Релігійна свідомість.

Ми вже відмічали, що релігія представляє собою суспільну систему, структурними елементами якої виступають: свідомість, діяльність, відносини, інститути, організації. Розглянемо їх. І почнемо з релігійної свідомості.

На протязі багатьох століть не стихають палкі спори навколо сутності свідомості і можливостей її пізнання. Богослови розглядають свідомість як крихітну іскру величного полум’я божественного розуму.

Інтегративною рисою релігійної свідомості є релігійна віра.

Віра – це елемент людської свідомості і вона безпосередньо спрямована на ті чи інші продукти свідомості: поняття, уявлення, образи, теорії тощо. Чим же відрізняються одна від одної релігійна і нерелігійна віра?

Предметом релігійної віри є надприродне. Надприродне, за переконанням віруючих, не підпорядковується законам оточуючого світу, знаходиться по ту сторону і порушує природній хід розвитку.

Релігійна людина вірить у виключний характер надприродних істот, або сил і не застосовує до них звичайні критерії емпіричної достовірності.

На рівні буденної релігійної свідомості, що нерідко називається релігійною психологією, домінуюча роль належить емоційно-волевому елементу. На цьому рівні релігія завжди безпосередньо пов’язана з індивідом і виступає в особистій формі.

Релігійна свідомість на концептуальному рівні існує в формі систематизованого і кодифікованого віровчення. Зміст віровчення розвивається і обґрунтовується в спеціальній галузі релігійного знання – богословії, або теології. Релігійна свідомість на цьому рівні називається релігійною ідеологією.

Систематизоване віровчення, розроблене ідеологами і затверджене церквою, в свою чергу сильно впливає на характер буденної релігійної свідомості, формує її в певному напрямку.