Оцінювання пожежної обстановки

Пожежну обстановку визначають за характером пожеж (окремі, суцільні, тління в завалах), ймовірністю виникнення і поширення пожеж на об’єкті, ступенем задимлення території, наявністю шкідливих речовин та їх джерел тощо.

Ймовірність виникнення і поширення пожежі залежить від ступеня вогнестійкості будівель і споруд, категорії небезпеки виробництва, щільності забудови, погодних умов та інших факторів.

Із наведеної залежності випливає, що за щільності забудови до 7 % пожежі фактично не поширюються, тому що між будинками великі відстані і сусідні будинки не загоряються внаслідок теплового випромінювання від будинків, які горять. За щільності забудови від 7 до 20 % можуть поширюватися окремі пожежі, а за щільності понад 20 % можливе виникнення суцільних пожеж.

Пожежі в осередку ядерного ураження як за характером, так і за розвитком мають свої особливості і виникають від світлового випромінювання і вторинних уражальних чинників, викликаних впливом УХ. Руйнування будинків і споруд від ударної хвилі сприяють поширенню пожеж. Вогонь дуже швидко поширюється під час руйнування будинків внаслідок вільного доступу повітря до осередків загоряння. Руйнування підприємств, особливо нафтової і хімічної промисловості, де багато трубопроводів, резервуарів і установок із займистими рідинами і газами під великим тиском, створює додаткові осередки пожеж.

Прогнозування та оцінювання пожежної обстановки у разі вибуху вуглеводневого продукту (пропану, бутану та ін.) ґрунтується на таких вихідних даних:

– маса продукту Q, т;

– місцезнаходження продукту (можливого центру вибуху);

– ступінь вогнестійкості будівель;

– категорії виробництва за пожежною небезпекою;

– щільність забудови.

Оцінювання можливої пожежної обстановки проводять у такій послідовності:

1. Визначають зону можливих пожеж на об’єкті.

До зони пожеж, перш за все, входять область детонаційної хвилі (зона І) і вся область розльоту продукту вибуху (зона ІІ), де велика ймовірність загоряння матеріалів і виникнення пожеж від високої температури горіння продукту вибуху.

Пожежі виникатимуть також у разі повного і навіть сильного руйнування тих будівель і споруд, де є пожежонебезпечні речовини і технології, і особливо виробництва категорії А і Б.

Отже, ймовірна зона пожеж за вибуху вуглеводневого продукту збігається із зоною повних руйнувань (DР_ф > 50 кПа), радіус якої можна визначити розрахунком або за графіком (див. рис. 3.5). Але треба мати на увазі, що за відповідних умов пожежі можуть поширюватись за межі цієї зони і фактична зона пожеж буде більшою.

2. Позначають зону пожеж на плані об’єкта і визначають будівлі і споруди, що опинились у зоні можливих пожеж.

3. Визначають (якщо не задані) ступені вогнестійкості конструкції будівель у зоні пожеж і на прилеглій території за дод. 3.

4. Визначають (якщо не задані) категорію виробництва за пожежною небезпекою в кожній будівлі за дод. 4.

5. Розраховують щільність забудов у зоні пожеж і на прилеглій території по плану об’єкта:

6. За графіком (див. рис. 3.6), знаходять ймовірність поширення пожеж, утворення суцільних пожеж на об’єкті.

7. Результати розрахунків заносять у табл. 4.21, аналізують і роблять висновки, у яких зазначають найбільш імовірні небезпечні щодо пожеж місця, зони суцільних і окремих пожеж, заходи щодо зниження ймовірності виникнення пожеж на об’єкті і негативних наслідків, сили і засоби для гасіння пожеж у разі їх виникнення, протипожежні заходи, які слід провести заздалегідь.

За результатами розрахунків для наочності на плані об’єкта відо-бражають умовними позначками інженерну і пожежну обстановку, що може скластися на об’єкті в НС.

Таблиця 4.21. Можлива пожежна обстановка після вибуху