Поняття, предмет і принципи конкурентного права

Права інтелектуальної власності надаються або гарантуються системою інтелектуальної власності, вони відображені в різних міжнародних договорах, угодах та національних законах.

Причин порушення прав інтелектуальної власності дуже багато – від недостатності інформації до злочинного наміру.

До порушення права інтелектуальної власності відносяться:

· піратство;

· плагіат;

· недобросовісна конкуренція;

· підроблення та зміна інформації.

Піратство – дії, спрямовані на протиправне використання об’єктів права інтелектуальної власності, що належать іншим особам, умисно вчинені з особою, яка розуміє протизаконний характер цих дій, з метою отримання матеріальної вигоди.

Плагіат – оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору.

Актом недобросовісної конкуренції вважається будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торгових справах.

Зокрема, підлягають забороні:

· усі дії, здатні будь-яким чином викликати змішування по відношенню до підприємств, продуктів промислової або торгової діяльності конкурента;

· помилкові твердження під час здійснення комерційної діяльності, здатні дискредитувати підприємство або продукти, промислову чи торгову діяльність конкурента;

· вказівки або твердження, використання котрих при здійсненні комерційної діяльності можуть ввести суспільство в оману щодо характеру, способу виготовлення, властивостей, придатності до застосування або кількості товару.

Контрафактна продукція та піратство – проблема, що потребує особливо пильної уваги.

Вперше розв’язати цю проблему міжнародне співтовариство спробувало шляхом укладання Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності Світової організації торгівлі (TRIPS). У цій Угоді визначається мінімальний намір вимог і норм щодо забезпечення захисту прав інтелектуальної власності. Всі члени зобов’язані застосовувати ці норми, які складаються із загальних зобов’язань, цивільно-правових та адміністративних процедур, а також засобів захисту, тимчасових заходів, спеціальних заходів, що стосуються процедур перетину кордону, а також карного судочинства. Зазначені положенні встановлюють процедури, які вимагають від сторін, що підписали Угоду, передбачати певні можливості для власників прав інтелектуальної власності: ефективно захищати їхні права, затримувати товари або піддавати їх тимчасовому арешту, вимагати застосування заходів проти злочинного підприємства і товарів, що порушують права власників, а також вимагати допомоги від тих урядових органів, які відповідають за ці питання, наприклад, від судів, поліції, митних органів та інших адміністративних установ.

Для контролю за дотриманням законодавства щодо інтелектуальної власності з весни 2002 року в Україні створений спеціальний інститут державних інспекторів з питань інтелектуальної власності. Такий інститут у своїй роботі використовує ознаку світової новизни, у жодній іншій країні нічого подібного не існує. Українське законодавство надає державним інспекторам з питань інтелектуальної власності широке коло повноважень.