Сушіння сировини

Лише незначна частина лікарської рослинної сировини використовується у свіжому вигляді (наприклад, квітки і трава конвалії, кореневища з коренями валеріани). Більшу частину зібраної сировини слід негайно висушити, щоб запобігти втраті діючих речовин та псуванню. Деякий час після збирання частини рослин залишаються живими. У них відбувається дихання, випаровування вологи та інші фізіологічні процеси. Клітинні оболонки втрачають властивість напівпроникності і ензими починають руйнувати глікозиди, алкалоїди та інші діючі речовини. У рослин змінюється колір та смак, втрачається запах. Крім того, у вологій розігрітій сировині інтенсивно розмножуються мікроорганізми, що призводить до її загнивання. Тому основним завданням сушіння є видалення із сировини вологи, у результаті чого припиняються життєві процеси та дія ферментів. Чим швидше висушать сировину, тим вищою буде її якість.

Різні види сировини сушать при різній температурі. Сировину, що містить ефірні олії (материнку, чебрець) слід сушити при температурі не вищій , ніж 30-35ºС, оскільки вони швидко випаровуються. І навпаки, сировину, що містить глікозиди (горицвіт, конвалію) сушать при температурі 55-60ºС, щоб швидко припинити діяльність ферментів, які їх руйнують. Сировину, у якій міститься вітамін С сушать при ще вищій температурі (80-90ºС).

Існує декілька способів сушіння рослинної сировини:

1. повітряно-сонячне

2. повітряно-тіньове сушіння,

3. теплове сушіння з штучним підігрівом.

Найбільш просто, доступно та дешево сушити сировину під відкритим небом, під навісами, на горищах чи у приміщеннях, використовуючи тепло нагрітого сонцем повітря.

Повітряно-сонячне сушіння застосовують для коренів, які містять дубильні речовини та алкалоїди, а також для соковитих плодів. У цих випадках сировину розкладають тонким шаром (1-3 см) і не менше одного разу за добу перегортають. На ніч сировину забирають у приміщення.

Сушіння під відкритим небом можливе лише за спекотної сухої погоди наприкінці весни, влітку та восени. Воно застосовується для обмеженої кількості сировини, у якій вплив прямих сонячних променів не викликає руйнування діючих речовин та зміни забарвлення (кореневища лепехи, кореневища з коренями валеріани, корені алтеї та ін.). Сировину розкладають на брезентах чи тканинах подалі від доріг, щоб воно не припадало пилом, а на ніч прикривають брезентами для захисту від роси і туманів.

Більш придатними для сушіння є відкриті навіси, що мають добру вентиляцію і захищають сировину від впливу прямих сонячних променів, дощу і роси. Таким способом можна сушити всі види лікарської сировини.

Повітряно-тіньове сушіння застосовують для трав, листя та квітів. Під впливом прямого сонячного проміння рослини змінюють забарвлення, в них руйнується хлорофіл, понижується вміст діючих речовин. Таке сушіння здійснюють у добре провітрюваних приміщеннях, на горищах, під спеціальними навісами, на марлевих гамаках, стелажах. Не рекомендується сушити траву, зв'язану в щільні пучки, бо вона темніє та псується.

Для якісного та швидкого сушіння сировини необхідно забезпечити добру вентиляцію.

Найчастіше сировину сушать у закритих приміщеннях з доброю вентиляцією. Найбільш придатні для цього горища під залізними та шиферними дахами, на яких температура в спекотні сонячні дні піднімається до 40-50 і навіть вище. Сировина там висихає швидко (за кілька днів), добре зберігаються її колір, запах, смак і не руйнуються діючі речовини. На горищах можна сушити всі види лікарської сировини. Перед використанням ці приміщення слід ретельно прибрати від зайвих речей, сміття, павутини, підлогу вимазати глиною, а після висихання застелити брезентом, тканиною чи папером. Сировину розкладають тонким шаром (3-5 см), товщим (10-15 см) може бути шар ефіроолійних рослин. Краще на одному горищі сушити один вид сировини. Якщо ж це неможливо, то між окремими видами сировини слід зробити широкі (1-1,5 м) проходи, щоб запобігти зміщуванню сировини. На високих горищах, щоб збільшити корисну площу доцільно зробити стелажі. Для цього можна натягнути в кілька ярусів на відстані 30-55см один від одного мішковину, марлю або іншу нещільну тканину. Але краще зробити постійні стелажі із металевої сітки. Сировина, висушена на стелажах здебільшого має кращу якість, оскільки завдяки вільному доступу повітря згори і знизу воно висихає значно швидше, аніж розкладене на підлозі горища. Вентиляція на горищах забезпечується відкритими вікнами чи дверима на протилежних боках, витяжними трубами чи вентиляторами.

Для сушіння лікарської сировини непридатні горища тваринницьких ферм, де сировина може набути стороннього запаху, а також приміщення, де зберігаються сильнопахнучі продукти і матеріали, отрутохімікати, мінеральні добрива та ін. З цієї ж причини не варто використовувати горища приміщень, що розташовані поблизу складів паливно-мастильних матеріалів, гноєсховищ.

Сушіння сировини з використанням штучного тепла

Теплове сушіння зі штучним підігрівом є оптимальним для всіх видів сировини. Траву, листя, квіти, коріння, кореневища та цибулини сушать при температурі 50-60 °С, плоди і насіння — 70-80 °С. Штучне сушіння здійснюють у сушарках різних типів. Перевага такого сушіння полягає в тому, що сировина висихає швидше, має добру якість, хоча цей метод дещо дорожчий.

ЗБЕРІГАННЯ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ

Зберігають рослинну сировину в спеціалізованих складах. Вони бувають типові та пристосовані. Сховища повинні забезпечувати захист сировини від дощу, снігу, комах, гризунів, прямих сонячних променів. Температура зберігання не повинна бути нижче нуля. При зберіганні сировина втрачає свої властивості. Тому термін зберігання квіток, трави й листків не перевищує 1-2 роки, плодів — 2-3 роки; коріння, кореневищ, кори — 3-5 років. Для окремих видів сировини може бути більш тривалий термін зберігання. Для визначення термінів придатності такої сировини проводять щорічний контроль.

Зберігають висушену сировину в паперових і полотняних мішках, коробках, ящиках, бочках, тюках, пачках. При цьому в тару вкладають етикетки з назвою виду сировини й часу збору. Сировину, що містить ефірні олії або інші леткі речовини, зберігають у скляних слоїках з притертою кришкою або в металевих банках з кришкою, яка щільно закривається. Отруйну сировину (блекота, чемериця) слід зберігати в окремому приміщенні, ні в якому випадку не змішуючи з іншими видами сировини. Сировину сильнодіючу (дурман, горицвіт, конвалія) зберігають в спеціальних приміщеннях або відгороджених частинах складу.

Тема: Лікувальні властивості водоростей,