Оцінювання стійкості роботи об’єкта в умовах хімічного зараження

Вплив хімічного зараження на виробничу діяльність об’єкта виявляється через його дію на людей.

Критерієм стійкості промислового об’єкта до дії хімічного зараження є гранично допустимі втрати робітників та службовців, за яких об’єкт ще не припиняє випуску кінцевої продукції. Ця величина втрат є межею стійкості об’єкта до хімічного зараження (У_меж).

Умови стійкості: якщо очікувані утрати (N_втр) перевищують межу стійкості, тобто N_втр ³ N_меж, об’єкт нестійкий до роботи в умовах хімічного зараження; якщо N_втр < N_меж – стійкий.

Послідовність оцінювання:

1. Виявляють, чи опиниться об’єкт в зоні хімічного зараження.

2. Розраховують час початку зараження об’єкта t_підх, хв.

3. Визначають час уражальної дії СДОР (t_ур).

4. Визначають можливі утрати (N_втр) робітників та службовців з урахуванням використання засобів індивідуального захисту.

Методику розрахунків наведених параметрів викладено упункті 4.4.

Якщо кількість виробничого персоналу, який зберіг працездатність, може забезпечити роботу об’єкта і випуск продукції, то об’єкт вважають стійким до хімічного зараження.

У висновках після оцінювання стійкості об’єкта зазначають:

– чи опиниться об’єкт до зони хімічного зараження;

– чи стійкий об’єкт в зоні хімічного зараження;

– доцільні способи захисту робітників та службовців.

Можливі заходи щодо підвищення стійкості об’єкта:

– будівництво захисних споруд (сховищ);

– накопичення та зберігання відповідних типів засобів індивідуального захисту;

– підготовка та проведення евакуаційних заходів у стислі терміни;

– навчання робітників та службовців діям за сигналами оповіщення, а також способам надання само- та взаємодопомоги.