Поняття, мета та завдання апеляційного провадження.

Апеляційне провадження – це нормативно врегульований комплекс взаємопов’язаних і взаємообумовлених процесуальних дій з перегляду адміністративної справи та судових рішень судів першої інстанції за апеляційними скаргами правомочних осіб щодо оцінки доказів і встановлення фактів у справі чи застосування матеріального та процесуального права. Завдяки перегляду судових рішень забезпечується реалізація права на захист.

Перегляд судових рішень вищестоящим судом має на меті забезпечення ухвалення судами законних та обґрунтованих рішень, недопущення будь-якого порушення законодавства, прав, свобод та законних інтересів учасників процесу. Крім того, завдяки перегляду рішень вищестоящі суди мають виявляти слабкі сторони діяльності інших судів, робити узагальнення та надавати відповідні роз’яснення з метою забезпечення однакового застосування законодавства судами всіх рівнів, формування судової практики. У ході апеляційного провадження судом переглядається судове рішення в адміністративній справі з юридичної та фактичної сторони, тобто перевіряється законність та обґрунтованість судового рішення. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції, він переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Але суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог процесуального законодавства. До суб’єктів апеляційного оскарження належать сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки. Наявність останньої категорії суб’єктів викликана особливим характером справ, що розглядаються та вирішуються адміністративним судом, – публічно-правовим характером справ. Сторони мають право апеляційного оскарження незалежно від того, особисто вони брали участь у розгляді справи чи ні. Як вже зазначалось, наявність права апеляційного оскарження не ставиться в залежність від участі у розгляді справи й для прокурора (ч. 4 ст. 61 Кодексу адміністративного судочинства України). Певна особливість притаманна адміністративним справам щодо оскарження нормативно-правових актів. Так, якщо про відкриття провадження було своєчасно опубліковано оголошення, то вважається, що всі заінтересовані особи повідомлені належним чином. Тому якщо зазначені особи не брали участі у справі, то вони не мають права оскаржувати судові рішення, а їх скарги залишаються без розгляду. Об’єктом апеляційного оскарження в адміністративному судочинстві є судові рішення, що не набрали законної сили, якщо ЗУ передбачена можливість їх оскарження. В апеляційному порядку можуть бути оскаржені повністю або частково постанови суду першої інстанції та ухвали суду першої інстанції, які оформлені у вигляді окремого документа. На інші ухвали можуть бути викладені заперечення, що заносяться до апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції, а також на ухвалу суду першої інстанції подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судом рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції. Особа, яка звертається з апеляційною скаргою, повинна сплатити судовий збір.