Інженерна діяльність як система-процес.

ЛЕКЦІЯ 1

Інженерна діяльність: стан і перспективи.

Постановка і вирішення інженерних задач

План

1. Інженерна діяльність як система-процес.

2. Технологічні системи як узагальнені об’єкти аграрної інженерії.

3. Структура задач аграрної інженерії.

4. Процес і методи обґрунтування рішень.

Інженерна діяльність як система-процес.

Діяльність у широкому розумінні є процесом взаємодії людини з навколишнім середовищем, завдяки якому вона досягає мети, що ви­никла внаслідок появи потреби. Сучасна методологія діяльності фахів­ця спирається на системний підхід, при якому будь-який об’єкт, процес або явище розглядається як система.

Система — це така єдність елементів, зв’язків і відношень, яка до­зволяє виділити її з середовища як окрему цілісність.

Множина первинних елементів включає такі складові, які на да­ному рівні опису системи не потребують членування, а їх внутрішня структура є несуттєвою. Тобто зміст елемента залежить від рівня опи­су системи. Для системи-об’єкта елементами будуть складові, що теж мають предметне втілення. Для системи-процесу елементами можуть бути дії, функції, операції, тощо.

Зв’язки характеризуються масо-, енерго-, інформаційними обмі­нами (М-, Е-, І— обміни) між структурно-функціональними компо­нентами (внутрішні) або між системою та середовищем (зовнішні). Зв‘язок можна порівняти з фізичним каналом, по якому здійснюються відповідні обміни.

За своїм змістом зв’язки можуть бути визначені як комбінації окре­мих обмінів, число яких становить

де Сⁿ_r — число поєднань із п елементів по r. В нашому випадку та­ких поєднань буде сім : М, Е, І, МЕ, МІ, ЕІ, МЕІ.

Відношення характеризують взаємні стосунки між структурно- функціональними компонентами і взаємообумовленість властивостей системи. Так, відношення приналежності, порядку, ієрархії зумовлю­ють структуру системи; відношення відповідності, подібності, причин­ності — її якісні характеристики.

Зв’язок передбачає неодмінну наявність відношення, тоді як відно­шення може існувати і без зв’язку (наприклад, відношення подібності чи відмінності, еквівалентності, тощо).

Згідно з системним підходом інженерна діяльність є системою-процесом, в якій первинними є дії або функції, що спрямовані на досягнен­ня виробничих цілей. Такими функціями є аналіз і оцінка виробничої ситуації, проектування і ефективне використання технологічних і тех­нічних систем. Використання ТС і ТхС включає планування і організа­цію робіт, управління виробничими процесами.

Отже, фахову діяльність інженерів можна описати кортежем

де D — система фахової діяльності інженерів;

ﮞF_і — об’єднання фахових функцій, які забезпечують досяг­нення виробничих цілей;

А — множина цілей діяльності;

В — вимоги, норми і обмеження, що регламентують діяльність (технологічні, екологічні, моральні, адміністративні);

П — предмети діяльності (операнди), на зміну властивостей яких спрямовані дії;

Р — активні засоби досягнення цілей, що включають ресурси (трудові, технічні, матеріальні, інформаційні, фінансові, часові), а також способи дій (технології, ноу-хау);

X — зовнішні умови процесів діяльності;

U — множина стратегій діяльності або способів використання активних засобів для досягнення цілей;

Y — результати діяльності.

Важливо розуміти, що окремий об’єкт у різних виробничих ситу­аціях може бути або операндом або засобом діяльності. Так, при про­веденні технічного обслуговування або ремонту, наприклад, комбайна він виступає як предмет праці (операнд). Коли ж комбайн викорис­товується для збирання врожаю, то він є активним засобом праці, а операндом у цьому випадку буде сільськогосподарська культура, що збирається. Аналогічно, при розробленні технологічного регламенту інформація є операндом, а при його застосуванні в технологічній сис­темі — активним засобом. У загальному випадку технічні і технологіч­ні системи можуть бути і предметом і засобом праці фахівців інженер­ної служби.

Основними властивостями фахової системи діяльності є цілеспря­мованість, динамічність, ергатичність і гомоцентричність.

Заданість цілей є неодмінною умовою діяльності. Цілі можуть бути задані системою вищого рівня ієрархії або безпосередньо фахівцем як особою, що приймає рішення (ОПР).

Будемо розрізняти стратегічні, тактичні і нормативні цілі.

Стратегічні цілі спрямовані на вирішення довгострокових масш­табних виробничих завдань і обґрунтування перспектив розвитку ви­робництва.

Тактичні цілі спрямовані на отримання локальних (часткових) ре­зультатів і підпорядковані досягненню загальної мети.

Нормативні цілі стосуються забезпечення регламентованих функ­ціональних показників і вимог.

В інженерній діяльності присутні різні рівні цілей, а їх співвідно­шення залежить від посадових обов’язків.

Діяльність як процес протікає у часі, протягом якого можуть змі­нюватися цілі, умови, а також засоби фахової діяльності. Це зумовлює динамічність системи діяльності.

Ергатичні системи — це системи яким властива поведінка. Оскіль­ки фахова діяльність притаманна людині або об’єднанню людей, то вона має властивості самоорганізації і саморозвитку, вибору ефектив­ної поведінки при зміні ситуації.

Ефективність фахової діяльності залежить від рівня компетенції та індивідуальних якостей фахівця (творчого потенціалу, вольових якос­тей, відповідальності, тощо). Тобто у центрі системи фахової діяльнос­ті є людина, що і зумовлює гомоцентричність такої системи. Звідси ви­пливає висновок про важливе значення формування фахівця як особи, що здатна приймати рішення і нести відповідальність за їх результати.

Отже, інженерна діяльність — це гомоцентрична, ергатична система-процес, яка включає функції, методи і засоби досягнення людиною чи колективом виробничих цілей щодо перетворення предметів праці аграрного виробництва та його інфраструктури.