Види та форми зайнятості

Концептуально зайнятість населення можна поділити на повну, глобальну, добровільну і примусову.

Повна зайнятість населення - це та, за якої пропозиція робочої сили повністю покривається попитом з боку суспільного виробництва. Повна зайнятість працездатного населення - це використання всіх трудових ресурсів. (Повну зайнятість населення не можна плутати з повною зайнятістю особи або групи осіб, що визначаються зайнятістю особи або групи осіб протягом повного робочого дня чи тижня, тобто із зайнятістю за індивідуальним використанням робочого часу.)

Повна зайнятість може бути досягнута при будь-якому рівні залучення робочої сили, якщо вона відповідає задоволенню потреб населення в робочих місцях за умов економічної доцільності пропонованих робочих місць. Економічно доцільне - це робоче місце, яке дає змогу працівникові досягти високої продуктивності праці й мати гідний заробіток.

Головне завдання держави в забезпеченні повної зайнятості - кожному, хто бажає працювати, держава повинна надати робоче місце.

Глобальна зайнятість - це врахування всіх видів корисної діяльності як у суспільному виробництві, так і поза ним. До глобальної зайнятості можна віднести і так звану тіньову економіку та нерегламентовану зайнятість. Поза суспільним виробництвом знаходяться такі суспільно корисні види зайнятості, як догляд за дітьми та хворими, ведення домогосподарства, тимчасова зайнятість тощо, але така зайнятість теж є суспільнокорисною.

Приклад застосування примусової зайнятості - колишні соціалістичні країни, в яких були конституційне закріплені не тільки право, а й обов'язок трудитись. Кожен працездатний громадянин мусив працювати з ранньої юності до пенсійного віку.

Добровільна незайнятість не може бути підставою притягнення громадян до адміністративної, кримінальної та іншої відповідальності. Але тим, хто готовий трудитись і вишукує можливості для цього, держава повинна надати відповідну роботу.

За характером діяльності зайнятість може бути такою:

• робота на підприємствах, в організаціях, установах, фірмах усіх форм власності й господарювання;

• робота за кордоном і на спільних підприємствах;

• виконання державних і громадських обов'язків;

• служба в законних військових формуваннях;

• навчання в денних навчальних закладах;

• ведення домогосподарства і підсобного господарства;

• виховання дітей у сім'ї;

• догляд за хворими, інвалідами та людьми похилого віку;

• інші види діяльності, встановлені законом. За галузевою належністю зайнятість може бути:

• у сфері матеріального виробництва;

• у сфері нематеріального виробництва та обслуговування в окремих великих галузях, наприклад у промисловості, будівництві, сільському господарстві, на транспорті й зв'язку, в науці, мистецтві тощо.

За соціальною належністю особи бувають зайняті, як:

• робітники, службовці;

• управлінський персонал;

• фермери;

• підприємці.

За формами власності зайняті в:

• державному секторі;

• акціонованій колективній власності;

• приватній власності.

За територіальною ознакою зайняті в: окремих регіонах, економічних районах, адміністративно-господарських одиницях.

За статево-віковою ознакою: чоловіки та жінки; молодь,особи середнього та похилого віку.

За формами організації робочого часу зайнятість буває:

• повна - зайнятість протягом повного робочого дня (тижня, сезону, року), яка дає дохід у нормальних для конкретного регіону розмірах;

• неповна - зайнятість певної особи протягом неповного робочого часу або з неповною оплатою, або з неповною ефективністю.

За статусом діяльності:

• первинна зайнятість - це зайнятість за основним місії роботи, тобто там, де знаходиться трудова книжка особи;

• вторинна зайнятість - це додаткова зайнятість, на іншому підприємстві або нерегламентована.

За характером організації робочих місць та робочого часу:

• стандартна зайнятість, яка характеризується роботою у виробничому приміщенні роботодавця, стандартним навантаженням протягом дня, тижня, року; наявністю стабільного робочого місця;

• нестандартна зайнятість, що не відповідає стандартним типовим правилам і потребує спеціального правового регулювання.

За стабільністю трудової діяльності:

• постійна зайнятість, яка характеризується відносною стабільністю місця роботи;

• тимчасова зайнятість, пов'язана з тимчасовим, епізодичним або сезонним характером роботи.

За формами правового регулювання:

• нелегальна зайнятість (тіньовий ринок праці) - діяльність громадян, що не регламентується жодними державними документами;

• легальна зайнятість - забезпечення місцем роботи відповідно до нормативно-правових норм про працю.