Загальна характеристика форм права власності: індивідуальної, колективної, державної.

Власність реалізується в різних функціональних формах .

Конституцією України визначено приватну, державну та комунальну форми власності. В окремих випадках виділяється колективна (кооперативна, акціонерна) форма власності. У ст. 41 Конституції України записано: «Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до Закону.

Ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним».

Приватна власність — одна з форм власності, що означає абсолютне, захищене законом право громадянина чи юридичної особи на конкретне майно (землю, нерухомість, засоби виробництва, гроші і цінні папери, товари, інтелектуальний продукт), яка полягає в тому, що ці об'єкти власності належать приватним особам, сім'ям, групі осіб. Історично приватної власності окремих осіб передувала общинна власність (племені, роду, родини). Терміни «власність» і «приватна власність» склалися в римському праві (у 2-му ст до н. е.). Французька Декларація прав людини і громадянина 1789 оголосила власність священним і недоторканним правом.

Приватна власність на засоби виробництва є базисним елементом ринкової економіки.

Колективна власність — привласнення об’єктів власності (засобів виробництва, цінних паперів, патентів, ліцензій тощо) колективом фізичних або юридичних осіб. Суб’єктами права колективної власності є трудові колективи, державні підприємства, колективи орендаторів, підприємств, кооперативів, акціонерних товариств та інших, що є юридичними особами. К.в. поділяють на два основні типи: трудову і нетрудову. Трудова К.в. базується на праці (фізичній або розумовій) усіх членів трудового колективу, нетрудова — на найманій праці й лише частково — на праці власників засобів виробництва, зокрема з управління та контролю за виробничим процесом.

Державна власність — привласнення державою (як суб'єктом власності) засобів виробництва, робочої сили, частки національного доходу та інших об'єктів власності у різних сферах суспільного відтворення.

Державна власність є основою економіки України.

До державної власності в Україні згідно із Законом «Про власність» належать загальнодержавна, республіканська власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Суб'єктом права загальнодержавної власності є держава в особі Верховної

Ради України, республіканської Автономна Республіка Крим, а суб'єктами права комунальної власності - адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських рад (зазначимо, що відповідно до ст. 142 Конституції України суб'єктами права комунальної власності є територіальні громади сіл, селищ, міст).

Згідно з чинним законодавством (п. 5 ст. 116 Конституції України) управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснює Кабінет Міністрів України. Декретом від 15 грудня 1992 р. «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» Кабінет Міністрів України поклав здійснення функцій з управління зазначеним майном на міністерства та інші підвідомчі йому органи державної виконавчої влади.

Як виняток, функції з управління майном, що є у державній власності, було делеговано ряду корпорацій - «Укрбуд», «Украгропромбуд», «Укрмонтажспецбуд», «Укрбудматеріали» та ін.