ЩИТОВИДНА ЗАЛОЗА

Синдром гіперфункції щитовидної залози з її гіпертрофією.

Скарги на підвищену збудливість, серцебиття, похудіння, тремор, підвищену пітливість, випадіння волосся, порушення пам’яті, витрішку­ватість, плаксивість. Характерна ознака — наявність збору (збіль­шення щитовидної залози різного ступеня). На передній і бокових по­верхнях шиї пальпується рівномірно збільшена залоза, еластичної кон­систенції, різної щільності. Можуть виявлятися один або декілька вуз­лів в товщині залози. У деяких хворих збільшена залоза може розташовуватися довкола трахеї (кільцевий зоб) або за грудиною, злегка виступаючи над рукояткою грудини. Прийнято виділити 5 сту­пенів збільшення щитовидної залози:

О - щитовидна залоза не пальпується;

I- пальпується перешийок;

II- збільшена залоза визначається не тільки пальпаторно, а й помітна при ковтанні;

III збільшення щитовидної залози визначається оком (“товста шия”);

IV - замінена конфігурація шиї, зоб добре видно;

V- дуже великий зоб;

У більшості хворих визначається екзофтальм, тахікардія, тахіпное, напади болю в животі, іноді блювота, рідкі випорожнення.

Синдром вродженого гіпотиреозу, атиреозу (мікседеми).

При вродженому атиреозі дитина млява, слабо реагує на оточуюче середовище, відстає у фізичному і психомоторному розвитку. Обличчя широке, ніс сплющений, рот відкритий, великий язик виступає з рота. Гіперкератоз, волосся сухе, голос хриплий, гіпотермія, закрепи.

Кретинізм (зустрічається в ендемічній по зобу місцевості) у більш старших дітей відставання в розумовому розвитку до дебільності, мо­жуть бути ознаки органічного ураження нервової системи, гіпогонадизм.

ПАРАЩИТОВИДНІ ЗАЛОЗИ

При гіпопаратиреозіспостерігаються ознаки збільшення концентрації фосфору в сироватці крові та зниження вмісту в ній кальцію. До клінічних проявів гіпопаратиреозу належать судоми (загальні, ларингоспазм та ін.), підвищена збудливість, гіперестезії окремих ділянок тіла, симптоми Хвостека, Трусо, Ерба. В зв’язку з підвищенням збудливості кишківника спостерігаються часті рідкі випорожнення, які не піддаються лікуванню дієтотерапією та медикаментозними середниками, нормалізуються після підвищення вмісту кальцію в сироватці крові. Факультативні симптоми: світлобоязнь, блефароспазм, кон’юнктивіт, помутніння кришталика. Існують і інші симптоми гіпопаратиреозу: руйнування зубів, поганий ріст нігтів, їх стоншення та огрубіння шкіри.

Гіперпаратиреозможе бути первинним (при аденомі аденокарциномі, гіперплазії залоз) та вторинним (при рахіті, остеомаляції та інших станах, що супроводжуються вимушеною гіперфункцією паращитовидних залоз).

Симптоматика первинного гіперпаратиреозу зумовлена гіперкальціємією, кальцифікацією м’яких тканин, тривалим виділенням кальцію та фосфору з сечею. Клінічні ознаки гіперпаратиреозу: слабість, болі в животі, підвищена збудливість, анорексія,полідипсія, поліурія, болі вкістках, деколи затьмарення свідомості. Характерні системні ураження кісткової системи - остеодистрофія та нефрокальциноз. Рентгенологічно - дрібногніздний малюнок кісток, деформації та переломи, потоншення коркової речовини, затримка росту кісток.

Для нефрокальцинозу характерні нирковий синдром (поліурія, утворення каменів, гематурія, обтурація сечоводів, гідронефроз), ознаки метастатичної кальцифікації м’яких тканин, зв’язок навкруг кісток. Специфічною ознакою гіперкальціємії є наявність склоподібних зерен в кон’юктиві, рогівці, які можна виявити при огляді з допомогою щілинної лампи. Факультативні симптоми: виразка шлунку та дванадцятипалої кишки, панкреатит, гіпертензія.

Вторинний гіперпаратиреоз розвивається при станах, що супроводжуються гіпокальціємією та іншими характерними для остеонефропатій ознаками - нирковому рахіті, нирковому ацидозі з остеомаляцією та синдромі Де — Тоні — Дебре — Фанконі.

Патологічна гіпокальціємія спостерігається при гіпопаратиреозі, спазмофілії, рахіті, гострих і особливо хронічних захворюваннях нирок, гострому панкреатиті, гіпонатріємії, гіперкальціємії - при гіперпаратиреозі, гіпервітамінозі D, хворобі Аддісона, акромегалії, хворобі Іценко-Кушинга, лейкозі, перитоніті.

При ураженнях паращитовидних залоз гіпо- та гіперкальціємія носять різко виражений характер. Крім цього, при гіпопаратиреозі в основному знижується рівень іонізованого кальцію. Ця ознака має більш важливе значення, ніж показник загального кальцію в сироватці крові.

Реакція Сульковича використовується з метою визначення виділення кальцію з сечею (гіперкальціурія). В зв’язку з тим, що між вмістом кальцію в крові та сечі є певний паралелізм, реакція Сульковича побічно відображає і рівень кальціємії.