Територіальні одиниці.

Територіальними одиницями парагенетичної ЛТС є парагенетичні ландшафтні комплекси (ПГЛК). Комплексом нижчого рангу є парагенетична ланка (ПГ – ланка). Вона являє собою сукупність взаємопов’язаних геотопів, об’єднаних за генетичною єдністю та одно спрямованістю розвитку в межах заплавно-руслової частини долини (для долинно-річкових ПГЛК) або днищ ерозійних форм ( для яружно-балкових ПГЛК). ПГ-ланки ніби нанизані на потік, як на стрижень. При виділенні ПГ-ланокдомінантними ознаками одеські ландшафтознавці вважають характеристики заплави та русла – морфометричні показники, особливості затоплення, інтенсивність відкладання наносів, тип руслового процесу, сучасну рослинність тощо.

Закономірне поєднання послідовно спряжених ПГ-ланок та ландшафтних смуг, які спираються на русло, формує ПГ-сектор. Важливими ознаками його виділення є характеристики силових та терасових ландшафтних смуг. ПГ-сектор являє собою ділянку долини, однотипну за структурою та динамікою насамперед терас та схилів.

ПГ-пояс розглядається як територіально цілісний фрагмент долини з однотипним протіканням сучасних фізико-географічних процесів в умовах однієї морфоструктури. Основними ознаками виділення ПГ-поясу є тип долини, особливості морфоструктури, тип рельєфу, стадія розвитку долини, знак та інтенсивність неотектонічних рухів, зональний тип рослинно-грунтового покриву.

Згідно з типом “центрального місця”, відносно якого виділяється парагенетична ЛТС, розрізняються долинно-річкові, яружно-балкові, прибрежно-аквальні, лиманно-гирлові ПГЛК. Детальнішої їх класифікації поки немає.

ЛЕКЦІЯ №9