Загальні відомості про земельний фонд та його структуру

Існування, соціальне благополуччя і здоров'я народу України нерозривно пов'язані з землею. Земельні ресурси, на використанні яких формується біля 95 % обсягу продовольчого фонду та 2/3 фонду товарів споживання по праву вважаються первинним фактором виробництва, фундаментом економіки України. Частка земельних ресурсів у складі продуктивних сил держави становить понад 40 відсотків. В ресурсній забезпеченості соціально-економічного розвитку України земля складає 40-44%, виробничі фонди та оборотні засоби - 20-21%, трудові ресурси - 38-39%. Земельний фонд складається із земель, що мають різноманітне функціональне використання, якісний стан та правовий статус.

Земельний фонд України - всі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зай­няті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Власне земельна площа (суша) України станом на 01.01.1998 р. становила 57939,8 тис. га. Середньозважена землезабезпеченість основних галузей народногосподарського комплексу достатня для їх нормального розвитку і функціонування.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

1) землі сільськогосподарського призначення;

2) землі житлової та громадської забудови;

3) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

4) землі оздоровчого призначення;
5) землі рекреаційного призначення;

6) землі історико-культурного призначення;
7) землі лісового фонду;

8) землі водного фонду;

9) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначання.

10) «землі запасу» - земельні ділянки, які перебувають у запасі, не надані у власність або користування грома­дян чи юридичних осіб.

Структура земельного фонду України, представлена в табл. 3.1.

В структурі земельних угідь України переважають сільськогосподарські угіддя (69,3%) у зв’язку з аграрним напрямком народного господарства. В свою чергу в структурі сільгоспугідь рілля (найбільш екологічно нестійкий елемент ландшафтів) займає близько 55%, більш стійкі угіддя – сіножаті і пасовища – 18,6%, багаторічні насадження – 2,4%. Це говорить про загальний низький ступінь екологічної стабільності природних ландшафтів. Ліси і лісовкриті території складають 17,2%, що є

Таблиця 3..1.

Земельний фонд України станом на 01.01.1998 р.*

наслідком протяжності переважної частини території України в природно-географічних зонах Лісостепу і Степу.

На третьому місці за загальною площею в структурі земельного фонду України (3,9%) знаходиться категорія земель під забудовою (житловою, промисловими об’єктами, громадськими спорудами, вулицями, площами, набережними, об’єктами транспорту), а також землі, зайняті поверхневими водними об’єктами (4,0%).

Значну площу займають землі, що відносяться до малопродуктивних та деградованих - піски, яри, землі, зайняті зсувами, щебенем, галькою, голими скелями – 1,9% від загальної території держави. Це свідчить про загальну незбалансованість землекористування та незадовільний стан робіт з відтворення родючості ґрунтів і рекультивації земель.

Інші землі (ті, що не увійшли до складу перерахованих категорій – землі оборони, запасу, порушені гірничими розробками, рекультивовані тощо) займають 2,1% в складі території України. Площі цих земель не піддаються істотній динаміці.

Відкриті заболочені землі складають 1,6% в загальній площі України і головним чином приурочені до поліських ландшафтів, але зустрічаються і в інших природно-географічних зонах. Тут їхня поява викликана переважно процесами підтоплення територій, що підтверджує збільшення загальної площі цих земель з 1990 р. по 1998 р. на 6,4%.

Якщо оцінювати структуру земельних угідь території України з позицій ландшафтної екології за середньозваженими показниками, то відмічається загалом незадовільний її стан, що є наслідками розбалансованого землекористування, про що йдеться нижче.