроці розглядається тема «Голосні і приголосні звуки української мови», то природно, що тут необхідним є повний звуковий аналіз слів. Послідовність його проведення така (показуємо на прикладі звукового аналізу слова яблуня): я-блу-ня — 3 склади, перший склад наголошений.
Звуки: [й], [а], [б], [л], [у], [н'], [а].
Голосні: [а], [у], [а].
Приголосні: [й], [б], [л], [н'].
М'які: [й], [н']. Інші — тверді.
Глухі: немає.
Дзвінкі: [й] [б], [л], [н'].
У практиці довгий час рекомендувалось під час звукобуквеного аналізу визначати кількість звуків і букв. Однак спостереження показали, що таке завдання має сенс лише у випадку, коли є розходження між кількістю звуків і букв.
Під час вивчення теми «Тверді і м'які приголосні звуки» поряд з повним аналізом слова може виступати частковий (учні називають лише приголосні або тільки тверді чи м'які приголосні звуки).
Частковий звуковий аналіз має на меті акцентувати увагу лише на якихось окремих звуках, що є предметом спеціального опрацювання, наприклад з метою удосконалення вимови. У такому випадку "увага учнів зосереджується на літературній нормі. Наприклад, на Житомирщині вимовляють твердий звук [р] замість м'якого [р']. Порівняй: бу[рак] замість бу[р'ак], бу[ра] замість бу[р'а]. Для усунення неправильної вимови цих слів доцільно вдатися до часткового аналізу, вказати на неправомірність вживання твердого звука [р] замість [р'], після чого поправляти дітей у вимові складів і слів з м'яким [р']. Корисним на цьому етапі буде заучування скоромовки.
Подібні відхилення від літературних норм завжди повинні бути в центрі уваги вчителя, оскільки неправильна вимова призводить до численних графічних і орфографічних помилок. ,
Звукобуквений аналіз слова має дещо інші завдання. Основне з них — вироблення умінь правильно (без пропусків) позначати звуки у сприйнятих на слух словах, узвичаєними у даній мові буквеними знаками.
Під час звукобуквеного аналізу слід іти від звука до букви, а не навпаки, як це іноді трапляється в практиці. Адже звук є первинним, буква — вторинна і вживається залежно від звука. Послідовність проведення звукобуквеного аналізу слова така:
1. Вимов слово по складах. Склади звукову модель слова.
2. Назви в ньому кількість складів, визнач наголошений
склад.
3. Вимов послідовно звуки, з яких складається слово.
4. Назви голосні і приголосні, приголосні м'які і тверді (при потребі — дзвінкі і глухі).
5. Запиши слово, називаючи букви, якими позначаються звуки в слові, вказуючи на особливість вживання букв. Наприклад: у слові дощ звуки [шч] позначаються однією буквою щ (ща); у слові яблуня звуки [йа] передає буква я, м'якість звука [н'] перед [а] позначається буквами н, я.
Повний звукобуквений аналіз доцільно використовувати лише на етапі, коли в учнів формується усвідомлення співвідношень між звуком і буквою.
Програма не вимагає письмового виконання повного звукобуквеного аналізу. На письмі можна обмежитись складанням звукової моделі слова.
У процесі навчання розрізняти звуки і букви можна вдаватись до елементарної фонетичної транскрипції: [лг, і, с], [й, а, б, л, у, н', а], пояснивши перед цим, як позначається м'якість приголосних.
Під час вивчення орфографічного матеріалу доцільно використовувати більш економний з точки зору затраченого часу частковий звукобуквений аналіз, спрямований на усвідомлення співвідношення між особливістю звуків і прийнятими у даній мові правилами їх позначення на письмі. Наприклад, правило вживання апострофа стане зрозумілим учням лише тоді, коли вони усвідомлять звукову ситуацію: твердий приголосний + [й] перед голосними [а], [е], [у], [і], а це можливо тільки на основі проведення часткового звукобуквеного аналізу.
Звуковий і звукобуквений аналіз потребують умінь логічно і доказово будувати висловлення. Тому, навчаючи, як проводити такі види роботи, вчителю обов'язково слід давати зразок відповіді, записаний на плакаті або на дошці.
Лекція № 11(2 години)
Формування а учнів уявлень про мову і мовлення. Робота над розділом "Текст".
План лекції.
1. Вимоги програми у формуванні уявлень про мову і мовлення.
2. Основні методи і прийоми формування елементарних уявлень про
мову і мовлення.
3. Методика формування в учнів уявлень про текст:
а) ознаки тексту;
б) типи зв'язних висловлювань (розповідь, опис, міркування);
в) структура текстів;
г) засоби між фразової єдності.
Рекомендована література
1. Вашуленко М.С., Шкуратяна Н.Г., Рудківська В.П. Українська мова(3бірник
диктантів для учнів педагогічних училищ, спеціальність - учитель початкових
класів). - К.: Вища школа, 1986.
2. Головащук С.І. Орфографічний словник. 5-11 класи. -К.: Освіта, 1994.
3. Каніщенко А.П. Збагачення активного словника молодших школярів на матеріалі
теми "Прикметник". Методичний посібник. - К.: Інститут системних досліджень,
1995.
4. Козачук Г.О. Підвищення грамотності учнів. - К.: Освіта, 1995.
5. Орфографічний словник української мови. - К.: Довіра, 1994.
6. Плющ М.Я., Грипас Н.Я. Робота над текстом у початкових класах. - К.: Рад.
школа, 1995.
7. Савченко О.Я. Урок у початкових класах. - К.: Освіта, 1993.
Дата добавления: 2015-08-26; просмотров: 2702;