Особливості позадоговірної відповідальності

1. це завжди юридичний обов'язок примусового характеру, реалізація якого викликає у правопорушника негативні майнові наслідки.

2. настає за порушення юридичного обов'язку, що має абсолютний характер, входить в абсолютні правовідносини, змістом яких є необхідність утримуватися від порушення суб'єктивного права чи особистого блага.

3. це завжди новий юридичний обов'язок, який покладається на правопорушника замість невиконаного.

4. зміст позадоговірної відповідальності становить відшкодування шкоди в натурі (надати річ того самого роду та якості) або повне відшкодування заподіяних збитків.

5. у деяких, передбачених законом випадках, за своїм змістом може бути немайновою. Наприклад, може встановлюватися заборона поширювати відомості, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію громадянина та організації.

6. регулюється імперативними нормами, а тому встановлені ними правила не можуть бути змінені за згодою сторін.

7. принцип повного відшкодування шкоди - шкода відшкодовується повністю незалежно від об'єкта посягання. Наприклад, при пошкодженні автомашини відшкодовуються не лише витрати на її ремонт, а й вартість втраченого машиною товарного вигляду. У судовій практиці, на жаль, немає випадків, коли б відшкодування здійснювалося у вигляді вартості втраченого товарного вигляду щодо іншого майна.

8. Якщо шкоду завдано злочином, то майновий стан особи, що скоїла злочин, не враховується при визначенні розміру відшкодування (ст. 1193 ЦК України).

9. За ст. 1193 ЦК України вина потерпілого є підставою тільки для зменшення розміру відшкодування і, отже, не може бути підставою для звільнення відповідальної особи від відшкодування.

Мета позадоговірної відповідальності — виконання всіма учасниками цивільно-правових відносин диспозиції правової норми.

Функції деліктної відповідальності:

b. відновна – має на меті поновити майнову сферу потерпілого або відновлення особистих немайнових відносин

c. виховна – спрямована на запобігання новим правопорушенням

d. правовідновна (компенсаційна) – можливість відновлення (компенсації) порушеного права шляхом передачі потерпілому стягнених з правопорушника грошових сум або майна.

3. ЗАГАЛЬНІ ПІДСТАВИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЗАПОДІЯННЯ ШКОДИ. ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення (ст. 1166 ЦК України).

1. Шкода— зменшення або знищення майнових чи немайнових (особистих) благ, що охороняються законом. Виступаючи як зменшення наявних майнових, особистих благ, шкода може бути майновою і моральною (немайновою).

1.1.Майновоювважається шкода, яка має певну економічну цінність і виражається у грошах.

1.2.Моральноює шкода, яка не має економічного змісту.

Майнова і моральна шкода може мати місце як при порушенні майнових, так і особистих благ. Наприклад, заподіяння каліцтва, що спричинило зниження працездатності, призводить до зменшення заробітної плати. Привласнення чужого авторства позбавляє автора одержати авторський гонорар. У наведених прикладах майнова шкода є наслідком порушення особистих немайнових благ. У зв'язку з цим знищення фотографії близької людини спричиняє певні душевні страждання (моральну шкоду), проте майнової шкоди немає.

Шкода виражається:

1. При пошкодженні чи знищенні майна - у сумі вартості знищеної або пошкодженої речі. Коли така річ давала плоди і доходи, тоді шкода виражається у втраті можливості їх одержання.

2. При ушкодженні здоров'я потерпілий втрачає повністю або частково працездатність, що обмежує вияв його особистості, внаслідок чого виникає повна або часткова втрата заробітної плати.

3. При заподіянні смерті майнова шкода виявляється у втраті можливості одержувати майнове утримання непрацездатними особами, які були на утриманні померлого, а також у витратах на поховання померлого.

2.Протиправність поведінки— це невиконання юридичного обов'язку, встановленого нормою права. Юридичні обов'язки, ухилення від яких заборонено законом, виявляються у формі необхідності утримуватися від вчинення певних дій для невизначеного кола. Протиправність завжди виявляється у конкретних формах і поза ними не існує. Форми протиправної поведінки безпосередньо пов'язані з формами юридичних обов'язків:

- необхідність вчиняти певні дії для конкретної особи (активний обов'язок);

- необхідність утримуватися від вчинення дій, заборонених нормою права (пасивний обов'язок).

2.1.. Протиправна дія— це поведінка, що заборонена законом

2.2. Протиправна бездіяльність - особа не вчиняє дії, до якої вона зобов'язувалася нормою права.

Чинне законодавство передбачає випадки, коли заподіяння шкоди вважається правомірним. (ст. 1166 ЦК України ) :

1) здійснення прав та виконання обов'язку. Це найпоширеніший спосіб заподіяння шкоди правомірними діями;

2) згода потерпілого на заподіяння йому шкоди. Така згода має юридичне значення за умови, що вона є добровільною та її здійснення не порушує інтереси інших осіб.

3) виключається протиправність заподіяння шкоди дією, яку вчинено у стані необхідної оборони Відповідно до ст. 1169 ЦК України така шкода не підлягає відшкодуванню. Необхідна оборона є правом кожного громадянина на самозахист та захист осіб від будь-яких посягань з боку правопорушника. Шкода, заподіяна посягаючому, не підлягає відшкодуванню, оскільки вона є наслідком правомірних дій. У разі перевищення меж необхідної оборони шкода, заподіяна посягаючому, підлягає відшкодуванню. Перевищення меж необхідної оборони являє собою комуляцію двох правопорушень — кримінального та цивільного. Підставою для покладення обов'язку на заподіювача шкоди є цивільне правопорушення. Проте розмір відшкодування не може визначатися без урахування того, що шкода виникла внаслідок злочинних дій потерпілого.

4) правомірними вважаються дії, якими завдано шкоди у стані крайньої необхідності. Умовами правомірності заподіяння шкоди є: неможливість за певних обставин усунути небезпеку, що загрожує, іншими засобами.

3 .Причинний зв'язокяк елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода — наслідком. Заподіювач несе відповідальність лише за ту шкоду, яка є необхідним наслідком його поведінки. Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою дає можливість визначити суб'єкта відповідальності та її межі, тобто особа несе відповідальність лише за ту шкоду, яка спричинена її поведінкою.

4 Вина - психічне ставлення особи до вчинюваної нею протиправної дії чи бездіяльності та її можливих наслідків.

4.1. умисел — характерним є усвідомлення особою суспільної небезпеки своєї поведінки, передбачення негативних її наслідків, бажання такої поведінки або небажання, але свідоме її допущення.

4.2. необережність - - характерно, що особа, яка вчиняє правопорушення, передбачала можливість настання негативних наслідків своєї поведінки, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості таких наслідків, хоч повинна була або могла їх передбачити. На відміну від кримінального законодавства, цивільне розрізняє просту і грубу необережності, що має значення при визначенні розміру відшкодування (ст. 1193 ЦК Украни). При грубій необережності особа порушує елементарні правила поведінки, а тому ступінь шкідливих наслідків досить великий. При простій необережності, навпаки, протиправність полягає у порушенні складних правил, у зв'язку з чим ступінь передбачення наслідків досить малий

На відміну від кримінального права, де існує презумпція (припущення) невинуватості, в цивільному законодавстві передбачено протилежне правило: "той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, коли доведе, що шкоду заподіяно не з його вини" (ст. 1166 ЦК України). Якщо в процесі дослідження всіх матеріалів справи не вдалося спростувати цю презумпцію, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Презумпція вини заподіювача шкоди - - одна з правових форм вираження принципу рівності сторін у цивільному процесі (щодо складності доведення).

Отже підстава позадоговірної відповідальності — це цивільне правопорушення, структурними елементами якого є шкода, протиправність поведінки, причинний зв'язок та вина.

Компенсація моральної шкоди

Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, особиста недоторканність і свобода та безпека довкілля визнаються найвищою соціальною цінністю і особистими немайновими благами фізичної особи.

Судова практика виходить з того, що в кожному конкретному випадку розмір компенсації моральної шкоди визначається з урахуванням характеру і тривалості страждань, стану здоров'я потерпілого, тяжкості завданої травми, істотності вимушених змін у його життєвих стосунках.

Невинна відповідальність заподіювача моральної шкоди розглядається як виняток і допускається, якщо вона прямо передбачена законом. У юридичній літературі висловлена думка про допустимість невинної відповідальності за заподіяння моральної шкоди при ушкодженні здоров'я джерелом підвищеної небезпеки. У ЦК України також чітко і ясно перелічені випадки компенсації моральної шкоди незалежно від вини заподіювача, якщо:

1) шкоду завдано життю і здоров'ю фізичної особи джерелом підвищеної небезпеки;

2) шкоду завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу взяття під варту або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт;

3) в інших випадках, передбачених законом (ст. 1167 ЦК України). Зазначені випадки цивільно-правової відповідальності заподіювача моральної шкоди незалежно від вини є, на наш погляд, цілком виправданими. До того ж перелік цих випадків є відкритим, що дає можливість за наявності відповідних умов передбачити нові випадки компенсації моральної шкоди за відсутності вини заподіювача.

ЦК України передбачає норму, за якою моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), дітям (усиновленим), батькам (усиновлювачам), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю (ст. 1168 ЦКУ)

Елементи зобов'язань із заподіяння моральноїшкоди.

1. Суб'єктами зобов'язань є заподіювач моральної шкоди і потерпіла особа, якій завдана моральна шкода.

Заподіювачами моральної шкоди можуть бути фізичні і юридичні особи, а також органи державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування.

Потерпілими є будь-які фізичні та юридичні особи.

2. Об'єктом зобов'язання є відшкодування, яке заподіювач зобов'язаний надати потерпілому.

3. Зміст зобов'язання становлять право потерпілого і обов'язок заподіювача.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України обов'язком заподіювача є вчинення дій, за допомогою яких фізичне і психічне (душевне) благополуччя було б поновлено, право потерпілого отримати таке відшкодування. . Обов'язок заподіювача виникає за певних юридичних фактів. До них відносяться: наявність моральної шкоди, неправомірні діяння заподіювача, причинний зв'язок між неправомірними діяннями заподіювача і моральною шкодою, що сталася, вина заподіювача. Відомо, що такі юридичні факти звуться підставами цивільної відпові­дальності і були проаналізовані за розгляду підстав відповідальності за майнову шкоду. Визначимо, наскільки повно ці питання розглянуті в ст. 1167 ЦК України, де передбачені об'єктивні підстави відповідальності. Недоліком ч. 1 ст. 1167 є від­сутність вказівки на презумпцію винуватості заподіювача, хоча ч. 1 ст. 1167 базу­ється на презумпції вини заподіювача, оскільки розглядувана презумпція сформу­льована в нормах загальної частини зобов'язального права.

В Кодексі передбачений порядок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншими ушкодженнями здоров'я або смертю фізичної особи. В цьому випадку моральна шкода може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Дуже корисною і своєчасною є норма про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи її близьким, тобто встановлення оптимального варіанту переліку осіб, які можуть набути право на відшкодування моральної шкоди. В ч. 2 ст. 1168 передбачається, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), а також особам, які поживали з нею однією сім'єю.

Підстави відшкодування моральної шкоди:

v Шкода, завдана життю, здоров’ю громадянина джерелом підвищеної небезпеки

v Шкода, завдана життю, здоров’ю чи майну споживача внаслідок недоліків робіт, товарів чи послуг

v Шкода, завдана громадянинові внаслідок його незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою чи підписку про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у виді арешту чи виправних робіт

v Шкода, завдана внаслідок поширення відомостей, що принижують честь, гідність і ділову репутацію

v Шкода , завдана при порушенні авторських прав

v Шкода, завдана при порушенні трудових прав

Спосіб і розміри компенсації моральної шкоди (ст..23 ЦКУ):

ü Відшкодовується грішми, іншим майном або якось інакше

ü Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого чи позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, що завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, та інших істотних обставин справи

ü При визначені розміру відшкодування беруться до уваги вимоги розумності та справедливості

ü Характер фізичних та моральних страждань суд оцінює з огляду на фактичні обставини, за яких було завдано моральної шкоди, та на індивідуальні особливості потерпілої особи

ü Відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди і не пов’язана з розміром цього відшкодування

ü Відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором чи законом

4. ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАПОДІЯНОЇ ДЖЕРЕЛОМ ПІДВИЩЕНОЇ НЕБЕЗПЕКИ.

Поняття та види джерел підвищеної небезпеки.Стаття 1187 ЦК України регулює зобов'язальні відносини, що виникають із факту заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки. У законодавстві використовуються три взаємопов'язані категорії:

1) підвищена небезпека для оточення;

2) діяльність, яка пов'язана з підвищеною небезпекою;

3) джерело підвищеної небезпеки.

Основні характеристики джерел підвищеної небезпеки:

1. Під джерелом підвищеної небезпеки слід розуміти діяльність, яка пов'язана з використанням певних предметів, головним чином техніки;

2. Підвищену небезпеку створює не "мертвий об'єкт", а пов'язана з ним діяльність;

3. Підвищена небезпечна діяльність характеризується тим, що вона пов'язана з такими видами техніки, в яких закладена рухова система, та експлуатація їх при сучасному рівні розвитку техніки безпеки повністю не виключає можливості заподіяння непередбаченої (випадкової) шкоди.

4. Джерелом підвищеної небезпеки є те, що її створює;

5. Матеріальний вираз джерела підвищеної небезпеки слід шукати у вивченні елементів виробничих сил — знарядь і засобів виробництва;

6. Знаряддя і засоби виробництва створюються людським розумом і руками. Людина використовує їх у своїй цілеспрямованій свідомій діяльності. Водночас ці предмети матеріального світу пов'язані з дією об'єктивних законів природи - механічних, фізичних, хімічних, біологічних, які існують поза свідомістю людини і не залежать від неї;

7. Суть джерела підвищеної небезпеки полягає в тому, що предмети, створені людиною, залишаються під діянням законів природи;

8. Предмети — джерела підвищеної небезпеки — мають специфічні особливості або властивості, які можуть шкідливо впливати на навколишнє середовище, у тому числі і на людину.

Отже, джерелом підвищеної небезпеки слід визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену вірогідність заподіяння шкоди через неможливість повного контролю за нею людиною, а також діяльність з використання, транспортування, збереження предметів, речовин та інших об'єктів виробничого, господарського або іншого призначення, які мають такі самі властивості.