Роль мистецтва у формуванні туристичної характеристики регіону

Мистецтво разом з трьома іншими чинниками споживчого попиту є головною умовою розвитку туризму. Більшість людей, вирушаючи в подорож, прагнуть: відпочити, розслабитися, відновити сили на природі; розважитися, навчитися чому-небудь, зміцнити здоров’я, маючи для цього фінансові можливості; вразити уяву чим-небудь екзотичним, наприклад, унікальними особливостями етнографічної культури населення і специфікою природи певної країни; насолодитися прекрасним, розширити кругозір, підвищити культурний рівень, долучившись до даної художньої культури і в першу чергу до мистецтва.

Саме мистецтво дає найповніше, образне уявлення про можливості і досягнення людського генія на прикладі конкретних об’єктів туристичного показу: архітектурних споруд, шедеврів живопису, скульптури, зібраних в музеях і виставкових залах, театральних спектаклів фестивалів, конкурсів і інших явищ сучасного світу мистецтва.

Цей світ настільки складний і багатообразний, що охарактеризувати всі його аспекти в будь-якій країні неможливо. Тому з наведеного нижче плану вивчення і характеристики мистецтва слід для кожної країни вибрати ті аспекти, компоненти (види, області або жанри) мистецтва, які найбільшою мірою відображають її специфіку. Звичайно, скільки людей – стільки думок і поглядів на особливості мистецтва в тій або іншій країні. Цінність характеристики є тим вищою, чим точнішим є визначення автора і вираження його відношення до предмету.

2. Основні складові плану характеристики мистецтва регіону

Туристичну характеристику мистецтва в будь-якій країні слід почати із загального огляду, відзначивши, наскільки великий потенціал країни. Він може бути виражений кількістю історичних художніх епох, стилів, напрямів, жанрів, видів мистецтва, що одержали розвиток на даній території.

Далі доцільно вказати, які саме види (області) сучасного мистецтва найцікавіші для туризму, і послідовно дати характеристику цим видам. Як правило, майже у всіх країнах найбільший інтерес з погляду туризму становлять архітектура, образотворче мистецтво, музика, театр і декоративно-прикладне мистецтво. Особливе місце займають музеї і виставкові зали, переважна частина яких в більшості країн не може бути віднесена до сфери мистецтва, оскільки їх функцією і результатом діяльності є зберігання і просто демонстрація раніше створених витворів мистецтва.

На жаль, лише мала частина музеїв зайнята власне творчістю, тобто створенням таких композицій, які самі є витвором мистецтва і беруть участь власне в творчих виставках. Але оскільки реально ознайомитися з витворами образотворчого мистецтва можна тільки через цю систему установ, їх за традицією відносять до сфери мистецтва.

Розглянемо особливості вивчення і характеристики окремих видів мистецтва.

При вивченні архітектурислід звернути увагу на те, яка група пам’ятників і сучасних споруд переважає в країні, – культового або світського призначення. Далі дається коротка характеристика кожної групи, оскільки практично немає країни, де була б представлена тільки одна з груп. У цій характеристиці слід звернути увагу на конкретні види споруд, їх значення в культурі та історії країни, бажано вказати їх ранг в світовій культурі (світове, національне або місцеве значення має пам’ятник), повідомити, до якого стилю або епохи він відноситься, і як приклад дати короткий опис окремих архітектурних об’єктів. При характеристиці власне архітектурних споруд доцільно вибирати «авторські роботи», що дозволить сформувати уявлення про творчість знаменитих архітекторів країни.

Терміном «образотворче мистецтво»позначається декілька самостійних видів мистецтва, однак слід вказати, які саме види образотворчого мистецтва цікаві для туризму в країні: живопис, скульптура, графіка та ін. Далі дається характеристика кожного з перерахованих видів за досить стандартним планом, аналогічно об’єктам архітектури. Розглянемо цей план на прикладі живопису.

Спочатку слід вказати, які напрями і жанри якнайповніші і яскраво представлені в творах сучасних художників. Подальшу характеристику доцільно будувати за творчістю кожного з тих художників, які живуть і працюють в даній країні. Характеристика творчого портрета (але не опис життя) будь-якого художника обов’язково повинна бути пов’язана з конкретним об’єктом (або об’єктами) на території, з помешканнями, де він живе або жив, музеями, присвяченими його життю і творчості, з музеями, де зосереджені його твори, або з пам’ятними місцями, відображеними в його творах. Розповідь про творчість ілюструється прикладами, назвами чудових творів живопису, які були створені і зберігаються (у чому турист може наочно переконатися) в даній країні.

Особливість музикияк виду мистецтва полягає в тому, що велика частина туристів слабо розуміється на художніх стилях, напрямах і течіях в музичній культурі. Для фахівців у області турбізнесу в характеристиці музики досить звернути увагу на те, яка музика – вокальна або інструментальна – найбільш популярна в країні. Звичайно, популярність – зовсім не критерій визначення того або іншого рівня розвитку музики як мистецтва, але вона дає загальне уявлення про вподобання населення. Причому ситуація, коли добре розвинена і вокальна, і інструментальна музика, зустрічається достатньо часто. Йдеться не про народну творчість, не про «авторську пісню», не про «попсу» і взагалі не про масову культуру, а про ту музику, яка виконується у філармоніях, концертних залах консерваторій і на тому подібних сценічних майданчиках, тобто йдеться про класичну музику.

Подальша характеристика будується так само, як і в живописі, за конкретними іменами, тобто по творах тих композиторів, які живуть і працюють в даній країні. Характеристика творчого портрета (але не опис його життя) будь-якого композитора або видатного музиканта-виконавця обов’язково повинна бути прив’язана до конкретного об’єкту (або об’єктів) на території, в помешканнях, де вони живуть або жили, музеїв, присвячених їх життю і творчості, концертних залів, де виконуються їх твори. Розповідь про творчість ілюструється прикладами, назвами тих видатних творів музики, які були створені і виконуються (у чому турист може особисто переконатися) в даній країні.

Поняття «театр»в будь-яких туристичних характеристиках (зокрема, путівниках) понад усе відрізняється неточністю формулювання. Здавалося б, вираз «піти в театр» означає побачити спектакль, шоу, концерт. Проте в більшості джерел туристичної інформації після заголовка даного розділу слідує опис архітектурних особливостей будівлі театру і лише наприкінці як доповнення дається коротка історична довідка про видатних (у минулому) режисерів, акторів, спектаклі. Але ж поняття «театр» в туристичному краєзнавстві чи регіонознавстві означає саме сучасне театральне мистецтво. Звичайно, театральне життя в будь-якій цивілізованій державі настільки багате і різноманітне, що дати йому характеристику – важке завдання. Значно простіше зробити це щодо характеристики розвитку театрального мистецтва в регіоні. Щодо нашого випадку, то слід давати характеристику театрів і їх репертуару в кожній адміністративній одиниці країни Карпатського регіону, показати їх особливості і різноманіття. Назви і суть основних видів театрів знає практично будь-яка людина, навіть якщо вона в них ніколи не бувала. Тому природно, що на початку характеристики слід перерахувати основні види театрів і дати уявлення про повсякденну театральну діяльність в регіоні і характеристику окремих видів театрального мистецтва, найбільш важливих з погляду туризму.

В зв’язку з цим слід зазначити, що велика частина провінційних театрів, за винятком небагатьох регіональних театральних столиць, поступається столичним колективам. Саме тому в характеристиці театрального життя найбільше уваги приділяють столичним театральним колективам і, звичайно, видатним театрам провінції.

Найбільш інтенсивною і багатоплановою є діяльність колективів драматичних театрів. Але оскільки переважаюча частина українських туристів, що виїжджають до інших країн, не володіє достатніми знаннями відповідних іноземних мов, слухати і сприймати текст драматичного театрального спектаклю складає труднощі, а в драматичному театрі мова – це головне. Тому відвідини драматичних театрів призначаються тільки для внутрішнього туризму.

Універсальними з погляду туризму є театри опери і балету. Не тому, що туристи добре розуміються на даних видах мистецтва, а саме тому, що переважаюча більшість зовсім не розуміється на них. Але в оперу йдуть слухати музику, оформлену у вигляді спектаклю, що набагато барвистіше, цікавіше. А на балет – дивитися на відчуття, виражені в танці, русі, що саме по собі зачаровує.

Великий інтерес становлять також театри пантоміми, ляльок і традиційні національні театри, спектаклі в яких розвиваються строго за певним шаблоном (каноном) і сприймаються глядачами саме як святковий ритуал, барвисте видовище.

Коротка характеристика будь-якого виду театрального мистецтва нагадує частково путівник, тому що головне місце в ній займає власне характеристика окремих театральних колективів. Після назви театрального колективу, вказівки його місця в театральному і художньому житті країни (регіону) слід дати уявлення про сучасний репертуар театру, ілюструючи його прикладами. Є театри, імена режисерів і акторів яких знає вся країна або весь світ (у цьому випадку, звичайно, їх слід назвати). Навіть якщо туристи і не зможуть потрапити на спектакль за участю знаменитості, все одно вони пишатимуться, що побували в цьому театрі.

Декоративно-прикладне мистецтвовключає різні види діяльності: від живопису і скульптури до меблевого, ливарного, керамічного, шпалерного і інших виробництв, призначених для прикраси вулиць, приміщень, одягу. Що стосується невеликої групи професійних художників, що спеціалізуються безпосередньо на «декорі» і не пов’язані з виробництвом, то з їх виробами можна ознайомитися на виставках в музеях декоративно-прикладного мистецтва.

Музейна справав даному контексті – це мережа установ (музеї, картинні галереї, виставкові зали та ін.), що спеціалізуються на зберіганні, демонстрації і пропаганді витворів мистецтва, науки, техніки тощо. Враховуючи різноманіття музейних установ, перш за все слід дати загальне уявлення про існуючі види установ даного профілю, виокремити декілька видів музейних установ і послідовно дати коротку характеристику особливостей кожного з них. Оскільки кожен музей – це колекція названих творів, то зробити узагальнення, звичайно, складно. Виняток становлять, мабуть, тільки краєзнавчі музеї, перелік тематичних розділів в яких майже однаковий. Тому характеристика видів зводиться, по суті, до характеристики музейних або виставкових колекцій.

Найбільший інтерес становлять колекції художніх музеїв. У характеристиці слід зазначити основний принцип експозиції творів, перш за все приділяючи увагу видатним творам, групі творів певного автора або декількох авторів якого-небудь стилю, напряму, епохи, країни. В даному випадку доцільно зупинитися детальніше на характеристиці творчості діячів мистецтва, не забуваючи, звичайно, своїх. Включення в характеристику опис якого-небудь твору, нехай навіть видатного, недоцільно, оскільки завдання країнознавства і регіонознавства – дати «образ» мистецтва країни і сформувати уявлення про багатство і різноманітність можливостей музеїв в організації туризму.

Особливе місце в мережі музейних установ займають меморіальні музеї. Вони присвячені життю і творчості видатних людей в різних областях діяльності, а тому становлять безперечний інтерес для туристів, але не всі. Складаючи характеристику цієї групи музеїв в будь-якій країні, треба спробувати поставити себе на місце закордонного туриста. Не варто перебільшувати власні, рівно як і чужі досягнення, включаючи в розділ велике число імен.

Культурне життя будь-якої країни наповнене явищами і подіями різного роду. Врахувати їх всі – завдання, що виходить далеко за рамки власне країнознавства і регіонознавства. Велику допомогу при написанні цього розділу можуть надати календарі подій, що видаються великими рекламними і туристичними агентствами в столицях і найбільших центрах культури і туризму в багатьох країнах світу. Іноді такі календарі подій наводяться в путівниках. У будь-якому випадку їх треба використовувати. Інформацію, що наводиться в таких джерелах, необхідно систематизувати, пов’язати з наявними даними і вписати в загальне художньо-інформаційне «полотнище» туристичного образу країни.