ЕНДОКРИННІ ХВОРОБИ

Ендокринна система представляє собою складну систему дистанційної регуляції метаболізму і гомеостазу, яка має взаємозв’язок з нервовою системою – насамперед з гіпофізом, гіпоталамусом та епіфізом.

Таким чином, до центральних органів ендокринної системи відносять гіпофіз та гіпоталамус.

До периферичних органів ендокринної системи належать наднирники, щитовидна залоза, прищитовидні залози, підшлункова залоза (острівці Лангерганса), статеві залози та APUD-система.

Регуляція метаболізму та гомеостазу здійснюється за рахунок секреції гормонів і працює за принципом зворотного зв’язку (позитивного та негативного). Гормони впливають на функцію тканин через специфічні рецептори. Гіпоталамус виробляє рилізинг-гормони (рилізинг-фактори), які впливають на клітини аденогіпофізу, які виробляють тропні гормони. Принцип відносин між гіпоталамусом та гіпофізом – це плюс-мінус взаємодія, тобто якщо перший орган стимулює другий, то другий гальмує перший і навпаки.

Всі хвороби ендокринної системи за походженням поділяються на вроджені та набуті.

Етіопатогенетична класифікація ендокринних хвороб.

1. Порушення залоз.

2. Тканинні порушення.

1. Порушення залоз бувають:

А) первинними (порушення периферичних ендокринних залоз);

Б) вторинними (порушення гіпофіза);

В) третинними (порушення гіпоталамуса).

Варіанти порушень залоз:

- підвищення функції (гіперфункція);

- зниження функції (гіпофункція);

- дисфункція (поняття застосовується для тих органів, які виробляють декілька гормонів, наприклад, порушення наднирників – адреногенітальний синдром – відбувається гіперсекреція статевих гормонів і гіпосекреція кортикостероїдів).

2. Тканинні порушення – це патологія рецепторів. Гормони виробляються але не працюють. Прояви тканинних порушень при цьому будуть такі самі, як при порушенні залози. Варіанти тканинних порушень:

- псевдогіперфункція;

- псевдогіпофункція.

Етіологія ендокринних захворювань по частоті виникнення:

1. Пухлини залоз (аденоми – частіше супроводжуються гіперфункцією, карциноми – і гіпо- і гіперфункція можлива).

2. Запальні хвороби (тиреоїдит, панкреатит та ін.).

3. Спадкові хвороби.

4. Вплив факторів зовнішнього середовища (ендемічний зоб).

5. Аутоімунні хвороби (струма Хашимото).