Відповідальність за шкоду, завдану смертю потерпілого.

В разі смерті потерпілого особа, яка несе за це цивільно-правову відповідальність, зобов'язана відшкодувати шкоду, яка виникла у зв'язку з втратою годувальника у непрацездатних осіб, які знаходилися на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитини потерпілого, народженої після його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1200 шкода відшкодовується:

а) дитині --до досягнення нею 18 років (учню, студенту — до закінчення навчання, але не більш, як до досягнення ним 23 років);

б) чоловіку, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, — довічно;

в) інвалідам — на строк інвалідності;

г) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому члену сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, — до досягнення ними 14 років;

д) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, — протягом 5 років після його смерті.

Конкретний розмір відшкодування шкоди, призначений на користь кожної особи, яка має право на відшкодування, визначається виходячи із середньомісячного заробітку (доходу) померлого, з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають право на відшкодування шкоди (ч. 2 ст. 1200 ЦК України). На практиці визначення розміру відшкодування непрацездатним утриманцям та іншим особам, які мають право на відшкодування, може мати три варіанти:

Варіант І. Непрацездатним утриманцям відшкодування визначається у розмірі середньомісячного заробітку померлого за вирахуванням частки, що припадала на самого померлого і працездатних утриманців, які не мають права на відшкодування. Наприклад, середній заробіток померлого становив 80 грн. На його утриманні перебували: працездатна дружина, яка не працювала, та двоє дітей віком 12 і 15 років. Для визначення розміру відшкодування необхідно провести такі розрахунки: із суми середнього заробітку виключити частину заробітку, що припадала на потерпілого і працездатну дружину:

80 грн.: 4 = 20 грн. х 2 = 40 грн; 80 грн. — 40 грн. = 40 грн.

У даному випадку право на відшкодування мають двоє дітей і на них припадає 40 грн. Для визначення розміру відшкодування кожному з дітей необхідно зазначену суму поділити на кількість дітей: 40 грн. : 2 = 20 грн.

Варіант II. Непрацездатним особам, які не перебували на утриманні померлого, але мали право на одержання від нього утримання, розмір відшкодування визначається таким чином:

б) якщо кошти на утримання не стягуються у судовому порядку, то розмір відшкодування встановлюється у твердій грошовій сумі з урахуванням матеріального становища непрацездатних осіб і можливості потерпілого за своє життя надавати їм допомогу. Наприклад, заробіток потерпілого становив 90 грн. на місяць. На відшкодування шкоди претендує непрацездатний батько потерпілого, який проживає з іншим сином (братом померлого) і перебуває на його утриманні. Враховуючи матеріальне становище батька і можливості потерпілого за своє життя надавати йому допомогу, слід визначити розмір відшкодування батькові в сумі 20 грн.

Варіант III. У разі коли право на відшкодування шкоди мають одночасно непрацездатні особи, які були на утриманні померлого, і непрацездатні особи, які не були на його утриманні, спочатку визначається розмір відшкодування шкоди особам, які не були на утриманні померлого. Цим особам розмір відшкодування визначається у твердій грошовій сумі, що виключається із заробітку померлого. Потім визначається розмір відшкодування шкоди особам, які були на утриманні померлого в порядку, зазначеному у варіанті І.

Відшкодування шкоди особам, які втратили годувальника, виплачується у повному розмірі без урахування призначеної пенсії та інших доходів.Це правило поширюється лише на випадки, коли смерть годувальника сталася внаслідок ушкодження здоров'я, пов'язаного з виконанням ним трудових обов'язків. Отже, у решті випадків пенсія, що призначена у зв'язку зі смертю годувальника, підлягає зарахуванню і на її суму зменшується розмір відшкодування особам, які мають право на відшкодування у разі смерті годувальника.

Закон не передбачає відшкодування якихось додаткових витрат, пов'язаних зі смертю годувальника, хоча такі витрати можливі (наприклад, витрати по догляду за потерпілим до його смерті тощо). Єдиний виняток становлять витрати на поховання, відшкодуванню яких присвячена ст. 1201 ЦК України, До таких витрат судова практика відносить витрати на придбання необхідних приналежностей для поховання, транспорт, на оплату звичайних ритуальних послуг, на спорудження надгробного пам'ятника. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Порядок відшкодування шкоди. -відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, здійснюється щомісячними платежами (ч. 1 ст. 1202 ЦК України). За наявності обставин, що мають істотне значення, суд, з урахуванням матеріального становища заподіювача шкоди, може присудити здійснення відшкодування одноразовим платежем, але не більш, ніж за три роки наперед. Такою обставиною, що має істотне значення, може бути, наприклад, виїзд заподіювача шкоди за кордон у тривале відрядження, що ускладнить виплату ним щомісячного відшкодування.

Стягнення додаткових витрат може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на підставі висновку відповідної лікарської експертизи, а також в разі необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо).

У разі смерті громадянина, зобов'язаного відшкодувати шкоду, обов'язок з її відшкодування переходить до її спадкоємців в межах вартості спадкового майна.При реорганізації юридичної особи, визнаної відповідальною за шкоду, заподіяну життю або здоров'ю, обов'язок з виплати необхідних платежів покладається на її правонаступника. В разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, що мають право на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або зазначеним особам. В разі відсутності у юридичної особи коштів для капіталізації платежів, обов'язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого (ст. 1205 ЦК України

11 ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ ВНАСЛІДОК НЕДОЛІКІВ ТОВАРІВ, РОБІТ (ПОСЛУГ)

ст. 3 Закону України "Про захист прав споживачів" визначає, що споживачі, які перебувають на території України, під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) для задоволення своїх побутових потреб наділені правом на відшкодування збитків, завданих товарами (роботами, послугами) неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров'я людей товарами (роботами, послугами), у випадках, передбачених законодавством.

ЦК України, маючи на меті удосконалити наведені механізми захисту прав споживачів товарів, робіт та послуг, приділив відносинам щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), окремий параграф третій Глави 82 і надав таке право фізичним та юридичним особам.

За змістом частини першої ст. 1209 ЦКУ продавець, виготовлювач товару, виконавець робіт (послуг) відповідає не лише за шкоду, завдану фізичній або юридичній особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товарів, робіт (послуг), але й також за шкоду, заподіяну через надання недостовірної або недостатньої інформації про них.

Обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, виникає у заподіювача тільки за наявності юридичних фактів, які в сукупності утворюють склад правопорушення.

Такими фактами виступають:

1 шкода,

2 протиправні діяння (дія або бездіяльність) заподіювача,

3 причинний зв'язок між неправомірними діяннями заподіювача і настанням шкоди.

Характерною особливістю відповідальності за шкоду, завдану внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), є те, що така відповідальність настає у порушника незалежно від наявності вини (ч. 1 ст. 1209 ЦК України).

Підставами звільнення заподіювача шкоди від відповідальності виступають лише непереборна сила або порушення потерпілим правил користування або зберігання товару (результатів робіт, послуг).

Закон встановлює, що шкода, завдана внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), підлягає відшкодуванню тільки, якщо її завдано протягом встановлених строків придатності товару, роботи (послуги), а якщо вони не встановлені — протя­гом десяти років від дня виготовлення товару, виконання роботи або надання послуги (ч. 1 ст. 1211 ЦК України).

На відміну від строків позовної давності, строки, визначені у ст. 1211, не можуть бути змінені за домовленістю сторін. Непред'явлення потерпілими у встановлені ст. 1211 строки претензій погашає належне їм право вимоги, в той час як сплив строку позовної давності свідчить лише про втрату права на судовий захист і не позбавляє особу самого матеріального права.

Частина друга ст. 1211 ЦК України передбачає, що шкода, завдана внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), підлягає відшкодуванню також якщо:

1) на порушення вимог закону не встановлено строку придатності товару, роботи (послуги);

2) особу не було попереджено про необхідні дії після спливу строку придатності і про можливі наслідки в разі невиконання цих дій.

В разі не встановлення строків придатності товару, роботи (послуги), якщо такі строки повинні бути встановлені згідно із законодавством, а також у випадку не попередження особи споживача про властивості товарів, робіт (послуг) після спливу строків придатності, матеріальне право потерпілого на відшкодування шкоди строками не обмежується.