Фінансовий ринок – джерело фінансових ресурсів.

Фінансовий ринок є механізмом перерозподілу фінансових ресурсів між суб'єктами економічних відносин і сприяє збільшенню залучення інвестицій українськими суб'єктами господарської діяльності та зниження вартості інвестиційних ресурсів. Перерозподіл фінансових ресурсів зумовлений тим, що у одних суб'єктів впродовж певного періоду погреба у грошових коштах є більшою ніж наявність власних коштів, в інших – навпаки. Така незбалансованість між власними ресурсами і потребою в них спонукає до тимчасового перерозподілу вільних ресурсів від їх власників до користувачів на певних взаємовигідних умовах.

Розвиток світової економіки, на сучасному етапі, висуває нові вимоги до економічної політики держав, зміщуючи акцент на активізацію і стимулювання розвитку внутрішнього ринку через заходи грошово-кредитної політики (монетарної). Монетарна політика виступає важливим чинником стимулювання інвестиційних процесів, передусім впливає на інвестиційні умови, регулюючи грошовий обіг та роботу банківської системи.

Ефективна монетарна політика реалізовується Національним банком України через фінансовий ринок, використовуючи монетарні інструменти задля економічного впливу на суб'єкти ринку. Суб'єктами фінансового ринку виступають держава, суб'єкти господарської діяльності , домашні господарства, фінансові інститути (банки та небанківські фінансові установи).

Держава здійснює регулювання фінансового ринку задля забезпечення гарантій, безпеки інвестиційної діяльності, рівної доступності грошових фондів для всіх його учасників, створення для них сприятливого законодавчого клімату, який оберігає від руйнування недобросовісної конкуренції і обману інвесторів, шахрайства з фінансовими ресурсами.

Суб’єктами господарської діяльності на фінансовому ринку виступають емітенти фінансових інструментів і продають їх у встановленому порядку. За видами фінансових інструментів фінансовий ринок структурують на такі типи:

Ø Ринок позичкового капіталу або кредитний ринок;

Ø Ринок цінних паперів;

Ø Ринок валют;

Ø Ринок дорогоцінних металів.

На ринку позичкового капіталу продаються і купуються кредитні ресурси. Продавцями кредитів виступають інститути кредитної системи, населення, суб’єкти господарювання, держава, а покупцями –. ті ж суб’єкти. Відносини, які виникають між кредитором і позичальником формуються на основі угоди внаслідок чого виникають боргові зобов’язання. Позичковий капітал охоплює фінансові ресурси внутрішніх та зовнішніх джерел надходження:

Ø внутрішні – цільові державні кредити, заощадження населення, кредити НБУ та інших банків, фінансовий лізинг;

Ø зовнішні – міжнародні цільові кредити, кредити іноземних банків, стабілізаційні кредити МВФ, позики ЄБРР, МБРР, позики інших міжнародних фінансових організацій.

Ринок позикового капіталу є важливим елементом фінансової системи і впливає на ситуацію ринку цінних паперів та валютного ринків. Цей ринок за обсягами угод є значним і впливає на депозитну політику банківських установ, передусім на відсотки за депозитами і кредитами, відповідно впливає на ставку дисконтування при оцінці капітальних фінансових активів, а це впливає на можливість розміщення активів інвестора на депозити в банках.[26] Відсоткова ставка за позичковий капітал пов’язана з цінами на ринках боргових зобов’зянь і на ринках інструментів власності. Такий ринок перед покупцем кредитів висуває певні вимоги: цільове використання коштів, здійснення плати за використання коштів, надання гарантій забезпечення повернення кредиту, наявність позитивного фінансового стану, терміновість повернення коштів. Для цього покупець кредиту проходить процедуру визначення кредитоспроможності, яка базується на оцінці економічних, фінансових характеристик позичальника та прогнозі основних фінансових показників.

Ринок цінних паперів, та їх деривативів є ринком продажі боргових зобов’язань, інструментів власності (пайові папери), похідних цінних паперів. Через ринок цінних паперів направляються потоки грошових коштів від малоефективних господарських суб’єктів до високоефективних. Ринок цінних паперів забезпечує вільний обіг коштів у формі цінних паперів. Вони переходять від одного власника до іншого через купівлю-продаж. Цінні папери є грошовими документами, що засвідчують грошові чи інші майнові права, право володіння.

Цінні папери виступають товаром ринку цінних паперів і є основним предметом купівлі і продажу на цьому ринку. До цінних паперів відносяться облігації державних і місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати, векселі, акції тощо. Випуск і розміщення цінних паперів здійснюється на первинному ринку.

Первинний ринок створює умови для розміщення вперше випущених цінних паперів і отримання емітентом в обмін на них готівки. Продаж облігацій внутрішньої державної позики, місцевих запозичень формує боргові зобов’язання, які засвідчують внесення їх власником грошових коштів в розмірі номінальної власності, які будуть повернені у встановлений термін з оплатою фіксованого відсотка. Облігації внутрішніх державних позик випускаються іменними та на пред’явника, а місцевих – тільки іменними. Цільові облігації – це бездокументарні цінні папери, в проспекті емісії яких зазначається цільове призначення. Облігації підприємств випускаються підприємствами усіх форм власності та господарювання, об’єднаннями підприємств. Проте вони не дають права їх власникам приймати участь в управлінні емітентом. Основними реквізитами облігації є номінальна вартість облігації, строки погашення, розмір і строки виплати відсотків, місце і дата випуску, серія і номер облігації. До облігації може додаватись купонний лист на виплату дивідендів.

Випуск облігацій внутрішніх державних і місцевих позик приймається відповідно Кабінетом Міністрів України і місцевими радами. Рішення про випуск облігацій підприємств приймається емітентом і оформляється протоколом. У протоколі рішення про випуск облігацій підприємств повинно бути відзначено:

Ø найменування емітента та місце його розташування;

Ø відомості про статутний фонд, господарську діяльність і службових осіб емітента;

Ø аудиторська фірма, що здійснює контроль;

Ø відомості про кількість і номінальну вартість облігацій;

Ø порядок випуску облігацій та виплати доходів.

Не допускається здійснювати поповнення статутного фонду емітента, покриття збитків від господарської діяльності за рахунок коштів від випуску облігацій.

Громадяни можуть придбати облігації лише за рахунок особистих коштів, а підприємства – за рахунок тих коштів, що залишилися в його розпорядженні після проведених платежів: податків, обов'язкових платежів, відсотків за кредит. Дохід від облігацій усіх видів виплачується відповідно до умов їх випуску, а облігацій цільових позик дохід не виплачується. Викуп облігацій усіх видів здійснюється у відповідності до порядку визначеного при їх випуску.

Отже, коли емітент вперше виходить зі своїми цінними паперами на ринок, то таке розміщення називається первинним розміщенням. Враховуючи те, що випуск цінних паперів для одержання емітентом додаткових коштів відбувається не часто, а інвестори розкидані по великій території, тоді доцільно залучати фінансові інститути – андеррайтери (торговців-андеррайтерів, інвестиційні банки, інвестиційні компанії). Вони допомагають емітентам розмістити вперше випущені цінні папери. Інвестиційні банки, що функціонують у США, спеціалізуються па роботі первинних ринків. Фахівці інвестиційного банку надають консультації щодо первинного розміщення цінних паперів, визначають види цінних паперів, які необхідно випустити для залучення коштів, час випуску, форми випуску. Емітент, що випускає цінні папери вперше, хоче якнайшвидше одержати готівку. В цих умовах андеррайтер викуповує весь випуск за винагороду (комісійні можуть становити 8% від вартості випуску), а потім, знаючи ринок і покупців на випущені цінні папери продає їх інвесторам.

Товаром первинного фондового ринку виступають акції, які засвідчують майнове право власника акції на частку власного капіталу акціонерного товариства. Дохід покупця таких цінних паперів визначається часткою прибутку – дивідендами і правом брати участь в управлінні акціонерним товариством, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. В Україні акції випускаються іменними, привілейованими та простими. Іменні акції реєструються в книзі реєстрації, включаючи відомості про власника та їх кількість у кожного акціонера. Власники привілейованих акцій мають переважне право на одержання дивідендів і приймати участь у розподілі майна у разі ліквідації акціонерного товариства. Виплата дивідендів здійснюється у розмірі зазначеному у відповідному році. Якщо прибуток відповідного року незначний, то виплата дивідендів відбувається за рахунок резервного фонду. Емітент має право випускати привілейовані акції не більше 25% від статутного фонду товариства. Оплата придбаних акцій відбувається в національній валюті.

Наступним видом цінних паперів є вексель, який засвідчує грошове зобов'язання про сплату визначеної суми грошей власнику векселя після настання строку платежу. Випускаються прості і переказні векселя з такими реквізитами: пропозиція сплатити визначену суму в зазначений строк, місце в якому повинен здійснюватись платіж, назва того кому платіж мас здійснитися, дата і місце складання векселя, підпис того хто видає документ. Переказний вексель, крім, вказаних реквізитів повинен містити назву того, хто повинен платити. Порядок випуску в обіг векселів визначається ЗУ “Про обіг векселів в Україні”.

Вторинний фондовий ринок забезпечує торгівлю цінними паперами, проданими на первинному ринку. Вторинний ринок створює умови обігу акцій звичайних і привілейованих, облігацій, опціонів, ф'ючерсів. Папери, куплені інвесторами при емісії, можуть бути ними перепродані. Це відбувається на вторинному ринку, де головну роль бере на себе фондова біржа. Кругообіг цінних паперів організовано здійснюється на фондовій біржі і на позабіржовому ринку. На позабіржовому ринку продаються і купуються ті цінні папери, що не пройшли котировку на біржі. Ринки цінних паперів переважно є аукціонного типу, де акції пропонуються до продажу в певному місці і у певний час. Інвесторів на цих ринках представляють брокери, які намагаються провести оптимальну угоду між покупцями і продавцями цінних паперів.

До організованих ринків належать фондові біржі і різноманітні торгівельні площадки. Фондова біржа є юридичною особою і має свою печатку, зображення на якій охоплює назву міста, в якому вона знаходиться, а також слова «Фондова біржа». Біржа функціонує як самостійний господарський суб'єкт, діє як закрита організація. Щоб стати членом біржі треба купити «місце». Члени біржі мають своїх постійних представників для ведення торгів – брокерів. Їх обов'язки полягають у здійсненні біржових угод шляхом пошуку контрагентів, їх реєстрації та складанні брокерських записок. Брокер виступає посередником у справах і чому зобов'язаний зберегти таємницю відносно проведених за його участю операцій. Старший брокер розподіляє угоди між брокерами, встановлює офіційні ціни фондових товарів, що оголошуються біржовою радою. За свою роботу брокер отримує комісійні, передбачені статутом. Виплачує комісійні та сторона угоди, яка залучила брокера. На біржі працюють тільки брокери або брокерські фірми.

Членами біржі стають інвестори, які купили «місце» – вступний пайовий внесок встановлений зборами засновників, який повертають в разі виходу із складу членів біржі. Засновники і члени біржі мають різні права і обов'язки. Засновники можуть отримувати дивіденди на пайові внески, а також отримують на суму внесених коштів (15-20% статутного фонду) контрольний пакет акцій. Члени біржі несуть відповідальність за результати діяльності біржі в межах внесених коштів.

Біржа є потужним комп'ютерним центром, який володіє засобами оперативного зв'язку практично з усім фінансовим світом.

Найбільш відомою закордонною фондовою біржею є Нью-Йоркська біржа, заснована в 1792 році. У 2011 році Нью-Йоркська фондова біржа об'єдналася з європейською біржою Євронекст та Дойче Берзе (Франкфут) і створили найбільшу у світі біржу на фондовому ринку з двома штаб-квартирами – у Нью-Йорку і у Франкфурті. Розподіл акцій – Дойче Берзе володіє 60%, а Нью-Йоркська фондова біржа – 40% нового об'єднання. Плановий дохід 2,1 млрд. євро в рік, 40% доходу за рахунок обслуговування укладених угод, 30% за рахунок обслуговування обороту акцій.[27]

В Україні фондовий ринок знаходиться на етапі свого розвитку як організованого так і неорганізованого ринку. Організований ринок цінних паперів об'єднує фондові біржі:[28]

Ø Фондова Біржа ПФТС;

Ø Українська біржа (УБ);

Ø Київська Міжнародна Фондова Біржа (КМФБ);

Ø Українська Фондова Біржа (УФБ);

Ø Українська Міжбанківська Валютна Біржа (УМВБ);

Ø Фондова Біржа “ІННЕКС” (колишня Донецька фондова біржа, 25% належить Варшавській фондовій біржі);

Ø Інформаційна Система “Південь-Сервер” (ПФБ);

Ø Придніпровська Фондова Біржа (ПФБ);

Ø Українська Міжнародна Фондова Біржа (УМФБ);

Ø Фондова Біржа “Перспектива”;

Ø Східноєвропейська фондова біржа;

У довідці Національної Комісії з цінних паперів і фондового ринку наведені дані про обсяги торгів на українських фондових ринках у передкризовий і після кризовий період (табл. 25).

Таблиця 25