Ізоляція кабельних провідників. Матеріали і конструкції

Ізоляція проводів повинна мати великий електричний опір, велику електричну міцність (пробивну напругу). Її параметри мають бути стабільними протягом тривалого часу. Майже ідеальним діелектриком є повітря, у якого ε_r → 1; ρ → ∞; tg δ → 0. Однак створити ідеальну ізоляцію практично неможливо, тому кабельна ізоляція, як правило, є комбінованою і містить як діелектрик, так і повітря, діелектрик має забезпечувати жорсткість конструкції, фіксувати взаємне розташування проводів уздовж кабелю. Найчастіше у кабелях використовуються такі діелектрики: поліетилен, полістирол (стирофлекс), фторопласт, а також спеціальна кераміка. Вони мають високі діелектричні властивості у широкому діапазоні частот, високу стійкість до вологи й агресивних середовищ.

Найчастіше у кабелях зв’язку використовуються такі види ізоляції (рис. 12):

• трубчаста — виконується у вигляді паперової або пластмасової стрічки (рис. 12, а);
• кордельна — складається з корделю, що навитий на провід спірально, та намотаної поверх корделю паперової або пластмасової (як правило, стирофлексової) стрічки (рис. 12, б);
• суцільна — виконується із суцільного поліетилену та пориста – виконується із пористого поліетилену (рис. 12, в) (і для коаксіальних КЗ);
• балонна — являє собою тонку поліетиленову трубку, в якій розташовано провід, трубка періодично або спіраллю стискається та фіксує провід
  (рис. 12, г) (для коаксіальних КЗ);
• шайбова — виконується з поліетиленових, фторопластових або керамічних шайб, розташованих на провіднику через певні проміжки (рис. 12, д) (для коаксіальних КЗ).

Рисунок 12 – Типи ізоляції провідників кабелів зв’язку: а — трубчаста; б — кордельна; в — суцільна та пориста; г — балонна; д — шайбова