Стандартизація, сертифікація та акредитація при виробництві продукції

Стандартизація, сертифікація та акредитація мають виключно велике значення у виробництві, оскілки забезпечують виготовлення якісної та конкурентоспроможної продукції шляхом регламентування характеристик і показників, хоча спектр проблем, які вирішуються, значно ширший. Поняття сертифікації випливає з етимології слова сертифікат (лат. Certum – вірно та facere – робити), тобто зроблено правильно. Початок робіт по сертифікації в рамках міжнародної організації по стандартизації ISO відноситься до 1970 року, коли був створений комітет по сертифікації ISO та 1985 року, коли в зв’язку з розвитком робіт по сертифікації продукції акредитації лабораторій та оцінці систем забезпечення якості комітет по сертифікації було перейменовано в комітет по підтвердженню відповідності (КАСКО). Стандартизація направлена на створення нормативної бази самої продукції, технологічного обладнання та оснащення для її виготовлення, організації виробництва. Основи стандартизації, сертифікації та акредитації розроблені науково-дослідними інститутами, без яких неможливий стійкий розвиток економіки країни. Засади стандартизації встановлює Закон України «Про стандартизацію», який регулює діяльність у сфері стандартизації та застосуванням її результатів, поширюється на суб’єкти господарювання незалежно від форм власності.

Сертифікація пов’язана з діями, які підтверджують за допомогою сертифікату відповідність даного виробу, процесу чи послуги вимогам, визначеним в стандартах або технічних умовах. Система сертифікації представляє собою власні правила, процедури і управління для її проведення, забезпечує та гарантує достовірність сертифікату, який охоплює всі аспекти виробництва, контролю та забезпечення якості продукції. Основні терміни, визначення, що використовуються в системі сертифікації відповідають ДСТУ 2462-94, ДСТУ ISO 9000-2001 та Закону України «Про підтвердження відповідності». Нормативну базу сертифікації систем якості продукції складають документи, в яких встановлені вимоги до систем якості, процедур перевірки, оцінки персоналу, органів по сертифікації. Вимоги до систем якості встановлені відповідними міжнародними стандартами, які впроваджені в Україні ДСТУ ISO 9001:2009,до перевірок та персоналу – ДСТУ ISO 19011:2003, до виробництв, що сертифікуються, - ДСТУ ISO 9004-2001. Основними принципами організації робіт з сертифікації систем якості вважається добровільність, виключення дискримінації, об’єктив-ність оцінок, відтворюваність результатів оцінок, конфіденційність, інформативність, спеціалізація органів, забезпечення вимог в законодавчо регульованій сфері, достовірність доказів заявника системи якості. Об’єктами перевірки і оцінки систем якості продукції є діяльність з управління та забезпечення якості, стан виробничої системи і якість продукції. Оцінка виконується поелементно у відповідності з вимогами ДСТУ ISO 9001.

Акредитація для цілей сертифікації є процедурою офіціального признання

уповноваженим органом можливості даної організації виконувати конкретні роботи, тобто її компетентність. Засади акредитації органів визначає Закон України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності», згідно якого акредитованими органами можуть бути: випробувальні та калібрувальні лабораторії, органи з сертифікації виробів, процесів і послуг, контролю, систем якості продукції, систем управління якістю, перевірку засобів вимірювань, спеціальну підготовку експертів, персоналу.

Застосування стандартів ISO серії 9000 регламентують критерії, котрим має відповідати якість продукції та можливість зробити висновок про її забезпечення на підприємстві. Апарат досить розгалужений і забюрократизований: є центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації, рада стандартизації, технічні комітети стандартизації, інші суб’єкти (міністерство оборони, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, суб’єкти господарювання та їх об’єднання, громадські організації і т.п.), які займаються стандартизацією. Це є наслідком широкої мети (від забезпечення безпеки людей та до усунення технічних бар’єрів в торгівлі) і основних принципів державної політики у сфері стандартизації (від забезпечення участі в розробленні ДСТУ і до участі в міжнародних органах стандартизації). Однією з головних причин лавиноподібної появи не якісної продукції в Україні був і є її неконтрольований випуск без відповідності до вимог ДСТУ чи навіть технічних умов.

Згідно ДСТУ 1.1-2001 відомі стандарти таких видів: основоположні, термінологічні, на методи випробовування, вироби, процеси, послуги, сумісність, загальних технічних умов. Вимоги до них регламентує ДСТУ 1.5-93. Стандарти ЄСКД регламентують технічні та організаційні вимоги щодо конструкції виробів з метою забезпечення готовності промисловості до організації виробництва будь-якого виробу на любому підприємстві в найкоротший термін. Наступні стандарти ЄСТД встановлюють обов’язковий порядок розробки, оформлення та збереження всіх видів технологічної документації. Стандарти державної системи забезпечення єдності вимірювань (ДСВ) регламентують загальні правила та норми метрологічного забезпечення стосовно одиниць фізичних величин і їх еталонів, метрологічної термінології (ДСТУ 2681, 2708, 3215 і інші). Комплексом міждержавних стандартів і галузевих систем є ЄСТПВ, яка забезпечує скорочення термінів такої підготовки, освоєння та випуск продукції заданої якості, забезпечення високої гнучкості виробничої структури і значної економії трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. В основу ЄСТПВ покладена типізація технологічних процесів, уніфікація виробів, засобів технологічного оснащення, їх групування за подібними конструкційно-технологічними ознаками, що дає можливість в рази скоротити терміни підготовки виробництва нових виробів і обсяг розроблюваної технологічної документації. Порядок проведення робіт щодо створення, виробництва та використання продукції регламентують стандарти системи розробки і впровадження продукції у виробництво (СРПВ). Стандарти регламентують порядок проведення науково-дослідних, експериментально-конструкторських, технологічних робіт і патентних досліджень, вимоги до продукції, порядок підтримання цих вимог, порядок впровадження на виробництво, вимоги до зразків-еталонів, порядок зняття застарілої продукції. Наступна система стандартів безпеки праці (ССБП) встановлює для цього єдині правила та норми з метою значного зниження виробничого травматизму та професійних захворювань. Показники стандартизації відображають насичення продукції стандартними, уніфікованими і оригінальними складовими частинами і оцінюється різними коефіцієнтами якості продукції. Єдиним суттєвим недоліком є те, що тепер всі стандарти мають рекомендаційний характер і не є обов’язковими для виконання.