Чинники споживання і заощадження, не пов’язані з доходом
І) Чинники споживання:
1. дохід у тривалій перспективі, або майбутній сподіваний дохід. Якщо, наприклад, споживачі сподіваються мати гарантовану високооплачувану роботу в майбутньому, то вони зазвичай збільшують споживання відповідно до змін доходу.
2. майно, або багатство. Більше багатство веде до більшого споживання, що називають ефектом майна, або ефектом багатства. Збільшення багатства переміщує функцію споживання вгору.
Рис. 3 Переміщення функції споживання
3. сподівання. Сподівання споживачів, пов’язані з майбутніми цінами, грошовими доходами та наявністю товарів, можуть суттєво вплинути на поточні видатки й заощадження. Наприклад, очікування зростання цін та нестача товарів ведуть до збільшення поточних видатків на споживання і до зменшення заощаджень.
4. можливість переміщення майбутнього доходу для поточного споживання. Неможливість для споживача перемістити свій майбутній дохід для розширення поточного споживання називають позичковим обмеженням, або ліквідним обмеженням.
5. оподаткування. Податки виплачуються частково за рахунок споживання і частково за рахунок заощаджень. Отже, підвищення податків зменшуватиме і споживання, і заощадження, а функції споживання і заощадження переміщуватимуться донизу.
6. процентна ставка.
Домогосподарства заощаджують у тому або іншому виді активів. Активи — це будь-яка власність домогосподарства.
Основнимивидами активів є:
o фінансові (готівка, гроші на рахунках у банках, акції, облігації);
o нерухоме майно (земля, ліси, житлові будинки);
o твори мистецтва;
o коштовності;
o сільськогосподарський реманент;
o виробничі будівлі, устаткування в обробній промисловості.
ІІ) Чинники заощадження:
o ліквідність активу.
Ліквідність активу — це його здатність швидко і без втрат вартості перетворюватися на готівку.
Загалом простежується така закономірність: що вища ліквідність активу щодо альтернативних активів, то цей актив є бажанішим (за інших рівних умов) для заощадників.
o очікуваний дохід на актив. У ринковій економіці збільшення очікуваного доходу на актив порівняно з альтернативними активами (за інших рівних умов) збільшує попит заощадників на цей актив.
o ступінь невизначеності та ризику. Більшість людей не люблять ризикувати і віддають перевагу надійнішим активам. Якщо ступінь ризику, пов’язаного з активом, зростає, то попит заощадників на цей актив зменшується.
o пов’язаних з активом та доходом на нього.
o величина заощадження. В особи з невеликими заощадженнями значно менша можливість вибору активів, ніж в особи з великими сумами заощаджень.
У кожній країні існує своя ієрархія активів. Зі збільшенням майна попит на одні активи зростає швидше, ніж на інші. Отже, зміна попиту заощадника на різні активи пов’язана із різною його реакцією на зміни у майні. Ступінь цього реагування визначають за допомогою такого показника, як еластичність попиту на активи за майном.
Цей показник вимірює, на скільки відсотків зміниться величина попиту на актив у відповідь на зміну майна на один відсоток:
Якщо, наприклад, зі зростанням майна на 100 % величина попиту на готівку збільшується лише на 50%, то еластичність попиту на готівку за майном становить 1/2. Якщо майно збільшилося на 100%, а попит на певний вид акцій збільшується на 200 %, то майнова еластичність попиту на цей актив дорівнює 2.
Усі активи поділяють на дві групи:
v активи вищої цінності. Якщо еластичність попиту на актив більша за одиницю, тобто попит на актив зростає швидше, ніж майно.
v активи нижчої цінності. Якщо еластичність попиту на актив менша за одиницю, тобто попит на певний актив зростає повільніше, ніж майно заощадника.
Види заощаджень:
1) Основним заощадником в економіці є домогосподарства, які заощаджують певний відсоток використовуваного доходу. Заощадження домогосподарств називають особистими заощадженнями.
Відношення особистих заощаджень домогосподарств до валового внутрішнього продукту називають рівнем особистих заощаджень.
2) Окрім домогосподарств, заощаджують також ділові підприємства. До заощаджень підприємств належать нерозподілений прибуток та амортизація. Особисті заощадження разом із заощадженнями підприємств називають валовими приватними заощадженнями. Якщо із валових приватних заощаджень вирахувати амортизацію, то отримаємо такий показник, як чисті приватні заощадження. Відношення валових (чистих) приватних заощаджень до ВВП називають рівнем валових (чистих) приватних заощаджень.
3) Заощадником також є держава. Якщо державні надходження перевищують державні видатки, то уряд зводить бюджет із профіцитом, і державні заощадження є додатними. І навпаки, якщо державний бюджет дефіцитний, то державні заощадження від’ємні. Суму валових приватних і державних заощаджень називають валовими національними заощадженнями. Вирахувавши із валових національних заощаджень амортизацію, отримуємо чисті національні заощадження. Зрозуміло, що від’ємні державні заощадження зменшують національні заощадження. Відношення валових (чистих) національних заощаджень до ВВП називають рівнем валових (чистих) національних заощаджень.
4) І нарешті, заощадником у певній країні є також іноземці,якщо нагромаджені ними кошти надходять у цю країну у вигляді іноземних інвестицій.
Заощадження усіх економічних агентів акумулюються за допомогою:
o по-перше, фінансових ринків — ринку акцій та ринку облігацій,
o по-друге, діяльності фінансових посередників, передовсім комерційних банків.
Дата добавления: 2015-05-28; просмотров: 2928;