Система місцевого самоврядування

Сучасна історія місцевого самоврядування в Україні розпочалась після прийняття 7 грудня 1990 р. Закону "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування". Це стало першою спробою трансформувати місцеві ради (які на той час входили до єдиної системи органів державної влади) усіх територіальних рівнів в органи місцевого самоврядування. Наступним кроком у становленні місцевого самоврядування в Україні стало прийняття 26 березня 1992 р. нової редакції Закону (тепер він має назву Закон України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування"), в якій передбачалося впровадження інститутів місцевого і регіонального самоврядування.

Надійною правовою основою місцевого самоврядування стала Конституція України 1996 р., де самоврядування визнане одним із елементів конституційного ладу держави.

Правові засади місцевого самоврядування також: закріплені в чинному Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р.

Європейська Хартія місцевого самоврядування дає визначення місцевого самоврядування як право і реальну здатність органів місцевого самоврядування регламентувати значну частину публічних справ й управляти нею, діючи в рамках закону, під свою відповідальність і в інтересах місцевого населення.

Конституція України визначає місцеве самоврядування як право територіальної громади – жителів села чи добровільного об'єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Детальніше визначення місцевого самоврядування дається в Законі "Про місцеве самоврядування в Україні": місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об'єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Конституцією України та Європейською Хартією місцевого самоврядування встановлені принципи місцевого самоврядування, а їх деталізацію та конкретизацію здійснено в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні". Згідно з цим законом місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах:

- народовладдя;

- законності;

- гласності;

- колегіальності;

- поєднання місцевих і загальнодержавних інтересів;

- виборності;

- правової, організаційної і матеріально-фінансової самостійності територіальних громад та їх органів у межах повноважень, визначених законом;

- підзвітності і відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб;

- державної підтримки і гарантій місцевого самоврядування;

- судового захисту прав місцевого самоврядування.

З принципами місцевого самоврядування тісно пов'язані його завдання та функції.

До основних завдань місцевого самоврядування можна віднести:

- зміцнення засад конституційного ладу України;

- забезпечення реалізації конституційних прав людини і громадянина;

- створення умов для забезпечення життєво важливих потреб та законних інтересів населення;

- розвиток місцевої демократії.

Відповідно до цих завдань визначаються і функції місцевого самоврядування, під якими розуміють основні напрями діяльності територіальних громад, органів місцевого самоврядування щодо вирішення завдань місцевого самоврядування. Найважливішими з них є:

- залучення населення до участі у вирішенні питань місцевого та загальнодержавного значення;

- володіння, використання, а також; управління комунальною власністю;

- забезпечення комплексного соціально-економічного та культурного розвитку відповідної території;

- надання соціальних послуг населенню;

- забезпечення законності, громадської безпеки, правопорядку, охорона прав, свобод та законних інтересів громадян;

- соціальний захист населення, сприяння працевлаштуванню громадян;

- захист прав місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, місцеві ради та їх виконавчі органи, тобто через певний структурно-організаційний механізм - систему місцевого самоврядування.

Система місцевого самоврядування в структурно-організаційному плані - це сукупність органів місцевого самоврядування, органів самоорганізації населення та організаційних форм, за допомогою яких відповідна територіальна громада або її складові частини здійснюють завдання та функції місцевого самоврядування, вирішують питання місцевого значення.

Згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (стаття 5) система місцевого самоврядування включає:

- територіальну громаду;

- сільську, селищну, міську раду;

- сільського, селищного, міського голову;

- виконавчі органи сільської, селищної та міської ради;

- районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст;

- органи самоорганізації населення.

Крім того, у містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно до цього Закону можуть утворюватися районні ради в місті. Районна рада в місті, відповідно, утворює свої виконавчі органи та обирає голову ради, який одночасно є головою її виконавчого комітету.

У структурі системи місцевого самоврядування можна виділити два основних елементи - територіальну громаду та органи місцевого самоврядування.

Головний суб'єкт місцевого самоврядування - це територіальна громада, яку складають жителі села (кількох сіл), селища або міста. Нормативне визначення територіальної громади подається в статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" – це жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища або міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, чи добровільне об'єднання жителів кількох сіл, які мають єдиний адміністративний центр.

Згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (стаття 6), територіальна громада є первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень.

Другим основним елементом системи місцевого самовря­дування є органи місцевого самоврядування.

У структурно-організаційному плані орган місцевого самоврядування являє собою деякою мірою організований колектив людей, який характеризується певними органоутворюючими ознаками, що в сукупності дозволяють відмежувати органи місцевого самоврядування від органів державної влади, інших державних і комунальних установ, громадських організацій, господарських товариств тощо.

Специфічними рисами органу місцевого самоврядування (як самостійного виду органів публічної влади) є такі:

1) орган місцевого самоврядування не входить до системи органів державної влади, він виступає самостійним (організаційно відокремленим) елементом системи місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування не утворюють також; і власної системи органів, що суперечило б принципу автономності місцевого самоврядування – органи місцевого самоврядування різного територіального рівня не можуть бути підпорядковані за вертикаллю;

2) орган місцевого самоврядування утворюється з метою виконання завдань та функцій місцевого самоврядування (як самостійної форми публічної влади). Зазначене не виключає участі органів місцевого самоврядування в реалізації завдань та функцій держави (шляхом виконання делегованих повноважень);

3) орган місцевого самоврядування становлять фізичні особи, які наділяються згідно з законом спеціальним статусом - депутата місцевої ради або службовця органів місцевого самоврядування. Закони України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських рад" та "Про службу в органах місцевого самоврядування" передбачають, що депутатами місцевих рад та службовцями органів місцевого самоврядування можуть бути лише громадяни України;

4) владними повноваженнями орган місцевого самоврядування наділяється з метою вирішення питань місцевого значення (самоврядні повноваження). При цьому, свої владні самоврядні повноваження орган місцевого самоврядування здійснює в інтересах територіальної громади (територіальних громад) та від її (їх) імені;

5) фінансування діяльності органу місцевого самоврядування здійснюється з бюджету місцевого самоврядування, з районного та обласного бюджетів.

З урахуванням викладених вище ознак орган місцевого самоврядування можна визначити як організаційно самостійний елемент системи місцевого самоврядування, що утримується за рахунок коштів бюджетів місцевого самоврядування, районних, обласних бюджетів і являє собою колектив громадян України - депутатів місцевої ради або службовців органів місцевого самоврядування, заснований у встанов­леному законом порядку для виконання завдань та функцій місцевого самоврядування, наділений з цією метою відповідними владними повноваженнями, що реалізуються у визначених законом правових та організаційних формах в інтересах відповідної територіальної громади (територіальних громад).

Види органів місцевого самоврядування визначені Конституцією України (стаття 140) та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (статті 5,10,11).

Сільські, селищні, міські, районні ради у містах (у разі їх створення) – представницькі органи місцевого самоврядування, що представляють відповідні сільські, селищні, міські або внутрішньо міські (районні в місті) територіальні громади здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції й повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією та законами України.

Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади стосовно села, селища та міста.

Він виконує три основні функції:

- представляє територіальну громаду щодо відношення з іншими територіальними громадами, органами державної влади, підприємствами, установами й організаціям;

- головує на пленарних засіданнях відповідної ради;

- очолює виконавчий комітет відповідної ради. Виконавчі органи сільських, селищних, міський, районних рад у містах, їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші виконавчі органи, що створюються радами є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади – також підконтрольними відповідним органом виконавчої влади.

Обласні та районні ради не виступають представницькими органами обласних та районних громад. Конституція України не визнає наявності таких громад і не розглядає населення області, району як суб'єкти місцевого самоврядування, а обласні, районні ради конституюються як органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст у межах повноважень, визначених Конституцією України та законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними та міськими радами.

Третім елементом системи місцевого самоврядування є органи самоорганізації населення. Згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи самоорганізації населення – це представницькі органи, що створюються частиною жителів, які тимчасово або постійно проживають на відповідній території в межах села, селища або міста. Сільські, селищні, міські та районні ради в місті (у разі їх створення), можуть дозволяти за ініціативою жителів організовувати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів і майна. Правовий статус, порядок організації та діяльності органів самоорганізації населення за місцем проживання визначаються законом.