Теодолітний хід

При зніманні точок поворотів меж шляхом прокладання теодолітних (полігонометричних) ходів середня квадратична похибка в ходах полігонометрії (теодолітних ходах) довільної форми визначається за формулою:

, (2.2)

де М – очікувана середня квадратична похибка в положенні кінцевого пункту ходу відносно початкового після врівноваження за умову дирекційних кутів;

m_s - середня квадратична похибка вимірювання ліній;

m_β- середня квадратична похибка вимірювання кутів;

S - довжини сторін ходу;

n - кількість сторін в ході.

Для розрахунку точності лінійних і кутових вимірювань формулу (2.2) представимо у вигляді

, (2.3)

де m_t і m_u - відповідно поздовжній і поперечний зсув ходу:

, (2.4)

. (2.5)

Для визначення величин m_s і m_β приймемо принцип однакового впливу цих похибок на точність полігонометричного (теодолітного) ходу. Таким чином:

. (2.6)

Величини m_s і m_β визначимо з формул (2.4) і (2.5):

, (2.7)

. (2.8)

Виходячи з формул (2.7), (2.8), здійснюють вибір світловіддалеміра і тип теодоліта.

Сторони теодолітних ходів вимірюють світловіддалемірами та електронними тахеометрами, згідно з вимогами відповідних інструкцій з експлуатації даного типу приладу.

Абсолютні лінійні похибки не повинні перевищувати 1.0 м при зніманні у масштабі 1:2000; 0,6 м – у масштабі 1:1000; 0,3 м – у масштабі 1:500.

Кутові нев’язки у таких теодолітних ходах не повинні перевищувати:

, (2.9)

де n+1 – кількість кутів у ході.