Завдання до лабораторної роботи

Завдання 1. Підготувати апарат до роботи.

1. Перевірити заземлення апарата.

2. Встановити ручки управління апаратом у такі поло­ження:

- "компенсатор мережі" - Вимк.,

- "інтенсивність" - О,

- "процедурний годинник" - О,

- "площа випромінювання" - 4 см²,

- "режим роботи" - безперервно.

3. Переконатись (не виймаючи випромінювач з горло­вини вимірювача), що під поверхнею кристалу відсутні по­вітряні бульбашки.

4. Ручкою "компенсатор мережі" увімкнути прилад в мережу і встановити стрілку в червоний сектор. Дати мож­ливість прогрітися приладу 5-10 хв.

Завдання 2. Виміряти потужність ультразвукового випромінювання апарата УТП-1 за допомогою вимірювача потужності ІМУ-3.

Вимірювач потужності ІМУ-3 (мал. 5.8) використову­ється для УЗ-випромінювання певної потужності. Чутливий елемент випромінювача (поплавок пружинних терезів) від­хиляється під дією тиску, створеного ультразвуковими ме­ханічними коливаннями кварцового резонатора.

Мал. 3.8. Вимірювач потужності ІМУ-3.

Послідовність вимірювання потужності:

1. Перевірити рівень води за відповідною міткою.

2. Розаретувати прилад (ручку 1 перевести вгору).

3. Встановити ручкою 2 стрілку 3 на нуль шкали.

4. Якщо необхідно, ручкою 4 наблизити стрілку 5 до позначки 6 (регулятор 4 - багатообертовий). Прилад підго­товлений для вимірювання потужності.

5. Перевірте відповідність показників положень ручки "інтенсивність" реальній потужності. Для цього скористай­тесь значеннями, наведеними в таблиці, і виконайте дії у та­кій послідовності:

- увімкніть процедурний годинник (20-25 хв), повинна загорітися сигнальна лампочка, яка свідчить про роботу ге­нератора;

- встановіть "інтенсивність" у необхідне положення, стрілка індикатора 5 повинна відхилитись вправо;

- обертанням ручки 2 наблизьте стрілку 5 до позначки 6, покажчик 3 буде показувати величину розвинутої потуж­ності;

- дані занесіть у таблицю.

Аналогічну процедуру виконайте для інших положень ручки "інтенсивність" та режимів випромінювання.

Оформлення роботи. У звіті повинно бути: а) опис фі­зичної суті лікувального фактора при УЗ-терапії; б) спро­щена електрична схема апарата УТП-1; в) результати ви­мірювань потужності УЗ-випромінювання.

Контрольні запитання і задачі

1. Яка природа лікувального фактора при УЗ-терапії?

2. Які джерела УЗ-хвиль ви знаєте, у чому полягає принцип їх ро­боти?

3.Чому дорівнює довжина ультразвукової хвилі у воді, якщо v -

а частота

4. Чому дорівнює УЗ-тиск при

5. Оцініть величину градієнта тиску, що утворюється УЗ-хвилею, яка має вказану вище інтенсивність та частоту.

6. Чому ефективність УЗ-терапевтичної процедури значно знижу­ється, якщо між об'єктом та випромінювачем знаходяться повіт­ряні бульбашки?

7. Поясніть принцип дії резонатора.

3.3.3. Апарат для дарсонвалізації"Іскра-1"

Дарсонвалізація - лікувальний метод, який використо­вує імпульсні електромагнітні коливання високої частоти, а також низькочастотні електричні розряди, котрі супровод­жують ці коливання.

Частота електромагнітних коливань при дарсонвалізації

Розрізняють два види дарсонвалізації: загальну та ло­кальну (місцеву). При загальній дарсонвалізації ЕМП діє на увесь організм пацієнта. Пацієнт знаходиться всередині со­леноїда, який створює імпульсне високочастотне (100 або 440 кГц) магнітне поле. Частота проходження імпульсів - приблизно 50 Гц. Отже, лікувальним (або фізичним) факто­ром при загальній дарсонвалізації є імпульсний високоча­стотний індукційний струм.

При локальній (місцевій) дарсонвалізації дії піддається тільки певна ділянка тканини. У цьому випадку діючими факторами є:

а) напруженість високочастотного електричного поля. Між електродами (або електродом і пацієнтом) утворюється високочастотне амплітудно-модульоване електромагнітне поле. Форма модуляції "дзвоноподібна". Високочастотні коливання (мал. 5.9) виникають на короткий проміжок часу

Період їх повторень - 20 мс (частота 50 Гц);

б) іскровий розряд (IP). З наростанням амплітуди напруженності ВЧ-коливань у резонаторі зростає напруже­ність електричного поля між електродом та пацієнтом, вна­слідок чого виникає іонізований пробій у повітрі (іскровий розряд). є основним фактором, завдяки якому здійсню­ється місцеве припікання шкіри чи слизових оболонок, а також електростимуляція рецепторів, які знаходяться у полі дії іскри;

в) легкі аероіони, котрі утворюються у результаті іскро­вого розряду (озон, окиси азоту тощо).

Мал. 3.9. Спрощена схема приладу.

Спрощена схема апарата наведена нижче на мал. 3.9. Тут ГВЧ - генератор високої частоти, - контур генера­тора Регулятор потужності (1) змінює напру­гу на екранній сітці лампи і, відповідно, струм через лампу, що призводить до зміни напруги у контурі (резонаторі). Саме це у кінцевому результаті і визначає потужність іскро­вого розряду. Модулятор (2) виробляє низькочастотні ім­пульси (частота 50 Гц), які відкривають лампу на короткий час (частки мілісекунди), внаслідок чого у контурі вини­кають модульовані високочастотні згасаючі коливання. Резонатор складається з контура і високовольтної котушки індуктивності, яка з'єднана з електродом. Напруга у контурі - 1800 В, на котушці індуктивності - декілька десятків кВ (напруга такого порядку необхідна для виникнення іскри). Форма напруги у резонаторі наведена на мал. 3.10.

Мал. 3.10.

Робота апарата: модулятор (2) на короткий час (t = 0.1 мс) відкриває лампу, і в контурі генератора виникає серія згасаючих коливань тривалістю 0.5 мс. Завдяки індуктивному зв'язку коливання передаються в резонатор, де на високовольтній обмотці виникає напруга, достатня для виникнення іскри (мал 3.10).