Централізація і децентралізація
В малих підприємствах майже усі рішення приймаються керівником. В великих підприємствах керівнику дуже складно контролювати всю діяльність самостійно, тому в управлінській структурі повноваження розподіляються не завжди рівномірно і можуть бути сконцентровані на верхніх або на нижніх «поверхах». Тоді в першому випадку має місце їх централізація, а в другому – децентралізація.
Ступінь централізації (децентралізації) управлінських повноважень визначається такими чинниками [6]:
1) необхідністю розподілу дефіцитних ресурсів і проведення єдиної відносно всіх підрозділів політики, що при значній децентралізації важко;
2) витратами, пов’язаними з прийняттям загальноорганізаційних рішень. Чим ті «дорожчі», тим на більш високому рівні дані питання повинні розглядатися;
3) розмірами. Через складність координування внутрішніх процесів великі організації необхідно розбивати на ряд самостійних структур, керівництво яких повинно бути максимально наближеним до рівня прийняття рішень, і розвивати між ними горизонтальні зв’язки;
4) специфікою діяльності. Деякі її види можуть технічно обмежувати можливості централізації повноважень, інші – потребують стратегічних рішень, неможливих без централізації;
5) динамічність середовища. Швидке пристосування до його змін потребує децентралізації;
6) історичні традиції і погляди керівництва;
7) підготовленість кадрів до самостійної діяльності.
У централізованій організації [22, 34, 45]всі повноваження й відповідальність з певної функції зосереджені в одному підрозділі та є прерогативою керівника даного підрозділу. Це сприяє:
Ø підвищенню контролю й координації спеціалізованих функцій;
Ø зменшенню кількості помилкових рішень, які приймаються керівниками;
Ø забезпеченню збалансованого розвитку всіх структурних підрозділів;
Ø ефективності використання ресурсів.
Але така раціональність ефективна при малій організації, при зростанні масштабів діяльності раціональність втратить свій сенс насамперед через неможливість координації дій, викликаних природним збільшенням комунікаційних зв'язків.
Переваги та недоліки централізації наведені в таблиці 2.2.
Децентралізована організація передбачає передання або делегування відповідальності за низку ключових рішень на нижчі рівні правління. Децентралізація на підприємстві дає можливість:
Ø більшу кількість рішень приймати на нижчих рівнях управлінської ієрархії;
Ø стимулювати ініціативу працівників;
Ø підвищення відповідальності підрозділів за їхню прибутковість чи збитковість;
Ø зменшувати централізований контроль за рішеннями, прийнятими управлінським персоналом.
Перехід до децентралізованих організаційних структур дає можливість організації бути більш гнучкою і динамічною до зовнішнього середовища, приділяти більше уваги стратегічним і маркетинговим функціям в умовах гострої конкурентної боротьби, а також широко застосовувати інформаційні технології в управлінні, в результаті чого в організаціях відбувається розподіл функцій: менеджери вищого рівня зосереджуються на стратегічних завданнях, а менеджерам середнього й нижчого рівня доводиться приймати дедалі більше поточних рішень.
Таблиця 2.2 – Переваги та недоліки централізації [6, 34, С. 205]
| Переваги | Недоліки |
| 1. Рішення приймає особа, яка добре знає роботу всієї організації | 1. Рішення приймає особа, яка погано обізнана з конкретними обставинами |
| 2. Особи, які приймають рішення на вищих рівнях управління, мають зазвичай великий досвід | 2. Особи, які приймають рішення на вищих рівнях, рідко спілкуються з виконавцями. |
| 3. Усувається дублювання робіт, отже зменшуються витрати | 3. Довгі лінії комунікації потребують більших затрат часу на передачу інформації, її великих втрат. |
| 4. Централізація управління забезпечує можливість зростання кваліфікації менеджерів | |
| 5. Полегшення контролю і координації діяльності в масштабах організації, підтримання дисципліни і порядку, стабілізація робочого стану, відхилення від якого вважається шкідливим. | 4. Менеджери нижнього рівня управління практично усуваються від процедури прийняття рішень |
Переваги та недоліки децентралізації наведені в таблиці 2.3.
Таблиця 2.3 – Переваги та недоліки децентралізації [6, 34, С. 205]
| Переваги | Недоліки |
| 1. Швидко розробляються і приймаються рішення | 1. Рішення можуть прийматися на основі неповної інформації |
| 2. Менеджери схильні до ініціативної поведінки | 2. Іноді ініціатива затримує розум менеджера. |
| 3. Активність менеджерів середньої ланки під час прийняття рішень підвищується | 3. Слабкий облік або ігнорування інтересів інших підрозділів і організації в цілому |
| 4. Відсутність необхідності в розробці детальних планів | 4. Перешкода уніфікації правил та процедур |
| 5. Орієнтація виконавців на конкретні результати, а не на показники | 5. Тактичний характер більшості рішень і низька їх ефективність |
| 6.Швидке навчання персоналу |
Організації ніколи не є повністю децентралізованими або централізованими: деякі підприємства вибирають позицію, ближчу до першого стану, інші – до другого.
На централізацію і децентралізацію мають вплив різні фактори. Одним із них є зовнішнє середовище організації. Звичайно, що чим складніше і не повніше середовище, тим більше виявляється тенденція до децентралізації. Організації також намагаються дотримуватись своїх попередніх принципів, тому є певний зв’язок між тим, що вибрало підприємство після заснування і що воно вибирає сьогодні – централізацію чи децентралізацію. Беруть також до уваги і природу ухвалених рішень. Чим дорожче і ризикованіше рішення, тим більший тиск централізації. Отже, менеджер не має чіткого правила щодо проведення централізації чи децентралізації. Багато успішних організацій майже цілком децентралізовані. Водночас процвітаючі фірми є централізованими.
Дата добавления: 2015-04-19; просмотров: 2566;