Загальна характеристика Цивільного кодексу.

Основним джерелом цивільного права є Цивільний кодекс України (далі - ЦК України), прийнятий 16.01.2003 р., що набрав чинності з 01.01.2004 р. Кодекс складається з шести книг, які поділяються на розділи, підрозділи та глави:

1. Книга перша. Загальні положення.

2. Книга друга. Особисті немайнові права фізичної особи.

3. Книга третя. Право власності та інші речові права.

4. Книга четверта. Право інтелектуальної власності.

5. Книга п'ята. Зобов'язальне право.

6. Книга шоста. Спадкове право.

У Книзі першій (гл. 1-19) викладено основні положення щодо цивільного законодавства України, підстав виникнення прав, обов'язків та умов їх здійснення і захисту. Нормами цієї Книги висвітлено також загальні положення про фізичну та юридичну особу, об'єкти цивільних прав (речі, майно, цінні папери, не­матеріальні блага).

Книга друга (гл. 20-22) характеризує особисті немайнові права фізичної особи (такі, що забезпечують природне існування та соціальне буття фізичної особи).

Нормами Книги третьої ЦК України (гл. 23-34) врегульова­но право власності та інші речові права, такі як право володіння та користування чужим майном (сервітут), право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) тощо.

Загальні положення про право інтелектуальної власності та відносини, пов'язані із правом інтелектуальної власності на кон­кретні об'єкти: раціоналізаторську пропозицію, комплектування інтегральних мікросхем, географічне зазначення, комерційну таємницю, торговельну марку тощо, закріплені нормами Книги четвертої (гл. 35—46).

Зобов'язальне право визначає Книга п'ята (гл. 47-83): дано поняття зобов'язання, його сторін, основних принципів виконання, припинення та забезпечення виконання зобов'язань, висвітлено загальні положення про договір. Найбільша частина розділу присвячена окремим видам зобов'язань — дого­вірним (купівля-продаж, рента, найм, підряд, комісія тощо) та недоговірним (публічна обіцянка винагороди, вчинення дій у майнових інтересах особи без її доручення, відшкодування шкоди тощо).

Книга шоста (гл. 84—90) охоплює законодавче врегулювання відносин, пов'язаних зі спадковим правом (спадкування за за­коном та за заповітом, виконання заповіту, спадковий договір тощо).

Цивільне право -цегалузь права, що врегульовує цивільно -правові відносини. Але ці відносини неоднорідні й серед них розрізняютьособисті немайнові тамайнові відносини.

До особистих немайнових відносин належать ті, що пов'язані зособою суб'єкта, є невіддільними від неї. Серед них розрізняють:

а) особисті немайнові відносини, пов'язані з майновими (якправило, їх об'єктом є особисті права на немайнові блага, які можуть породжувати можливість одержання грошової винагороди чи іншого матеріальногоблага, наприклад, результати інтелектуальної праці);

б) особисті немайнові відносини, що не пов'язані з майновими. Вонивиникають у зв'язку зі здійсненням особою своїх особистих прав. Їх об'єктом є особисті права на нематеріальні блага, що є невіддільними від особи та не здатні самі по собі породжувати вїхніх носіївправанагрошову винагороду чи інше матеріальне благо, наприклад, честь,гідність, ділова репутація, ім'я, право на життя і здоров'я тощо.

А майновими є відносини з приводу володіння, користування тарозпорядження матеріальними цінностями (майном).

Отже цивільні правовідносини – це врегульовані нормами цивільного права вольові відносини між його суб’єктами, які виникають, змінюються та припиняються згідно з приписами цих норм і забезпечуються силою державного примусу.

Цивільні правовідносини виникають між:

а) фізичними особами;

б) юридичними особами;

в) фізичними і юридичними особами.

Цивільні правовідносини мають свої особливості:

а) рівність сторін;

б) вільне волевиявлення;

в) майнова самостійність сторін;

г) особливий спосіб вирішення майнових спорів.

1.2. Учасники цивільних правовідносин. Поняття і загальна характеристика цивільної правоздатності і цивільної дієздатності.

Учасниками цивільних правовідносин є фізичні особи та юридичні особи.

Людина, як учасник цивільних правовідносин, вважається фізичною особою. Всі фізичні особи мають цивільну правоздатність і дієздатність.

Цивільна правоздатність— можливість особи матисуб'єктивні цивільні права і цивільні обов'язки.

Цивільна правоздатність фізичної особи виникає в мо­мент її народження та припиняється в момент смерті.

Однак для того, щоб самому набути цивільні права й обо­в'язки, треба мати не тільки правоздатність, а й дієздат­ність.

Цивільна дієздатність— здатність особи самостійно набуватицивільні права і самостійноїх здійснювати, а також здатність своїми діями створюватидля себе цивіль­ні обов'язки, самостійно їх виконуватита нести відпові­дальність у випадку їх невиконання.

Цивільна дієздатність залежить від віку і психіч­ного стану фізичної особи. Градації обсягу дієздатності за віком:

1) особи, які не досягли 14 років (малолітні), є частково дієздатними.Вони мають право самостійно вчиняти дріб­ні побутові правочини, здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності.

2) особи у віці від 14 до 18 років (неповнолітні) мають неповну цивільну дієздатність.Ряд дій вони можуть здійсню­вати самостійно: розпоряджатися своїм заробітком, стипен­дією або іншими доходами; здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності; бути учасником (заснов­ником) юридичних осіб; укладати договір банківського вкла­ду (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я;

3) з 18 років повна дієздатність

Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі до виповнення 18 років у випадках:

1) з моменту одруження;

2) працює за трудовим договором за згодою батьків;

3) записана матір'ю або батьком дитини;

4) бажає займатися підприємницькою діяльністю за згодою батьків.

Залежність обсягу дієздатності фізичної особи від її психічного стану виявляється в такому.

За рішенням суду фізична особа може бути визнана об­межено дієздатною, якщо вона:

- страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними;

- зловживає спиртними напоями, наркотичними за­собами, токсичними речовинами і тим самим ставить себе чи свою сім'ю у скрутне матеріальне становище. Обмежено дієздатній особі призначається піклувальник, який дає згоду на вчинення нею цивільно-правових дій. Обмежено дієздатна особа може самостійно здійснювати тільки дрібні правочини (купити продукти, квиток у кінотеатр і та ін.).

Фізична особа, що страждає на хронічний, стійкий психічний розлад і не здатна усвідомлювати своїх дій та (або) керувати ними, за рішенням суду може бути визнана недієздатною. Такій особі призначається опікун, що здій­снює громадсько-правові дії від імені опікуваного.

Таким чином, обмеження цивільної правосуб'єктності можливе виключно за рішенням суду. Судом також ці об­меження скасовуються в разі зміни психічного стану на краще (припинення вживання спиртних напоїв чи нарко­тиків, видужання).