Послідовність прогнозування та оцінювання радіаційної обстановки
Прогнозування та оцінювання радіаційної обстановки виконують у такій послідовності:
1. Визначення розмірів зон радіоактивного зараження та можливого потрапляння об’єкта в зону зараження.
Для цього визначають:
– категорію стійкості атмосфери за табл. 4.1 (якщо невідомо);
– середню швидкість перенесення радіоактивної хмари Vсер за табл. 4.3;
– розміри прогнозованих зон зараження за табл. 4.4 залежно від швидкості хмари та категорії стійкості атмосфери, частки викинутих РР, типу реактора;
– чи опиниться об’єкт у зоні зараження, в якій зоні та місце в зоні, виходячи з відстані об’єкта до АЕС, розмірів зон і напрямку вітру – опиниться за умов R0 < L; b0 = bв – 180°.
2. Визначення часу початку формування сліду радіоактивної хмари на об’єкті (час початку зараження об’єкта) tп.
Час початку формування сліду радіоактивної хмари на об’єкті після аварії визначають за табл. 4.5 або розрахунком за даними швидкості перенесення радіоактивної хмари Vсер і відстані до АЕС, R0:
3. Визначення зони зараження, в якій опинився об’єкт за даними розвідки
Зону зараження визначають за табл. 4.6 або рис. 4.1 після перерахунку виміряного рівня радіації на 1 год після аварії за формулою
Р1 = Рвим Кtвим,
де Рtвим – виміряний рівень радіації Р/год; Кtвим – коефіцієнт перерахунку на час t1вим після аварії, год.
4. Визначення дози опромінення Dотр, яку отримають працівники об’єкта (особовий склад формувань) за встановлений термін роботи tp.
Це завдання можна вирішити за допомогою заздалегідь складених таблиць (див. табл. 4.1) або розрахунком за формулою
де 
tp – тривалість перебування (робіт) у зоні зараження, год; Косл – коефіцієнт ослаблення за табл. 4.7; Р1 – рівень радіації на одну годину після аварії; Кtп і Кtк – коефіцієнти перерахунку на час початку tп і час закінченняtз перебування в зоні зараження (tз = tп + tp); Рп, Рк – рівень радіації на час початку і час закінчення перебування в зоні зараження.
У разі подалання зони зараження дозу опромінення розраховують за цією ж формулою, в якій 
де l – довжина маршруту, км; v – швидкість руху, км/год;
де Р1, Р2 ... Рn – рівні радіації в окремих точках маршруту на час подолання зони, Р/год, n – кількість точок.
Точне значення отриманї дози опромінення розраховуютю за формулами після інтегрування функції спаду рівня радіації і подальших перетворень:
а) для реакторів ВВЕР-1000:
або 
б) для реакторів РБМК-1000:
або 
5. Визначення допустимої тривалості перебування (роботи) в зоні зараження tр.доп.
Допустиму тривалість роботи в зоні зараження визначають за графіками рис. 4.2 або 4.3, якщо відомі час початку роботи tпта установлена доза опромінення Dустабо розрахунком за формулами:
а) для реакторів ВВЕР-1000: 
б) для реакторів РБМК-1000: 
де a – відносна величина, яку визначають за формулою 
де Р1 – рівень радіації на 1 год після аварії, Р/год; Косл – коефіцієнт ослаблення радіації спорудою, в якій перебувають люди; Dуст – установлена доза опромінення, Р.
Допустимий початок роботи tп.доп визначають за графіком (рис. 4.2, 4.3), якщо відомі тривалість робіт tр і установлена доза радіації Dуст
Рис. 4.2.Графік визначення тривалості перебування в зоні радіоактивного
зараження під час аварії на АЕС з реактором ВВЕР-1000
Рис. 4.3.Графік визначення тривалості перебування в зоні радіоактивного
зараження під час аварії на АЕС з реактором РБМК-1000
6. Визначення заходів щодо захисту населення на ранній фазі радіаційної аварії (за табл. 4.8).
Критерієм для прийняття рішення щодо впровадження термінових або невідкладних заходів є прогнозовані дози опромінення людей за перші 2 доби і перші 14 діб перебування людей на зараженій місцевості після аварії, які розраховують за формулами задачі 4.
Згідно з Нормами радіаційної безпеки України (НРБУ-97) у розвитку комунальної радіаційної аварії (наслідки якої поширюються за межі радіаційно небезпечного об’єкта на навколишні території, де проживає населення) виділяють три основні часові фази: ранню (гостру), середню (фазу стабілізації), пізню (відновлення).
Рання фаза аварії включає події викиду радіоактивних речовин, процеси повітряного перенесення, наземної міграції радіонуклідів, радіоактивні опади й формування радіоактивного сліду (характеризується інтенсивним зовнішнім гамма-опроміненням та опроміненням щитоподібної залози ізотопами йоду). Тривалість ранньої фази – від декількох годин до 1–2 місяців після аварії.
Середня фаза характеризується швидким зниженням рівня радіації на місцевості (майже у десять разів протягом 1 року після початку цієї фази), переважанням кореневого (над поверхневим) забруднення сільськогосподарської продукції (зелені овочі, ягоди, м’ясо, молоко) за рахунок переходу радіонуклідів у траву пасовищ.
Основним джерелом внутрішнього опромінення є радіоізотопи цезію (134, 136, 137) і стронцію (89, 90), які надходять з продуктами харчування.
Пізня фаза починається через 1–2 роки після аварії. Основне джерело опромінення людей – це зовнішнє – цезієм 137 – в опадах на ґрунт, та внутрішнє – стронцієм 90 і цезієм 137 – у продуктах харчування, які виробляють на забруднених територіях.
7. Визначення можливих радіаційних втрат людей
Радіаційні втрати визначають за табл. 4.9 залежно від отриманої сумарної дози опромінення за певний період перебування в зоні зараження. Сумарна доза складається з розрахункової прогнозованої дози опромінення, визначеної в задачі 4, і залишкової дози (якщо люди отримали якусь дозу раніше) Dзал (див. примітку до табл. 4.9).
8. Визначення потрібної кількості змін для виконаня повного обсягу робіт у зоні зараження.
Щоб виключити переопромінення людей під час виконання заданого обсягу робіт в умовах радіоактивного зараження місцевості організовують позмінну роботу для правильного розподілу сил за змінами.
Отже, щоб визначити кількість змін, використовують такі вихідні дані:
Р1 – рівень радіації на одну год після аварії, Р/год;
tp – тривалість виконання повного обсягу робіт, год;
tп – час початку робіт після аварії, год;
Dуст –установлена доза опромінення, Р;
Косл – коефіцієнт ослаблення радіації будівлею, в якій мають працювати люди.
Потрібну кількість змін N визначають відношенням сумарної дози опромінення DS, що може бути отримана за весь термін робіт, на установлену дозу Dуст для кожної зміни:
Сумарну дозу визначають за розв’язком задачі 4. Організовуючи роботи, слід також визначити чаc початку та тривалість роботи для кожної зміни. Для цього можна скористатися методикою розв’язання задачі 5.
Результати розрахунків заносять у табл. 4.10 для аналізу.
У загальних висновках, аналізуючи результати розв’язання задач, слід зазначити:
– в якій зоні зараження може опинитись об’єкт господарювання і час початку зараження;
– попередні заходи щодо захисту людей в зоні зараження;
– в якій зоні зараження опинився об’єкт за виміряним рівнем радіації;
– яку дозу радіації можуть отримати люди за термін роботи на зараженій території, заходи щодо захисту людей у реальних умовах.
Таблиця 4.9.Можливі втрати людей залежно від дози і часу опромінення, %
| Тривалість опромінення | Сумарна доза опромінення, рад | |||||||||
| До 4 діб | ||||||||||
| 10 діб | ||||||||||
| 20 діб | ||||||||||
| 30 діб |
Примітка. У разі повторного опромінення потрібно враховувати залишкову дозу Dзал, не нейтралізовану організмом до певного строку. Залишкова доза залежить від часу, що минув після попереднього опромінення і становить:
Час після
опромінення, тижні 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 14
Залишкова доза, % 90 75 60 50 42 35 30 25 20 17 15 11 10
Десять відсотків дози, отриманої організмом людини, не відновлюється.
Сумарна доза складається із розрахункової дози і залишкової дози:
DS = Dр + Dзал.
Дата добавления: 2015-08-21; просмотров: 1171;