Розподіл ґрунтів у світі і причини втрати ґрунтів

Сільськогосподарські угіддя на Землі становлять лише 13% загальної території; ще 19% - це природні луки і пасовища, решта земель не використовується в сільському господарстві через те, що вони розташовані в зонах з холодним або посушливим кліматом, розміщені на крутих схилах, або є малопотужними. Сільськогосподарська засвоєнність суші на планеті досягає близько 30%. Найбільша забезпеченість за площею ріллі на душу населення в Канаді (1,8 га), найменша - в Японії (0,05 га).

Серед причин, що призводять до втрати грунтів, головними є:

♦ розорювання степів (перетворення Великої рівнини США на пустелю, освоєння цілини в Казахстані);

♦ перевипасання (в Ісландії вівці перетворили місцевість на кам’янисту пустелю);

♦ зниження лісистості (в пустелі Гобі 4 століття тому вирощували хліб, а Лівійська пустеля була житницею могутнього Риму);

♦ зрошення в посушливій місцевості зумовлює вимивання солей з глибин у верхні шари ґрунту, засолення його внаслідок швидкого випаровування води, і забруднення (забруднення земель на півдні України пестицидами, радіонуклідами та ін. водами Південнокримського каналу, заболочення значних територій);

♦ ерозія грунтів - процес руйнування ґрунтового покриву і знесення його часток потоками води (водна ерозія) або вітром (вітрова ерозія), яка посилюється внаслідок господарської діяльності людини. Спричиняє утворення пилових бур, що переносять повітряними потоками мільйони тон родючого ґрунту на сотні і навіть тисячі кілометрів. Головними причинами ерозії є руйнування гумусового шару внаслідок розорювання цілинних земель; вирубування лісів; перевипасання й витоптування трав’янистого покриву; кар’єрний спосіб видобутку корисних копалин; будівництво споруд, транспортних магістралей, комунікацій тощо;

♦ підкислення грунтів, тобто - зниження їх рН, спричинене забрудненням хімічними сполуками, що мають кислотний характер (винесення з глибоких шарів сульфідів під час видобутку корисних копалин відкритим способом та окиснення їх до сірчаної кислоти на поверхні, випадання кислот з атмосферними опадами тощо);

♦ заболочування через нераціональний полив угідь; інфільтрації вод з великих водосховищ у прилеглі землі; затоплення великих територій при будівництві ГЕС тощо;

♦ осушування боліт;

♦ спустелювання - зниження біологічної продуктивності природних екосистем (деградація пустельних і напівпустельних територій через знелісення, ерозію, засолення тощо); арктичне спустелювання тундрових і лісотундрових екосистем через антропогенну діяльність - геологічні розвідки, видобуток нафти, перенавантаження пасовищ оленями;

♦ розростання міст (урбанізація), яке відбувається у всьому світі (із 100% земель сільськогосподарськими угіддями зайняті 7,5%, присадибними землями - 13,5%, лісами, чагарниками, болотами - 11,2%, під суспільними будівлями - 10,8%, під дорогами, вулицями, площами - 38,3%).