Суб'єкти адміністративного права: сутність, види, особливості адміністративної правосуб'єктності.

Питання про суб' єкти адміністративного права є одним з важливих, оскільки мова йде про учасників адміністративно-правових відносин, які вирішують завдання і здійснюють функції виконавчої влади, які координують розпорядницькі та контрольно-наглядові повноваження в галузі державного управління і місцевого самоврядування, розглядають справи про адміністративні правопорушення, що вчинюються фізичними і юридичними особами в господарській, фінансовій, митній сферах, а також про порушення громадського порядку.

Суб' єкти адміністративного права - це фізичні та юридичні особи, які відповідно до встановленого адміністративного законодавством та адміністративно-правових норм наділені певним обсягом прав та обов'язків у сфері адміністративно-правового регулювання управлінських відносин, а також реалізують функції виконавчої влади. Необхідно зазначити, що суб'єкти адміністративного права - це:- по-перше, реальні учасники адміністративно-правових відносин, які володіють адміністративно-правовим статусом і беруть участь в організації держаного управління;

- по-друге, одна із сторін публічної управлінської діяльності, яка наділена відповідною компетенцією, повноваженнями, наданими законодавством;

- по-третє, вони можуть бути конкретними учасниками адміністративно-правових відносин, у які вони вступають за власним бажанням або в силу обов'язку (громадяни, посадові особи).

Ознаки суб'єктів адміністративного права:- Володіння відповідно до приписів адміністративно-правових норм здатністю мати або реалізовувати (безпосередньо або через представника) права та юридичні обов'язки у сфері державного управління, тобто володіння адміністративною правосуб'єктністю;

- Володіння потенційною можливістю реально брати участь в адміністративно-правових відносинах;

- Зовнішня самостійність у реалізації своїх прав та обов'язків у сфері державного управління. Необхідно розмежовувати поняття "суб'єкти адміністративного права" і "суб'єкти адміністративних правовідносин". Суб'єкт права може визначатись абстрактно у загальному вигляді. Суб'єкт правовідносин завжди конкретний. Суб' єкт права не завжди є суб' єктами правовідносин. Останнім він стає з моменту реалізації своїх прав та обов'язків у сфері виконавчої влади. Для того, щоб суб'єкт адміністративного права став суб'єктом адміністративно-правових відносин, потрібні такі умови:- наявність норми адміністративного права, яка передбачає певні права та обов'язки - наявність у суб'єкта адміністративної правосуб'єктності;

- наявність юридичного факту як підстави для виникнення або припинення адміністративних правовідносин. Суб' єкти адміністративного права можуть бути:- індивідуальні (фізичні особи)- колективні (юридичні особи, колективні утворення). До індивідуальних суб'єктів адміністративного права належать громадяни України, іноземні громадяни, біженці, державні службовці, які можуть виступати і як прості громадяни (при захисті своїх особистих, приватних інтересів), і як офіційні представники держави (при захисті публічних інтересів). До колективних суб'єктів належать органи державного управління, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, підприємства, установи, організації. Усі суб' єкти адміністративного права створюють систему, в якій можна виділити:- громадян України, іноземних громадян, біженців;

- об' єднання громадян;

- ПУ;

- органи державної виконавчої влади;

- органи місцевого самоврядування. Що бути суб’єктом адміністративного права означає мати права та обов’язки у сфері державного управління. На коло суб’єктів впливають політичні, економічні, ідеологічні фактори. Коло суб’єктів адміністративного права є досить багаточисельним і різноманітним. Суб’єктів адміністративного права можна поділити на два види: індивідуальні та колективні. Водночас, в адміністративній науці їх часто називають «фізичні особи» та «юридичні особи». Варто мати на увазі, що сам підхід до класифікації є досить вдалим, однак сутності адміністративного права більше відповідає саме перша класифікація.

Важливим є розмежування таких подібних категорій, як «суб’єкт адміністративних правовідносин»і«суб’єкт адміністративного права». Слід зазначити, що ці поняття не є тотожними, оскільки суб’єкт адміністративних правовідносин — це реальний, фактичний носій певних прав і обов’язків у конкретному адміністративному правовідношенні. Стосовно суб’єкта адміністративного права слід зазначити, що він є потенційним претендентом на участь в адміністративному правовідношенні, однак може й не брати цієї участі. Як для суб’єктів адміністративних правовідносин, так і для суб’єктів адміністративного права важливо володіти адміністративною правосуб’єктністю, тобто:

—адміністративною правоздатністю (здатністю мати суб’єк­тивні права й обов’язки у сфері державного управління);

—адміністративною дієздатністю (здатність самостійно реалізовувати суб’єктивні права й обов’язки у сфері державного управління);

— адміністративною деліктоздатністю (здатність самостійно нести відповідальність за свої проступки). Адміністративною правосуб’єктністю володіють як індивідуальні, так і колективні суб’єкти.

До індивідуальних суб’єктів належать: громадяни України, іноземці й особи без громадянства, біженці.

до колективних суб’єктів — органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування;

підприємства, установи, організації незалежно від форми власності;

громадські організації, релігійні організації тощо. Особливість адміністративної правосуб’єктності індивідуальної особи проявляється в тому, що:

а) адміністративна правоздатність наступає з моменту реєстрації народження й закінчується зі смертю особи;

б) адміністративна дієздатність поділяється на три види: повна (осудна особа, яка досягла 18 років);

часткова (осудна особа, яка досягла, наприклад, 15 років);

обмежена (особа обмежена судом в окремих правах: отримувати зарплату, заключати договори матеріального характеру);

в) адміністративна делікто­здатність — це здатність особи нести адміністративну відповідальність за свої проступки (осудна особа, яка досягла 16 років).

Індивідуальний суб’єкт адміністративного права характеризується своїм адміністративно-правовим статусом, тобто сукупністю прав і обов’язків у сфері державного управління. Адміністративно-правовий статус громадян України визначається Конституцією України, законами: від 16. 12. 1993 р. «Про державну службу», від 18. 01. 2001 р. «Про громадянство України», від 02. 10. 1996 р. «Про звернення громадян», від 23. 04. 1991 р. «Про свободу совісті та релігійні організації», від 16. 06. 1992 р. «Про об’єднання громадян», від 12. 05. 1991 р. «Про захист прав споживачів», від 01. 12. 1994 р. «Про відшкодування шкоди, зав­даної громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», від 02. 10. 1996 р. «Про альтернативну (невійськову) службу», від 25. 03. 1992 р. «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» тощо.