ТРИХОДІНОЗ

Триходіноз - протозойне захворювання, що гостро протікає та вражає шкіру, зябра й зрідка внутрішні органи (сечовий міхур, сечівники) коропа, сазана, карасів, форелі, амурів, товстолобиків, великоротого буффало, проточного сома.

Реєструється у центральних районах європейської частини Росії й в Україні. Захворювання нерідко приймає форму епізоотії з масовою загибеллю риби.

Етіологія. Збудник - круговійчасті інфузорії з родів Triehodina, Tripartiella, Trichodinella.

Рис. 15 Інфузорія триходіна:

А - Trichodina pediculus збоку; Б - прикріплювальний апарат Trichodina domerguei. 1- нижній вінчик війок; 2- адоральні мембрани;

3- скорочувальна вакуоля; 4- ядро.

У ставкових риб частіше паразитують Triehodina pediculus, Т. domerguei f. acuta, T. nigra. Tripartiella bulbosa, trichodinella epizootica. Тіло інфузорії має тарілкоподібну форму діаметром 26-75 мкм із розташованим усередині опорним диском, що складається з кільця хітиноподібних пластинок, озброєних вигнутими гаками різної форми й розмірів. Тіло оточено війками.

Ядерний апарат складається з підковоподібного макронуклеуса й витягнутого мікронуклеуса. Є одна скорочувальна вакуоля. Розмножується паразит поділом, рідше - кон'югацією.

Поділ триходін відбувається на тілі хазяїна, і швидкість його залежить від температури навколишнього середовища. Триходіни, що відокремились від тіла риби можуть виживати у воді від 1 до 1,5 доби.

Епізоотологічні дані. До триходінозу сприйнятливі всі вікові групи риб, проте найбільше важко хворіють мальки, цьоголітки й річники. Захворювання спостерігається навесні, улітку й узимку.

У коропів навесні й улітку частіше всього паразитують Т. domerguei f. acuta, T. epizootica. У рослиноїдних риб, крім того паразитує Т. bulbosa. У зимувальних ставках, у зв'язку з великою щільністю посадки, створюються сприятливі умови для поширення триходін.

Збудником зимової форми триходінозу є Т. pediculus. Триходіноз часто протікає разом із хілодонельозом і іхтіофтіріозом, формуючи змішані інвазії.

Джерело інвазії - хворі риби, риби-паразитоносії, вода, що містить паразитів, які відокремилися від риб.

Патогенез. За даними Є.М. Ляймана (1963) і Л.К. Щербини (1973), триходіни, ушкоджують шкіру й зябра риб і спричиняють на них

механічний вплив. Frank (1972) відзначає, що паразити, які глибоко проникли в зяброву тканину, порушують циркуляцію крові, і припускає, що при цьому триходіни виділяють ферменти, які розчиняють цитоплазму клітин риби, після чого її висмоктують. Н.С. Іванова (1967) при вивченні Т. niger вказує на її механічний і токсичний вплив. Прикріплюючись до кінців респіраторних складок зябер риб, триходіна своїми гаками розриває епітелій. Подразнення нервових закінчень зябрових пелюстків викликає посилене виділення слизу, що веде до утруднення дихання риб.

Токсичний вплив виражається в отруєнні риб продуктами розпаду тканини й крові.

Клінічні ознаки й перебіг хвороби. Тіло хворих риб покрито слизовим сіро-матовим нальотом, який особливо помітний на голові й спині. Шкіра тьмяніє, втрачає свій нормальний колір і блиск. Риби поводять себе неспокійно, скупчуються в місцях припливу води, не реагують на зовнішні подразники, узимку підходять до ополонок. Зябра гіперемовані, набряклі. При сильній інвазії риба гине.

Патологоанатомічні зміни. Характерні ознаки: анемія і сильне виснаження трупів риб, зменшений об’єм паренхіматозних органів.

Діагноз і диференціальний діагноз. Діагноз установлюють на основі клінічних ознак і мікроскопічних досліджень зіскрібків слизу зі шкіри й зябер.

При виявленні 10-15 паразитів у полі зору мікроскопа при збільшенні Х80 ознаки хвороби не виражені, а 50-100 паразитів свідчить про виникнення триходіноза.

Заходи боротьби й профілактика такі ж, як і при хілодонельозі. У рибоводних господарствах ефективним є препарат міді окиснохлоридної, у якому вміст міді становить 45% загальної маси препарату. Застосування його в концентрації 4 мг/л води в період дорощування мальків білого амура й білого товстолобика забезпечує повну загибель триходін і хілодонел через добу після початку дії. Такі ж результати було отримано при обробці риб міддю окиснохлоридною у вирощувальних ставках при монокультурі мальків товстолобика, амура й у полікультурі мальків коропів, товстолобиків і амурів. У більших ставках рекомендується проводити обробку у вітряну погоду для кращого перемішування препарату з водою. У зазначеній концентрації препарат безпечний для риб і рибоводів.