Система соціального контролю
Впорядкованість суспільства базується на взаємопов'язаних ролях, у відповідності до яких кожна особистість бере на себе певні зобов'язання щодо інших, і водночас вимагає від них виконання своїх обов'язків, які відповідають правам даної особи. Навіть мимохідь кинутого погляду на життя, наприклад, великого міста достатньо, щоб помітити, що десятки тисяч людей у визначений час займають свої робочі місця без видимих спонукань та вказівок. Тисячі транспортних засобів починають рух за певними маршрутами без видимих спостерігачів та розпорядників. Йдеться про формування та підтримання соціального порядку, узгодженості у діях сотень тисяч людей, що є вкрай необхідним для успішного функціонування цієї системи.
Соціальний контроль - це сукупність засобів, за допомогою яких суспільство або соціальна спільнота гарантують узгоджену поведінку своїх членів відповідно до рольових вимог та очікувань. Соціальний контроль - це процес, впродовж якого суспільство регулює само себе заради досягнення власних цілей. Через запровадження контролю над своїми членами /підрозділами/, або іншими відповідними одиницями, суспільство досягає стабільності у часі та функціонує більш-менш ефективно. Незважаючи на те, що індивідуальні дії завжди спрямовані на реалізацію індивідуальних цілей та персональних інтересів, діяльність людей відображає сформовані культурою цінності та норми, проходить в рамках існуючих організаційних процедур, оскільки індивіди діють переважно як представники певних груп або спільнот /сім'ї, нації, асоціації або певного суспільства/.
Потреба у використанні соціального контролю в організованому соціальному житті не означає, що індивіди та організації повинні повністю та безумовно підкорятися довільно встановленим нормам та рольовим очікуванням. Дійсно, певні організації, такі як в'язниця, або концтабір, чи в цілому тоталітарне суспільство - можуть вимагати суцільної конформності і для цього прагнуть до максимального контролю за всіми сферами життєдіяльності. Але більшість організацій та суспільств використовують форми обмеженого контролю лише над життєво необхідними сферами діяльності для того, щоб забезпечити тільки відносно впорядкований характер функціонування. А тому, афективний соціальний контроль залишає значне поле для індивідуального вибору дій. Це зумовлено наступними причинами.
По-перше, правила, закони та рольові очікування в суспільстві, яке нормально функціонує, є завжди історичними, тобто вони самі передбачають можливість змін, модифікацій у випадку зміни соціальних обставин, для яких вони були встановлені. Поки суспільство функціонує раціонально, форми його діяльності дозволяють своїм членам поряд з реалізацією суспільних інтересів задовільняти і власні цілі. Більше того, суспільні стандарти можна змінити повністю або частково, якщо вони не є ефективними. Це характерно для демократичних процедур прийняття рішення, коли індивіди мають визначений рівень автономії, а організаційні стандарти не розглядаються як догмати.
По-друге, тотальна конформність всіх дій встановленим соціальним стандартам зовсім, не є обов'язковою для створення чи підтримання цілісності та стабільності суспільства. До того ж абсолютний контроль за діями своїх членів дуже важко підтримувати впродовж тривалого періоду /про що свідчить досвід тоталітарних суспільств/. Соціальний контроль застосовується, як правило, тільки до тих типів діяльності, які є життєво необхідними. Підприємець може вимагати від своїх робітників, щоб вони виконували свої посадові функції з 8 години ранку до 17 години вечора з понеділка по п'ятницю, але він не буде встановлювати норми та правила проведення робітниками своїх вихідних.
По-третє, не обов'язково, щоб стандарти соціального контролю встановлювалися жорстко. Значна частина культурних норм та рольових очікувань встановлює широкі рамки для дії, залишаючи за індивідом право самому обирати таку модель поведінки, яка б краще підходила для конкретної ситуації.
Отже, соціальний контроль - це радше забезпечення соціально відповідальної поведінки членів суспільства, а не самоціль.
Щоб заохочувати бажані дії та блокувати небажані, суспільство використовує різні механізми соціального контролю.
Внутрішній контроль через соціалізацію. Е.Фромм відзначає, що суспільство тільки тоді функціонує ефективно, коли його члени досягають такого типу поведінки, щоб вони бажали діяти так, як вони повинні діяти як члени даного суспільства. Вони самі повинні бажати робити те, що об'єктивно необхідно для суспільства. Соціалізація полегшує труднощі при прийнятті рішень, підказуючи як вдягатися, як вести себе в тій чи іншій ситуації. При тому будь-яке рішення, що йде врозріз з тим, яке приймається та засвоюється в ході соціалізації, здається нам незнайомим, недоречним, загрозливим. Що може примусити жінку прийняти на себе важку та невдячну домашню роботу? Цього можна досягнути лише за допомогою соціалізації, сформувавши її свідомість в такий спосіб, щоб вона бажала мати чоловіка, дітей, домашнє господарство та відчувала себе нещасливою без них. Як можна примусити вільну людину підкорятися законам та моральним нормам, що обмежують її свободу ? Тільки культивуючи в неї ті почуття та прагнення, які приведуть до бажання впорядкувати своє життя та підкорятися законам суспільства, щоб вона відчувала роздратування та розгубленість, якщо ці закони будуть порушуватися. Результатом соціалізації євнутрішній контроль - процес добровільного підкорення нормам та очікуванням, що встановлені суспільством для його членів. Але в окремих випадках необхідно використовувати і зовнішній тиск до індивідів.
Соціальне санкціонування (зовнішній контроль) використовується у двох формах:
- через груповий тиск (неформальний зовнішній контроль, контроль первинної групи). На поведінку людини накладає відбиток включеність у громадянське життя через членство у багатьох первинних групах / сім'я, виробнича бригада, студентська група/. Кожна з них має власну стійку систему звичаїв, інституційних норм. Необхідною умовою включення індивіда до групи є та обставина, що індивід повинен поділяти певний мінімум прийнятих даною групою культурних норм, які складають формальний або неформальний кодекс поведінки. Ступінь та вид групового тиску залежать від характеристик первинної групи. Якщо солідарність в групі є високою, високою стає і лояльність по відношенню до взірців поведінки даної групи і, відповідно, підвищується ступінь групового контролю. Груповий тиск лояльних членів групи / тобто членів групи прихильних до групових цінностей/ сильніший, ніж членів малозгуртованої групи. Наприклад, групі, що проводить разом лише вільний час, важче здійснювати внутрішній груповий контроль, ніж групі, члени якої і працюють, і відпочивають, проводять в групі більшу частину свого часу / сім'я, армійський підрозділ/.
- санкціонування через примус (формальний зовнішній контроль, контроль вторинної групи). Багато примітивних суспільств успішно контролюють поведінку індивідів через моральні норми за допомогою неформального контролю первинної групи: формальні закони та покарання не є обов'язковими в таких ситуаціях. Але у великих складних людських суспільствах, де переплетено багато культурних комплексів, формальний контроль, система законів та покарань стають обов'язковими. У випадку, коли індивід може загубитися в натовпі, неформальний контроль стає неефективним, виникає необхідність у формальному контролі.
Наприклад, у племінному клані чисельністю від двох до трьох десятків родичів може діяти система неформального контролю за розподілом їжі. Кожен член клану бере їжі стільки, скільки йому необхідно, і вносить у спільний фонд стільки їжі, скільки зможе. Однак, в селі з декількома сотнями жителів такий розподіл вже неможливий, тому що дуже важко вести рахунок надходжень та витрат неформально, на підставі лише спостереження. Лінощі та жадібність окремих індивідів унеможливлюють таку систему розподілу. Таким чином, при наявності високої чисельності населення та складної культури починає застосовуватися так званий вторинний груповий контроль - за допомогою законів, різних насильницьких регуляторів, формалізованих процедур. Коли окремий індивід небажає дотримуватись визначених норм, група або суспільство звертається до примусу.
- соціальний контроль через управління (опосередкований зовнішній контроль). Оскільки соціальні дії завжди знаходяться під впливом ситуації, в рамках якої вони відбуваються, соціальний контроль можна впроваджувати впорядковуючи та трансформуючи соціальний контекст. Соціальне управління - це маніпулювання соціальною ситуацією з метою впливати на дії у бажаному напрямку. Наприклад, батьки можуть відправити свою дитину у престижну школу, або університет для того, щоб дитина спілкувалася з тими людьми, які їй пізніше стануть у нагоді, тим самим покращуючи можливості успішної кар'єри або шлюбу. Підприємець може зробити спробу збільшити продуктивність праці своїх робітників, відмовляючись від непопулярних норм та правил, детальної опіки та нагляду.
Отже, соціальний контроль - специфічний механізм підтримання соціального порядку, що включає дві основні складові: норми та санкції.
Соціальними нормами просякнуті буквально всі сторони нашого життя. Завдяки ним суспільство позбавлене необхідності щоразу регулювати ті акти індивідуальної поведінки, які постійно повторюються. Будь-яка форма діяльності, будь-який статус людини в суспільстві, роль, яку вона виконує в системі соціальних зв'язків, є переліком прав і обов'язків, норм та цінностей. Соціальні норми визначають ту межу, яка складається історично в даному суспільстві, інтервал допустимого /дозволеного або обов'язкового/ варіанту поведінки діяльності людей, соціальних груп, соціальних організацій. Вони складаються як результат відображення /адекватного чи не зовсім/ у свідомості та вчинках людей об'єктивних закономірностей функціонування суспільства.
Соціальні норми можна вважати засобами регуляції поведінки індивідів та груп. В понятті "соціальна норма" знаходить своє теоретичне пояснення факт одинаковості людської поведінки незважаючи на різноманітність індивідуальних мотивів, які залишаються поза межею аналізу, те, що робить вчинки різних людей із різним суб'єктивним значенням для кожного індивіда, діями певного типу. Це характеристика соціальності дії: те, що робить вченого вченим, лікаря -лікарем. Норми встановлюють межі допустимого в певному виді діяльності, і саме вони є умовами належності до тієї чи іншої групи. Суспільства і соціальні групи, продукуючи соціальні норми, тим самим ставлять своїм представникам вимоги, яким повинна відповідати їх поведінка, спрямовують, контролюють, регулюють, оцінюють їх поведінку. Норми продукуються із розрахунку наявної соціальної структури суспільства, інтересів груп, системи суспільних відносин і уявлень суспільства про належне, допустиме, можливе, те, що схвалюється, бажане, прийнятне або небажане, неприйнятне і т.н.
Соціальні норми виконують функції інтеграції, впорядкування, підтримки процесів функціонування суспільства як системи взаємодії індивідів та груп. За допомогою соціальних норм вимоги та настанови суспільства переводяться в еталони, моделі, стандарти модального типу особистості. Всі види соціальної поведінки людини, її реалізація себе як особистості, виконання соціальних функцій і т.п. забезпечуються шляхом освоєння та реалізації у поведінці соціальних норм, які адресуються людині - представнику визначеної соціальної групи.
Одним з перших /якщо взагалі не першим/ регулятивним механізмом людської життєдіяльності був феномен табу, що базувався на міфологічній свідомості й функціонував здебільшого як категорична заборона певних дій та вчинків, порушення якої ніби - то неминуче веде до тяжкої кари і навіть до смерті. Автори фільму "Тарзан" описують епізод, коли представник племені, що за легендою походило від слонів ( а тому споглядання "Скелі слонів" для них вважалося категоричною забороною , тобто табу), помирає, побачивши цю скелю всупереч своїй волі. Його ніхто не карав, не бив, не переслідував. Він помер, дотримуючись вимог табу.
Соціальні норми можуть бути універсальними (моральні норми), тобто такими, що стосуються всіх в даному суспільстві, і частковими (норми лікарської етики), що стосуються, наприклад, певної сфери професійної діяльності, або такими, які регулюють дії індивідів, що займають певну статусну позицію, чи виконують певну соціальну роль. Обсяг дії соціальних норм визначається рамками групи чи організації, котрі її визнають, або межами того типу діяльності, який вони регулюють способом інституалізації.
Соціальні норми розрізняють:
· за способом фіксації /формальні та неформальні, усні або письмові, виражені явно або приховано/;
· за ступенем узагальненості /конкретні взірці дії, або загальні принципи діяльності/;
· за ступенем універсальності дії /специфічні привілеї чи вимоги, або загально визнані права і обов'язки/. Це можуть бути позитивні /накази/ або негативні /заборони/ характеристики дії.
Умовою дієвості соціальних норм є їх обгрунтованість з точки зору відповідності тим цінностям та ідеалам, що панують в даному суспільстві. Дотримання соціальних норм забезпечується двома шляхами : шляхом інтерналізації /тобто перетворення зовнішніх вимог у внутрішні потреби, звички/, що відбувається в процесі соціалізації індивіда /при тому дотримання норм стає для нього внутрішньою потребою/, або за рахунок інституалізації , тобто включення в структуру суспільства і соціального контролю, через використання різноманітних санкцій до тих, чия поведінка відхиляється від прийнятих норм.
Таким чином, розглядаючи процес нормативного регулювання людської діяльності, слід мати на увазі:
· норма - це загальноприйняте правило;
· за цим правилом обов'язково стоїтьсанкція - нагорода чи покарання, схвалення або осуд;
· вимога без санкції - це гасло, а не норма;
· наявність норми передбачає постійну можливість відхилення / невиконання або порушення/, інакше вона була б незалежною від вибору суб'єкта ;
· суб'єктивна сторона норми виявляється не тільки в згоді суб'єкта діяти у відповідності до неї, але і в очікуванні аналогічної поведінки від інших людей ;
· складний характер поведінки особи та соціальної групи потребує для свого регулювання різних норм, пов'язаних між собою в систему.
Друга складова соціального контролю -санкції. Санкція не обов'язково означає покарання, можна вважати санкцією і заохочення, які сприяють дотриманню соціальних норм. Соціальні санкції - це розгалужена система винагород за виконання норм, тобто за конформізм, за поведінку узгоджену з соціальними нормами, та покарань за відхилення від них, тобто за девіантність.
Розрізняють чотири типи санкцій:позитивні та негативні, формальні та неформальні.
Разом вони дають чотири типи сполучень, які можна показати у вигляді логічного квадрату :
Позитивні | Негативні | |
Формальні | Ф + | Ф - |
Неформальні | Н + | Н - |
Формальні позитивні /Ф +/ - публічне схвалення офіційними організаціями /урядом, установою, творчою спілкою/: урядові нагороди, державні премії, стипендії, титули, звання, наукові ступені, побудова пам'ятника, вручення грамоти, допуск до високих посад.
Неформальні позитивні /Н +/ - публічне схвалення неофіційними організаціями , особами : дружня похвала, комплімент, мовчазне визнання, доброзичливе ставлення, аплодисменти, слава, посмішка.
Формальні негативні /Ф -/ - покарання, що передбачаються законами, урядовими наказами, адміністративними інструкціями і т.п.: тюремне ув'язнення, конфіскація майна, пониження в посаді, відлучення від церкви.
Неформальні негативні /Н -/- покарання, що непередбачені офіційними інстанціями: попередження, глузування , прізвиська, відмова подати руку.
Соціальні санкції виконують ключову роль в системі соціального контролю. Самі по собі норми нічого не контролюють. Поведінку людей контролюють інші люди, чи організації шляхом застосування санкцій. Санкції є також передбачуваними та загальноприйнятими. Кожен з нас знає, що за винахід, наприклад, ми можемо очікувати офіційної нагороди, а за злочин - тюремного ув'язнення. Коли ми очікуєм від іншої людини певного вчинку, маємо надію, що вона знає не тільки норму, але і санкцію за її невиконання. Таким чином, норми і санкції пов'язані в єдине ціле. Якщо у якоїсь норми відсутня супроводжуюча санкція, то вона перестає регулювати реальну поведінку, стає гаслом, закликом, але перестає бути елементом соціального контролю.
Взаємодія індивіда і суспільства з точки зору соціального контролю виявляє внутрішню суперечливість. З одного боку, індивід не може набути індивідуальності, сформувати свої соціальні якості та риси поза суспільством. З другого боку, людина не може зберегти та розвинути індивідуальність, якщо лише автоматично пристосовується до взірців культури. Динамічна модель соціального контролю включає в себе наступні основні елементи: індивід, соціальна спільнота (група, клас, суспільство) ; індивідуальна дія; соціальна дія.
Індивідуальна дія та соціальна дія співвідносяться між собою як дія, що контролюється, та дія, що контролює, при тому йдеться саме про взаємодію, а не про односпрямований контроль без зворотнього зв"язку. Акт соціальної (групової) дії, що виступає в системі соціального контролю у вигляді реакції на індивідуальну поведінку, у свою чергу сам виконує функцію соціального стимулу ( позитивного або негативного), що визначає характер наступних актів індивідуальної поведінки.
Індивід (індивідуальна дія) і соціальна група (соціальна дія) - це вихідні елементи системи соціального контролю. Принципово важливим, однак, є існування, як додаткових елементів цієї системи, таких проміжних перемінних соціально-психологічного характеру, що безпосередньо впливають на характер і спрямованість індивідуальної та соціальної дії. До них як правило, зараховують: а) самооцінку суб"єкта ( індивіда або соціальної групи); б) сприйняття і оцінку суб"єктом соціальної ситуації (соціальна перцепція), де діють як індивід, так і соціальна група. Самооцінка і оцінка ситуації - важливі соціально-психологічні показники, виявлення яких дозволяє пояснити і в значній мірі спрогнозувати зміст і спрямованість актів індивідуальної та соціальної дії. У свою чергу, формування самооцінки та специфіка сприйняття соціальної ситуації залежать від характеру тих критеріїв соціальних оцінок, які стосовно індивіда формують "індивідуальну шкалу оцінок", а стосовно соціальної групи - "соціальну шкалу оцінок". Проходячи через призми цих шкал соціальні впливи викликають відповідні акти індивідуальної та соціальної дії.
Повний перелік елементів, що утворюють систему соціального контролю ( в його нормативно-психологічному аспекті), включає:
1.індивідуальні дії, які виявляються в ході активної взаємодії індивіда з соціальним середовищем - акти пізнавального і адаптивного характеру; ці акти закріплюються або вилучаються з поведінки у зв"язку з реакцією на них соціального середовища ( групи, класу, суспільства в цілому);
2.соціальну шкалу оцінок, що об"єктивно існує в моралі, праві, ідеології, виводиться з системи цінностей, ідеалів, життєвих інтересів соціальної групи, класу, суспільства в цілому; від цієї шкали оцінок залежить реакція соціального середовища на індивідуальну дію;
3. соціальну категоризацію індивідуального акту, що є результатом функціонування соціальної шкали оцінок; віднесення цього акту до певної категорії дій ( тих, що соціально схвалюються або соціально засуджуються);
4.категоризацію індивідуальної дії, що залежить від характеру суспільної самосвідомості, в тому числі суспільної самооцінки та оцінки соціальною групою ситуації, в якій ця група діє (соціальна перцепція);
5. зміст реакції суспільства на індивідуальні акти, що виконує функції позитивних або негативних соціальних санкцій; характер і зміст цієї реакції залежать від стану суспільної самосвідомості;
6. індивідуальну шкалу оцінок, що сформована системою цінностей, ідеалів, життєвих інтересів індивіда; від цієї шкали залежить реакція індивіда на соціальну дію;
7. самокатегоризацію індивіда ( прийняття ролі, ототожнення себе з певною категорією осіб), що є результатом функціонування індивідуальної шкали оцінок;
8. індивідуальну самосвідомість, в тому числі індивідуальна самооцінка та оцінка індивідом ситуації, в якій він діє (індивідуальна перцепція). Від характеру індивідуальної самосвідомості безпосередньо залежать і самокатегоризація індивіда, і наступний акт його індивідуальної дії, який тепер вже є реакцією осіб певних категорій на соціальну дію.
В результаті дії системи соціального контролю людина діє або у відповідності до існуючих соціальних норм, або всупереч ним.
Дата добавления: 2015-04-21; просмотров: 1437;